Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.08.2020 року у справі №640/17141/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 640/17141/19

адміністративне провадження № К/9901/19524/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів: Смоковича М. І., Загороднюка А. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/17141/19

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказів,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року, прийняте у складі головуючого судді Кузьменка В. А.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І. О., суддів Мельничука В. П., Оксененка О. М.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Національної гвардії України, у якому просив суд:

1.1 визнати протиправними та скасувати наказ Командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року № 306 "Про призначення службового розслідування", наказ Командувача Національної гвардії України від 11 липня 2019 року №351 "Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року № 306 "Про призначення службового розслідування", наказ Командувача Національної гвардії України від 15 серпня 2019 року №428 "Про результати службового розслідування та покарання винних".

1.2 стягнути на його користь моральну шкоду, завдану Головним управління Національної гвардії України під час проведення службового розслідування щодо ОСОБА_1 та в результаті притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

2. На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення з боку відповідача вимог Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України в частині встановлення законності отримання інформації, яка послугувала підставою для призначення службового розслідування та в частині заборони проведення службового розслідування особам, заінтересованим у результатах такого розслідування; службове розслідування проведено з порушенням строку, встановленого для його проведення; під час проведення службового розслідування членами комісії допущено порушення Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України в частині розголошення інформації, яка стосується службового розслідування; автобіографія не є офіційним документом та не посвідчує факт наявності громадянства Російської Федерації;

2.1. Також позивач зазначив, що наявність документів, виданих органами Російської Федерації (паспортів та водійського посвідчення) пояснюється ініціативою юриста, який займався оформленням пенсії позивачу на території АР Крим. Проте із відповідною заявою щодо оформлення громадянства до органів Російської Федерації позивач не звертався.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом командувача Національної гвардії України від 06 червня 2016 року №81о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу Національної гвардії України та призначено на посаду старшого офіцера служби з організації забезпечення охорони органів державної влади відділу планування та застосування військ в охоронних і профілактичних заходах управління з громадської безпеки.

4. Наказом командувача Національної гвардії України від 26 липня 2016 року №112о/с ОСОБА_1 призначено на посаду старшого офіцера служби градаційного, хімічного та біологічного захисту - служби екологічної безпеки Головного управління Національної гвардії України.

5. Наказом командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування" з метою з'ясування обставин прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу Національної гвардії України; уточнення причин і умов щодо приховування факту перебування в громадянстві Російської Федерації; прийнятті на службу та оформленні допуску до державної таємниці підполковником ОСОБА_1, старшим офіцером служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - служби екологічної безпеки Головного управління Національної гвардії України призначено службове розслідування.

6. Наказом командувача Національної гвардії України від 11 липня 2019 року №351 "Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування" внесено зміни до пункту 1 наказу командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування", доповнивши його абзацами другим-четвертим такого змісту:

"На період проведення службового розслідування усунути від виконання службових обов'язків підполковника ОСОБА_1, старшого офіцера служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - служби екологічної безпеки Головного управління Національної гвардії України.

Заступникові командувача Національної гвардії України визначити підполковнику ОСОБА_1 межі виконання обов'язків військової служби на цей період.

Начальникові режимно-секретного відділу на період проведення службового розслідування припинити доступ підполковникові ОСОБА_1 до державної таємниці та документів з обмеженим доступом", а також продовжено термін розслідування до 22 липня 2019 року.

7.22 липня 2019 року Комісією Головного управління Національної гвардії України складено висновок службового розслідування за фактом приховування інформації перебування в громадянстві Російської Федерації при прийнятті на військову службу та оформленні допуску до державної таємниці підполковником ОСОБА_1.

7.1. Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що за сукупністю отриманих у ході службового розслідування документів та пояснень посадових осіб Головного управління Національної гвардії України факт умисного приховування підполковником ОСОБА_1 наявності у нього російського громадянства підтвердився.

7.2. Крім того, у діях підполковника ОСОБА_1 вбачаються ознаки службового підроблення, оскільки останнім під час оформлення йому в червні 2016 року допуску до державної таємниці на питання 5 Переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці (додаток 5 до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939), стосовного перебування в громадянстві інших держав було зазначено, що в громадянстві інших держав не перебуває і не перебував". На питання 6 вказаного переліку стосовно наявності у позивача документів, що посвідчують особу та видані іноземною державою ОСОБА_1 зазначив, що таких документів не мав і не має.

8. На підтвердження висновків службового розслідування в матеріалах справи містяться копії наступних документів: паспорту громадянина Російської Федерації НОМЕР_1, виданого відділом УФМС РФ по Республіці Крим у Залізничному районі м.

Сімферополь 22 січня 2015 року, паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданого Федеральною міграційною службою Російської Федерації.

9. Наказом командувача Національної гвардії України від 15 серпня 2019 року № 428 "Про результати службового розслідування та покарання винних", за умисне приховування інформації про громадянство Російської Федерації, порушення вимог статей 11,12,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України старшому офіцерові служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - служби екологічної безпеки Головного управління Національної гвардії України підполковнику ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

11. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що про правомірність прийнятого наказу від 15 серпня 2019 року № 428 "Про результати службового розслідування та покарання винних", та виду дисциплінарного стягнення, який відповідає вчиненому правопорушенню, оскільки в діях позивача вбачається порушення вимог статей 11,12,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України., а саме: ОСОБА_1 під час надання відповідей, для оформлення допуску до державної таємниці, зазначив про відсутність документів, що посвідчує особу, виданих іноземною державою, іноземним підприємством, установою, організацією, вказані обставини свідчать про умисне приховування позивачем інформації про наявність російського громадянства та паспортів громадянина Російської Федерації при прийнятті на військову службу та при оформленні допуску до державної таємниці.

11.1. З огляду на не встановлення протиправності оскаржуваних наказів, суди попередніх інстанцій також дійшли висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задоволенню не підлягає.

IV. Касаційне оскарження

12. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 07 серпня 2020 року.

13. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову.

14. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови суди попередніх інстанцій застосували норму права щодо допустимості доказів без урахування висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 813/4647/17, згідно з яким всі долучені до матеріалів справи документи у вигляді світлокопій, не є оригіналами або належним чином засвідченими копіями в розумінні статті 94 КАС України. Проте позивач заперечує проти наявності оригіналів паспортів громадянина Російської Федерації.

14.1. Також позивач звертає увагу, що судами, на його думку, не досліджено наступні аргументи позивача:

14.1.1 відповідач провів службове розслідування на підставі Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2018 року № 188, що є порушенням пункту 5 розділу І вказаного Порядку, оскільки службове розслідування за фактом порушень законодавства у сфері охорони державної таємниці проводиться відповідно до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування та, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939;

14.1.2 командувачем Національної гвардії України порушено вимоги пункту 7 розділу ІІІ Порядку проведення службових розслідувань у частині проведення службових розслідувань особами, які заінтересовані у результатах службового розслідування та у частині незалучення безпосереднього командира позивача;

14.1.3 службове розслідування проведено із порушенням строків його проведення, в порушення пунктів 1 та 3 розділу ІV Порядку проведення службових розслідувань;

14.1.4 під час проведення службового розслідування членами комісії в порушення підпункту 2 пункту 2 розділу V Порядку проведення службових розслідувань допущено розголошення інформації щодо обставин проведення службового розслідування;

14.1.5 членами комісії в порушення підпункту 2 пункту 2 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у частині долучення до матеріалів службового розслідування пояснень позивача із зауваженнями та порушеного право позивача на правничу допомогу;

14.1.6 накази Командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року № 306, від 11 липня 2019 року № 351 та від 15 серпня 2019 року № 428 не оформленні належним чином, в порушення пункту 3 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань. Крім того, у наказі від 15 серпня 2019 року № 428 застосовано не стягнення визначені Дисциплінарним статутом Збройних сил України, а визначені Статутом внутрішньої служби Збройних сил України;

14.2. Додатково заявник касаційної скарги вказує, що вказаним незаконним, на його думку, діями відповідача йому було завдано моральну шкоду у розмірі 30000
грн та позивач був вимушений витратити кошти на правову допомогу у розмірі 75
000 грн.

14.3. Крім того, позивач звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій визнавши законними та обґрунтованими оскаржувані накази фактично визнали, що у позивача є громадянство Російської Федерації, в порушення пункту 4 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян на правовий режим на тимчасово окупованій території України", яким передбачено, що примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

15.13 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н. В., суддів Смоковича М. І., Загороднюка А. Г. відкрито касаційне провадження та витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/17141/19.

16.17 вересня 2020 року справа № 640/17141/19 надійшла до Верховного Суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Підстави, порядок проведення службових розслідувань стосовно військовослужбовців Національної гвардії України, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, оформлення результатів службових розслідувань та прийняття за ними рішення, права та обов'язки посадових осіб під час проведення службових розслідувань визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 березня 2018 року №188 (далі - Порядок № 188).

21. Пунктами 1-4 розділу ІІ Порядку № 188 передбачено, що службове розслідування може проводитися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки; порушення правил несення вартової або внутрішньої служб; розголошення змісту або втрати службових документів; установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, а також сексуальних домагань.

21.1. Службове розслідування може призначатися командиром (начальником) і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини військовослужбовця.

21.2. Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те командира (начальника).

21.3. Службове розслідування не призначається: у разі надходження анонімних повідомлень, крім анонімних повідомлень, що містять відомості про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", якщо наведена в них інформація стосується конкретної особи, містить конкретні дані, які можуть бути перевірені; якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, кримінального провадження, а також за рішенням суду.

22. Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку №188 передбачено, що рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та притягати підлеглого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

23. Пунктами 6,7 розділу ІІІ Порядку №188 встановлено, що службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншому військовослужбовцю. У разі вчинення правопорушення солдатом чи сержантом (старшиною) службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю, який проходить військову службу на посаді сержантського (старшинського) складу.

23.1. У разі потреби залучення відповідних фахівців до проведення службового розслідування командир (начальник) призначає групу фахівців на чолі зі старшим групи, про що зазначається в наказі.

23.2. У випадку відсутності голови комісії з будь-яких підтверджених поважних причин його обов'язки в установленому порядку покладаються на одного з членів комісії, у разі відсутності з вищезазначених причин особи, якій доручено проведення службового розслідування (одного з членів комісії), за необхідності її (його) заміна здійснюється іншою посадовою (службовою) особою відповідно до наказу командира (начальника).

23.3. Для забезпечення повного та об'єктивного проведення службового розслідування командир (начальник) може клопотати перед старшим командиром (начальником) про залучення до проведення службового розслідування відповідних фахівців з інших органів військового управління, військових частин, що знаходяться в його підпорядкуванні.

23.4. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або заінтересованим у результатах службового розслідування. Службове розслідування проводиться за участю безпосереднього командира (начальника) військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування.

23.5. У разі виникнення таких обставин особа, яка проводить службове розслідування, упродовж двадцяти чотирьох годин повинна повідомити про це командира (начальника), який призначив службове розслідування, без припинення службового розслідування.

24. Так, підпунктом 2 розділу V Порядку №188 зокрема встановлено, що особи, які проводять службове розслідування, є відповідальними за повноту, всебічність та об'єктивність висновку службового розслідування та не повинні допускати розголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

25. Пунктами 1-3 розділу ІV Порядку №188 передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

25.1. У разі потреби за мотивованим рапортом (доповідною запискою) особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови комісії визначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

25.2. Початок службового розслідування визначається з дати видання наказу про його призначення.

25.3. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження командиром (начальником), який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

26. Згідно пунктів 5,6 розділу ІV Порядку №188, про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу військового управління, військової частини в частині, що його стосується.

Оголошувати дисциплінарне стягнення військовослужбовцю в присутності його підлеглих заборонено.

26.1. Військовослужбовець, стосовно якого проводилося службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення в порядку, визначеному законодавством.

27. Відповідно до пунктів 83, 84, 86 Дисциплінарного статуту затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV (у редакції станом на час виникнення правовідносин, далі - Дисциплінарний Статут) на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

27.1. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

27.2. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

27.3. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

28. Згідно з пунктом 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження в посаді; пониження військового звання на один ступінь; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; позбавлення військового звання.

29. Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" (у редакції станом на час виникнення правовідносин, далі - Статут).

30. Відповідно до пункту 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

31. Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові (пункти 12 Статуту).

32. Пунктом 16 Статуту встановлено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

VI. Позиція Верховного Суду

33. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

34. Приписами пунктів 1-4 розділу ІІ Порядку № 188 визначені підстави для проведення службового розслідування та випадки коли службове розслідування не проводиться.

35. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року № 306 "Про призначення службового розслідування" з метою з'ясування обставин прийняття на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу Національної гвардії України; уточнення причин і умов щодо приховування факту перебування в громадянстві Російської Федерації; прийнятті на службу та оформленні допуску до державної таємниці підполковником ОСОБА_1, старшим офіцером служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - служби екологічної безпеки Головного управління Національної гвардії України призначено службове розслідування.

36. Підставою для прийняття вказаного наказу слугував лист Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 03 червня 2019 року №17/3-736нт.

37. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що вказаний лист не є анонімним, та у свою чергу, дії Головного управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ стосовно підстав та обставин отримання вказаної інформації, складання та направлення його відповідачу, не є предметом розгляду в межах даного спору.

38. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що наказ командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування" прийнятий відповідачем у межах повноважень та у спосіб визначений пунктами 1-4 розділу ІІ Порядку № 188.

39. Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що в межах спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що цей довід є необґрунтованим, оскільки службове розслідування проводилося з метою з'ясування обставин прийняття на військову службу за контрактом, уточнення причин і умов щодо приховування факту перебування в громадянстві Російської Федерації при прийнятті на службу та у тому числі оформленні допуску до державної таємниці, а отже проведення службового розслідування правильно здійснювалось у Порядку №188.

40. Стосовно інших доводів касаційної скарги, а саме залучення до проведення службової перевірки до складу комісії, яка проводила службове розслідування включено співробітника 3 головного відділу Головного управління військової контррозвідки ДКР СБУ Овчеренка В. М., який на думку позивача, є заінтересованої стороною та щодо розголошення відповідачем інформації, яка стосується службового розслідування Верховний Суд зауважує, що вказаним доводам судами попередніх інстанцій також була надана належна правова оцінка із урахуванням усіх обставин цієї справи та у відповідності до приписів КАС України та Порядку №188.

41. Строк проведення службового розслідування визначений пунктами 1-3 розділу ІV Порядку №188. Так, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

41.1. У разі потреби за мотивованим рапортом (доповідною запискою) особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови комісії визначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

42. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом командувача Національної гвардії України від 11 липня 2019 року №351 "Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування" внесено зміни до пункту 1 наказу командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування", доповнивши його абзацами другим-четвертим такого змісту: "На період проведення службового розслідування усунути від виконання службових обов'язків підполковника ОСОБА_1, старшого офіцера служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - служби екологічної безпеки Головного управління Національної гвардії України.

Заступникові командувача Національної гвардії України визначити підполковнику ОСОБА_1 межі виконання обов'язків військової служби на цей період.

Начальникові режимно-секретного відділу на період проведення службового розслідування припинити доступ підполковникові ОСОБА_1 до державної таємниці та документів з обмеженим доступом", а також продовжено термін розслідування до 22 липня 2019 року.

43. Також судами попередніх інстанцій правильно зауважено, що відповідачем не доведено правомірність прийняття наказу від 11 липня 2019 року №351 "Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року №306 "Про призначення службового розслідування" в частині продовження строку проведення службового розслідування, оскільки матеріали справи не містять мотивованого рапорту (доповідної записки) особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови комісії, за яким визначений строк може бути продовжено.

44. В той же час суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що вказаний наказ вичерпав свою дію, оскільки за його наслідками прийнято наказ від 15 серпня 2019 року № 428 "Про результати службового розслідування та покарання винних", а тому скасування цього наказу жодним чином не вплине на права позивача та не відновить їх, у зв'язку із чим підстави для скасування наказу від 11 липня 2019 року № 351 "Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 13 червня 2019 року № 306 "Про призначення службового розслідування" відсутні.

45. Відповідно до пунктів 83,84,86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

45.1. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

45.2. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

46. З аналізу приписів пункту 68 Дисциплінарного статуту вбачається, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, як сувора догана.

47. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом командувача Національної гвардії України від 15 серпня 2019 року № 428 "Про результати службового розслідування та покарання винних", за умисне приховування інформації про громадянство Російської Федерації, порушення вимог статей 11,12,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України старшому офіцерові служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - служби екологічної безпеки Головного управління Національної гвардії України підполковнику ОСОБА_1 оголошено сувору догану.

48. Підставою для прийняття вказаного наказу слугував висновок службового розслідування за фактом приховування інформації перебування в громадянстві Російської Федерації при прийнятті на військову службу та оформленні допуску до державної таємниці підполковником ОСОБА_1, складений комісією Головного управління Національної гвардії України 22 липня 2019 року.

48.1. Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що за сукупністю отриманих у ході службового розслідування документів та пояснень посадових осіб Головного управління Національної гвардії України факт умисного приховування підполковником ОСОБА_1 наявності у нього російського громадянства підтвердився.

48.2. Крім того, у діях підполковника ОСОБА_1 вбачаються ознаки службового підроблення, оскільки останнім під час оформлення йому в червні 2016 року допуску до державної таємниці на питання 5 Переліку питань, на які пропонується надати відповідь для оформлення допуску до державної таємниці (додаток 5 до Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939), стосовного перебування в громадянстві інших держав було зазначено, що в громадянстві інших держав не перебуває і не перебував". На питання 6 вказаного переліку стосовно наявності у позивача документів, що посвідчують особу та видані іноземною державою ОСОБА_1 зазначив, що таких документів не мав і не має.

49. На підтвердження висновків службового розслідування в матеріалах справи містяться копії наступних документів: паспорту громадянина Російської Федерації НОМЕР_1, виданого відділом УФМС РФ по Республіці Крим у Залізничному районі м.

Сімферополь 22 січня 2015 року, паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданого Федеральною міграційною службою Російської Федерації.

50. Позивач у позовній заяві зазначає, що вказані документи не підтверджують набуття ним громадянства Російської Федерації з огляду на те, що до будь-яких державних органів Російської Федерації, з метою набуття громадянства, не звертався, а вказані документи оформив за власною ініціативою юрист, який займався оформленням пенсії в АР Крим та передав йому.

51. Верховний Суд зауважує, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено за умисне приховування інформації про громадянство Російської Федерації при прийнятті на військову службу та при оформленні допуску до державної таємниці, а не за факт наявності іноземного громадянства.

52. При цьому, як правильно було зазначено судами першої та апеляційної інстанцій про наявність у позивача паспортів, виданих органами Російської Федерації, йому було достеменно відомо, про що він зазначає у позовній заяві, однак ні при прийнятті на військову службу, ні при оформленні допуску до державної таємниці, позивач свого безпосереднього начальника не повідомляв в порушення приписів Статуту.

53. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність прийняття наказу від 15 серпня 2019 року №428 "Про результати службового розслідування та покарання винних" та обрання виду дисциплінарного стягнення у вигляді сурової догани, оскільки встановлені у службовому розслідуванні дії позивача свідчить про умисне приховування ОСОБА_1 інформації про наявність російського громадянства та паспортів громадянина Російської Федерації при прийнятті на військову службу та при оформленні допуску до державної таємниці.

54. З огляду на не встановлення протиправності оскаржуваних наказів, Верховний Суд також погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задоволенню не підлягає.

55. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо надання відповідачем світлокопій паспортів громадянина Російської Федерації оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідачем разом із відзивом на позовну заяву надано до суду першої інстанцій належним чином засвідченні копії матеріалів службового розслідування, в яких, зокрема, містяться копії вказаних документів.

56. Також судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що факт наявності оригіналів паспорту громадянина Російської Федерації НОМЕР_1, виданого відділом УФМС РФ по Республіці Крим у Залізничному районі м. Сімферополь 22 січня 2015 року та паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон НОМЕР_2, виданого Федеральною міграційною службою Російської Федерації підтверджено самим же позивачем у позовній заяві.

57. Щодо доводів касаційної скарги стосовно не застосування судами попередніх інстанцій висновків викладених у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 813/4647/17, Верховний Суд у цій справі зазначає.

58. Підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи № 813/4647/17 на новий розгляд слугував висновок касаційного суду, що "всі долучені до матеріалів справи документи у вигляді світлокопій, не є оригіналами або належним чином засвідченими копіями".

59. В той час, в цій справі відповідачем надано належним чином засвідченні копії матеріалів службового розслідування. А отже обставини у зазначеній вище постанові Верховного Суду та в цій справі не є аналогічними.

60. Доводи касаційної скарги щодо не залучення відповідачем до проведення службового розслідування безпосереднього командира позивача та не врахування відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності позитивної характеристики позивача, висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки допущенні відповідачем порушення при проведення службового розслідування є незначними порушеннями та з огляду на встановлення протиправних дій позивача у вигляді умисного приховування інформації про громадянство Російської Федерації при прийнятті на військову службу та при оформленні допуску до державної таємниці не впливають на факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення.

61. Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що у наказі від 15 серпня 2019 року № 428 застосовано не стягнення визначені Дисциплінарним статутом Збройних сил України, а визначені Статутом внутрішньої служби Збройних сил України, Верховний Суд зазначає, що вказаним наказом на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, що відповідає встановленому пунктом 68 Дисциплінарного статуту виду дисциплінарного стягнення.

62. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

63. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи позивача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.

64. Частинами 1 та 2 статті 350 КАС України передбачено, що Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених Частинами 1 та 2 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64.1. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

65. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

V. Судові витрати

66. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі № 640/17141/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: М. І. Смокович

А. Г. Загороднюк