Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2018 року

Київ

справа №821/1568/16

провадження №К/9901/20037/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 821/1568/16

за позовом Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради до відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, третя особа - ОСОБА_1, про визнання дій протиправними та скасування постанов, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року (суддя Бездрабко О.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року(судді Стас Л.В., Турецька І.О., Косцова І.П.)

І. Суть спору

1. у жовтні 2016 року Департамент містобудування та землекористування Херсонської міської ради (далі - Департамент) звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні (далі - ВДВС), третя особа ОСОБА_3, в якому просив:

визнати незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Федосєєва С.М. щодо винесення постанов про накладення штрафу та про закінчення виконавчого провадження від 04 жовтня 2016 року;

скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Федосєєва С.М. від 04 жовтня 2016 року серія ВП № 16193391 про накладення на Департамент штрафу у розмірі 1360,00грн.;

скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Федосєєва С.М. від 04 жовтня 2016 року серія ВП № 16193391 про закінчення виконавчого провадження.

2. Свої вимоги мотивував тим, що виконавчий документ (виконавчий лист Господарського суду Херсонської області від 26 жовтня 2009 року № 14/211-АП-06) не виконано з об'єктивних причин. Cудове рішення, за яким видано цей виконавчий документ, оскаржувалося в судовому порядку, при прийнятті постанови про накладення штрафу перший раз виконавець не встановив строку для виконання судового рішення. Наведені обставини у сукупності вказують на те, що державний виконавець при прийнятті спірної постанови щодо накладення повторного штрафу не з'ясував усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Постановою від 06 травня 2016 року головний державний виконавець ВДВС Федосєєв С.М. наклав на Департамент штраф в розмірі 680 грн. за невиконання рішення Господарського суду Херсонської області від 26 грудня 2006 року за виконавчим листом від 26 жовтня 2009 року № 14/211-АП-06 про зобов'язання Департаменту надати висновок щодо проекту відведення земельної ділянки площею 0,0084 га із земель запасу по АДРЕСА_1 в м. Херсон та висновок по додатковому відведені земельної ділянки площею 0,0116 га за позовом ОСОБА_1

4. Зазначену постанову Департамент оскаржив в судовому порядку. Постановою від 14 липня 2016 року у справі № 821/656/16 (яку Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 листопада 2016 року залишив без змін) Херсонський окружний адміністративний суд відмовив Департаменту у задоволенні позовних вимог.

5. 04 жовтня 2016 року за повторне невиконання рішення Господарського суду Херсонської області від 26 грудня 2006 року головний державний виконавець ВДВС Федосєєв С.М. виніс постанову про накладення на Департамент штрафу в подвійному розмірі на суму 1360,00 грн., а також постанову про закінчення виконавчого провадження з метою направлення до правоохоронних органів подання про порушення кримінального провадження за невиконання рішення суду.

6. Не погодившись з правомірністю зазначених постанов від 04 жовтня 2016 року, Департамент звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

8. Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 березня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

9. З-поміж іншого суди зазначили, що постанова про накладення штрафу, в тому числі повторного, приймається за наявності таких факторів як невиконання рішення суду та відсутність поважних причин такого невиконання. Поважними причинами невиконання рішення суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

10. На думку судів, встановлені в цій справі обставини дають підстави для висновку, що позивач не довів наявності будь-яких поважних причин повторного невиконання судового рішення. На цій підставі суди констатували, що Департамент повторно не виконав судового рішення без поважних причин, тож виконавець правомірно наклав на позивача штраф у розмірі 1360,00 грн. Оскільки виконати рішення суду без боржника неможливо, державний виконавець, на думку судів, правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

12. Обґрунтовуючи касаційну скаргу Департамент, серед іншого, зазначив, що оскільки міська рада не приймала рішень щодо відводу земельної ділянки за згаданою адресою і проекту землевідводу не розроблено, він (Департамент) об'єктивно не міг надати щодо нього висновку як це зазначено у виконавчому документі. Зазначена обставина, на думку позивача, є об'єктивною і поважною причиною невиконання судового рішення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Відповідно до статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на дату ухвалення спірних постанов; далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

15. Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

16. Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, яку надсилає не пізніше наступного дня стягувачу та боржникові. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

17. Відповідно до статті 75 Закону № 606-ХІV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

18. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

19. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

20. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

21. Відповідно до статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на боржника юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

22. У разі повторного невиконання рішення боржника без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

VI. Позиція Верховного Суду

23. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).

24. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 89 Закону № 606-ХІV.

25. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

26. У справі встановлено, що позивача оштрафували за повторне невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений строк.

27. Відповідно до виконавчого листа господарського суду від 26 жовтня 2009 року, позивача зобов'язали надати висновок щодо проекту відведення земельної ділянки площею 0,0084 га із земель запасу по АДРЕСА_1 в м. Херсон, та висновок по додатковому відведенні земельної ділянки площею 0,0116 га за позовом ОСОБА_1

28. Висновок судів про правомірність спірних рішень виконавця ґрунтуються на тому, що на дату їх постановлення згадане судове рішення не виконано.

29. Втім, як видно зі змісту судових рішень, які є предметом касаційного перегляду, суди не з'ясовували причин, через які не виконано згадане судове рішення господарського суду, як і того, коли боржник мав би його виконати. Щодо останнього, то звертає увагу те, що виконавчий документ датований 26 жовтня 2009 року, а спірну постанову виконавець ухвалив в переддень набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (05 жовтня 2016 року). Про те, коли розпочато виконавче провадження, які строки державний виконавець встановив для добровільного виконання судового рішення, що зумовило тривале невиконання судового рішення (зокрема, з урахуванням доводів позивача по те, що він не міг надати висновку щодо проекту землевідведення, позаяк відсутній проект землевідведення) у справі не встановлено.

30. Без з'ясування наведених обставин висновок судів попередніх інстанцій у цій справі про правомірність спірних рішень державного виконавця необґрунтований і передчасний.

31. Переглянувши судові рішення в межах своїх повноважень відповідно до статей 341, 349 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) колегія суддів дійшла висновку, що оскільки висновки судів ґрунтуються на неповно досліджених обставинах справи, то з урахуванням вимог статті частини другої статті 353 КАС рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

VII. Судові витрати

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2017 року в цій справі скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець