Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.10.2020 року у справі №814/610/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 814/610/16

адміністративне провадження № К/9901/14443/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.,

розглянув в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2016 (суддя МаричЄ. В. ) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від
05.10.2016 (колегія у складі суддів Шевчук О. А., Зуєвої Л. Є., Федусика А. Г. )

у справі № 814/610/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ольвія"

до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

треті особи: Державний реєстратор Хорольського МУЮ Штомпель Андрій Вікторович, ОСОБА_1

про скасування реєстрації, визнання некомпетентності відповідача.

І. РУХ СПРАВИ

1.08.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ольвія" звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі відносно ТОВ "Агрофірма Ольвія" 11.03.2016 за №15809990029000134, за участю третіх осіб - Державного реєстратора Хорольського МУЮ Штомпель Андрія Вікторовича, ОСОБА_1.

2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.08.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від
05.10.2016, позов задоволено.

3.24.10.2016 третя особа ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на рішення суду першої та апеляційної інстанції. Просив їх скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України Верховного Суду від 25.10.2016 відкрито касаційне провадження у даній справі.

5. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано до Верховного Суду.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Агрофірма "Ольвія" - було створено відповідно до установчого договору від 18.02.1999 громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

7. Рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради №406 від 31.10.2003 внесено зміни і доповнення до установчих документів, зокрема, що відбулися у складі учасників товариства. Так, зборами учасників товариства (протокол №2 від
11.07.2003) затверджена угода про внесення змін до установчого договору про створення і діяльність ТОВ "Ольвія", склад учасників - засновників товариства визначено ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2.

8. Рішенням загальних зборів ТОВ "Агрофірма Ольвія", проведених 12.12.2013 і оформлених протоколом №2 від 12.12.2013, ОСОБА_1 виключено з числа учасників товариства.

9. Рішенням Господарського суду Полтавської області рішення загальних зборів від
12.12.2013 визнані недійсними.

10.19.09.2014 державним реєстратором Хорольського МУЮ Штомпель А. В. внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зміни до відомостей про юридичну особу ( №15801050022000134), а саме було поновлено ОСОБА_1 в числі учасників ТОВ "Агрофірма Ольвія" із зазначенням підстави такої дії - рішення суду по справі № 917/1009/14.

11.11.03.2016 державним реєстратором Миколаївського міського управління юстиції Ніколенко Тетяною Леонідівною було вчинено реєстраційну дію у ЄДР відносно ТОВ "Агрофірми Ольвія" №15809990029000134, за заявою третьої особи ОСОБА_1 на підставі рішення суду по справі № 917/1009/14.

12. Не погоджуючись з діями відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним реєстратором Миколаївського міського управління юстиції Ніколенко Тетяною Леонідівною було внесено до Єдиного реєстру відомості про поновлення ОСОБА_1 до складу засновників ТОВ "Агрофірма Ольвія" повторно, вже після того, як ці відомості вже були внесені іншим державним реєстратором.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, перед проведенням оспорюваної дії, державний реєстратор не перевірив відповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі, що призвело до повторного внесення запису від 11.03.2016 на підставі того самого рішення суду.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Скаржник у касаційній скарзі відзначає, що суди першої та апеляційної інстанції неповно дослідили докази, невірно встановили фактичні обставини, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідач діяв в межах норм чинного законодавства, оскільки на виконання рішення Господарського суду Полтавської області про визнання рішення загальних зборів від 12.12.2013 недійсним, реєстратор мав скасувати саму реєстраційну дію про виключення ОСОБА_1, а не вносити новий запис. Отже, Відповідач не міг переконатися та встановити таке виконання рішення суду.

16. Позивач зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є законним та просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, оскільки аргументи касаційної скарги дублюють аргументи апеляційної скарг, та доводи позивача зводяться до переоцінки доказів.

17. Крім того, Відповідач зобов'язаний був перевірити подані йому документи для проведення реєстраційних дій відповідно до ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Оцінюючи доводи сторін, Суд доходить висновку, що фактичною підставою звернення до суду стали протиправні, на думку позивача, реєстраційні дії Виконавчого комітету Миколаївської міської ради у Єдиному державному реєстрі відносно ТОВ "Агрофірма Ольвія" 11.03.2016 за №15809990029000134.

19. Позивач оскаржує до адміністративного суду дії суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора, посилаючись при цьому на недотримання цими суб'єктами встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

20. Однак з підстав позову вбачається, що незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов'язана з тим, що реєстрація була здійснена повторно, без належної перевірки.

21. Звернення Позивача до суду із цим позовом викликане необхідністю захисту права не у сфері публічно-правових відносин (з державним реєстратором), а його корпоративних та майнових прав (про що він сам неодноразове зазначав) у відносинах з ОСОБА_1, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

22. За таких обставин Суд вважає, що права, які позивач вважає порушеними, порушені не державною реєстрацією, а діями третьої особи, тому без правової оцінки відносин між позивачем та третьою особою спір не може бути вирішено, а майнове право не може бути захищене ефективно.

23. Звернення до суду має на меті захист прав особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень. Звернення до суду не може використовуватися як засіб позбавити іншу особу належних їй прав, навіть не безспірних, без пред'явлення позову саме до такої особи. Судовий захист прав одних осіб не може призводити до порушення прав інших.

24. До компетенції адміністративних судів, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, належали публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

25. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

26. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

27. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.02.2019 у справі №826/14180/17 зазначила:

"Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, здійснено державним реєстратором державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням чи порушенням вимог законодавства.

Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо цього майна з особою, яка не заперечує законності дій реєстратора з реєстрації за нею права власності на спірне нерухоме майно, а тому цей спір має приватноправовий характер і з огляду на суб'єктний склад сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства".

29. Отже, Суд вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються права учасників справи, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності юридичної особи.

30. За таких обставин Суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

31. Таким чином, Суд дійшов висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку господарського судочинства

32. Щодо клопотання Позивача про закриття провадження у зв'язку зі смертю скаржника ОСОБА_6, Суд зазначає таке.

33. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч. 1 ст. 354 КАС України.

34. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ч. 1 ст. 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

35. Враховуючи зазначене, порушення правил юрисдикції є першопочатковою підставою для закриття провадження у справі, а тому Суд не вбачає підстав для розгляду вищезазначеного клопотання Позивача.

Керуючись ст. 238, 239, 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року у справі № 814/610/16 скасувати.

3. Провадження у справі № 814/610/16 закрити.

4. Повідомити позивачу, що спір може бути вирішено в порядку господарського судочинства.

5. Роз'яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб