Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.12.2018 року у справі №810/1792/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2019 року

Київ

справа №810/1792/18

адміністративне провадження №К/9901/66331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів, за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду у складі судді Лисенко В.І. від 11 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ключковича В.Ю., Ганечко О.М., Сорочка Є.О. від 07 листопада 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в поліції,

- стягнути із відповідача грошову допомогу у сумі 144 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу у встановлений законом строк одноразову грошову допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в поліції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в поліції, стягнуто із Головного управління Національної поліції в Київській області одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в поліції у сумі 144 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги прийнято 29 грудня 2017 року, відтак, така допомога повинна була бути йому виплачена не пізніше 28 лютого 2018 року, коли сплив визначений пунктом розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4) максимальний двомісячний термін для її виплати.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в поліції, у встановлений законом строк є протиправними.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року в частині стягнення із Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в поліції у сумі 144 000,00 грн скасовано та в задоволенні позову в цій частині відмолено; ухвалено в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області здійснити виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в поліції у сумі 144 000,00; в іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року залишене без змін.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що стягнення коштів на користь позивача з порушенням черговості виплат не буде відповідати вимогам справедливості, оскільки така черга формується з поліцейських, які також мають право на виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Головне управління Національної поліції в Київській області звернулось з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить відмовити у задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 22 листопада 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Шарапу В.М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період із 15 серпня 2001 року по 06 листопада 2015 року позивач проходив службу в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, а з 07 листопада 2015 року по 29 вересня 2017 року в Головному управлінні Національної поліції в Київській області.

Наказом Головного управління Національної поліції у Київській області від 29 вересня 2017 року № 645 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно із довідкою до Акта огляду МСЕК від 23 листопада 2017 року серії АВ 0664982 позивачу на строк до 01 грудня 2018 року встановлено другу групу інвалідності, причиною якої стало захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції.

У грудні 2017 року позивач звернувся до керівника територіального органу поліції за останнім місцем служби, а саме - Головного управління Національної поліції у Київській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності.

Листом від 02 січня 2018 № 29/Д Головне управління Національної поліції у Київській області повідомило позивача про те, що його заява про виплату одноразової грошової допомоги затверджена до виплати, у зв`язку із чим до Національної поліції України подано розрахунок потреби в коштах на виплату такої допомоги у розмірі 144000,00 грн., кошти будуть виплачені після надходження фінансування.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, задоволено позовні вимоги. Скаржник наголошує, що протоколом засідання комісії Головного управління Національної поліції в Київській області з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського від 29 грудня 2017 року № 12, матеріали надані ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції затверджені до виплати, після чого подано розрахунок потреби в коштах для здійснення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 144 000,00 грн. Одразу після надходження фінансування на зазначені цілі кошти будуть перераховані позивачу, а тому, на думку відповідача, права ОСОБА_1 не порушені.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII (далі - Закон №565-XII) та Порядком про умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог статті 23 Закону № 565-XII затверджено Порядок № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно із пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

Згідно із частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок № 4, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно із пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

За змістом підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII поліцейським, яким внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції встановлено II групу інвалідності розмір одноразової грошової допомоги складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Аналогічний правовий щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17, від 05 червня 2018 року у справі № 691/480/17, від 07 вересня 2018 року у справі № 712/2470/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 357/8815/17.

З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, колегія суддів погоджується з висновками судів стосовно наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з установлення йому інвалідності, по причині захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ виплата якої здійснюється відповідно до Порядок № 4, тобто за останнім місцем роботи в органах національної поліції.

Пунктами першим - третім, п`ятим, розділу IV Порядку № 4 визначено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою.

Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Розрахунок потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається органами поліції до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції, навчальними закладами до фінансового підрозділу Міністерства внутрішніх справ за встановленою формою.

Виділення коштів органам поліції для виплати одноразової грошової допомоги здійснюється фінансовим підрозділом центрального органу управління поліції шляхом розподілу асигнувань в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України на зазначені цілі.

Судами в даній справі встановлено, що висновок, затверджений начальником Головного управління Національної поліції у Київській області 29 грудня 2017 року, позивачу у зв`язку із інвалідністю призначено одноразову грошову допомогу у сумі 144 000,00 грн.

Пунктом розділу IV Порядку № 4 визначено, що одноразова грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження, в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції або навчальних закладів.

Оскільки висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги прийнято 29 грудня 2017 року, така допомога повинна була бути йому виплачена не пізніше 28 лютого 2018 року, коли сплив визначений пунктом розділу IV Порядку № 4 максимальний двомісячний термін для її виплати.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що дії відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в поліції, у встановлений законом строк є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain.) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини шостої статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 07 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

В.М. Шарапа