Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №826/6649/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа №826/6649/14

адміністративне провадження №К/9901/31744/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кучми А. Ю., суддів Аліменка В. О., Безименної Н. В. від 13 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0007191710/6339, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 849785,40 грн.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік, за результатами якої складено акт від 06 листопада 2013 року №1391/26-51-17-01/ НОМЕР_1, у якому податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог статті 36, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2012 рік, на 849785,40 грн.

Перевіркою встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів учасників ПП "Олесь" №1 від 14 червня 2012 року за заявою ОСОБА_1 від цієї ж дати останньому передано ОСОБА_2 100% статутного капіталу підприємства.

Оскільки позивачем самостійно не обраховано і не сплачено податок на доходи фізичних осіб від суми в розмірі 5000000,00 грн., враховуючи відсутність документів, що підтверджують витрати ОСОБА_1 на придбання корпоративних прав в статутному фонді ПП "Олесь", контролюючий орган за наслідками перевірки дійшов висновку про заниження позивачем доходу від здійснення операцій з корпоративними правами та податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, на 849785,40 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, незгода з яким й стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, постановляючи рішення, дійшов висновку про законність оскаржуваного повідомлення-рішення, оскільки з огляду на відсутність доказів понесення позивачем витрат на отримання корпоративних прав ПП "Олесь" й такі передані ОСОБА_1 безоплатно, інвестиційний прибуток позивача від операцій з корпоративними правами у 2012 році мав позитивний результат, тому, як зазначив суд, відповідачем обґрунтовано збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 лютого 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив; скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1, підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, пункту 170.2 статті 170 ПК України, виходив з того, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Оскільки позивач набув корпоративні права у власність безоплатно та не здійснював операцій із продажу інвестиційного активу, апеляційний суд дійшов висновку, що інвестиційний прибуток від операцій з корпоративними правами, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, й, як наслідок, об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб відсутні.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків апеляційного суду та прийняття ним рішення за неправильного застосування підпункту 14.1.90 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 170.2.1,170.2.2,170.2.6,170.2.7 пункту
170.2 статті 170 ПК України, посилаючись на обставини, встановлені у ході перевірки ОСОБА_1. Вважає, що інвестиційний прибуток позивача від операцій із корпоративними правами складає 5000000,00 грн., адже останні отримані ним безоплатно та відсутні докази понесених у зв'язку з придбанням такого активу фактичних витрат. Однак позивач не включив такий прибуток до складу оподатковуваного доходу й не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

За правилами частини 1 статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт 164.2.9 пункту 164.2 цієї ПК України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у Підпункт 164.2.9 пункту 164.2 цієї ПК України.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Зміст наведених правових норм дає підстави вважати, що оподатковуваний інвестиційний прибуток може виникнути у фізичної особи лише за операціями з продажу інвестиційного активу (пакету цінних паперів чи корпоративних прав, деривативів), а також за операціями, що прирівняні до продажу інвестиційного активу згідно з підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що відповідно до протоколу загальних зборів ПП "Олесь" №1 від 14 червня 2012 року ОСОБА_1 було отримано від ОСОБА_2 100% частки у статутному капіталі підприємства.

З огляду на відсутність продажу інвестиційного активу, касаційний суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про отримання позивачем в 2012 році інвестиційного прибутку у розумінні положень пункту 170.2 статті 170 ПК України й, як наслідок, наявності об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування апеляційним судом згаданих норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник І. А. Васильєва В. П. Юрченко