Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.12.2019 року у справі №320/6695/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа №320/6695/18

адміністративне провадження №К/9901/35074/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу №320/6695/18

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головне територіальне управління юстиції у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Журавель В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Файдюка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.),

УСТАНОВИВ

І. Суть спору:

1. У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом Головного управління Державного казначейства України в Київській області (далі - відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - третя особа 1), Головне територіальне управління юстиції у Київській області (далі - третя особа 2) у якому просила суд:

1.1. - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державного казначейства України в Київській області та Державної казначейської служби України щодо невиконання постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 р. у справі № 2а-9599/2011 про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області перерахувати та виплатити позивачу пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, та щомісячне підвищення до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

1.2. - зобов`язати Головне управління Державного казначейства України в Київській області та Державну казначейську службу України вчинити дії щодо виконання постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 р. у справі № 2а-9599/2011 про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області перерахувати та виплатити позивачу пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю та щомісячне підвищення до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

1.3. - зобов`язати Головне управління Державного казначейства України в Київській області та Державну казначейську служби України нарахувати та виплатити позивачу із Державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої за постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 р. у справі № 2а-9599/2011 суми, починаючи з 29 грудня 2014 р.;

1.4. - стягнути з Державної казначейської служби України на користь позивача 94920 (дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 00 коп. в рахунок компенсації заподіяної позивачу бездіяльністю органу державної влади моральної шкоди.

2. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 р. у справі № 2а-9599/2011 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області перерахувати та виплатити позивачу пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, та щомісячне підвищення до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, на момент звернення до суду вище вказана постанова відповідачами не виконана, чим порушено конституційні права позивача, принижено честь та гідність особи, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та порушено головний обов`язок держави - утвердження та забезпечення прав і свобод позивача.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у задоволені позовних вимог було відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Державною казначейською службою України на час винесення рішення суду було виконано постанову Кагарлицького районного суду у справі № 2а-9599/11 від 29 червня 2011 р. про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області перерахувати та виплатити позивачу пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, та щомісячне підвищення до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та сплачено заборгованість у сумі 7098 грн. 10 коп. Це означає, що зобов`язання відповідачів перед позивачем вже виконано, визнання їх бездіяльності протиправною за таких обставин не є належним способом захисту прав позивача, а тому відсутній предмет позову в цій частині позовних вимог. Також, зазначено, що постанова Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 р. у справі № 2а-9599/2011 надійшла до органу Казначейства відповідно до Порядку № 440, то Казначейством здійснено не стягнення коштів за рішенням суду, а погашення заборгованості за рішенням суду зобов`язального характеру. Таким чином, компенсація у зазначених категоріях справ не може бути нарахована відповідно до статті 5 Закону № 4901-VІ.

4.1. Щодо позовних вимог про стягнення з Державної казначейської служби України на користь позивача 94920 грн. 00 коп. суди зазначили, що в рахунок компенсації заподіяної позивачу бездіяльністю органу державної влади моральної шкоди, то вони можуть бути задоволені лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності відповідачів, тобто є похідними від вимог про визнання протиправним бездіяльності відповідачів, а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог. Оскільки судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідачів і відмовлено в задоволенні цієї частини позовних вимог, то похідні від них вимоги позивача також задоволенню не підлягають.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Позивачка, не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

6. У касаційній скарзі позивачка наполягає на тому, що відповідачами з 29 грудня 2014 року до 19 березня 2019 року, тобто більше ніж 4 роки не вживалися заходи щодо виконання постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 року, вказані виплати були проведені з порушенням черговості їх проведення (вказане питання взагалі судами не з`ясовувалося), виплати не були проведені своєчасно з вини Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, яке лише 25 жовтня 2018 року за результатами розгляду мого чергового звернення щодо виконання рішення суду виявило недоліки в оформленні документів. Крім того, до звернення з позовом до суду (до 10 грудня 2018 року) будь-які виплати, з метою виконання рішення суду, строк виконання якого настав, відповідачами проведені не були та час мого звернення до суду за захистом своїх прав відповідачі вже проводили виплати на виконання аналогічних рішень суду, які були включені Реєстру судових рішень, виконання яких гарантується державою у II кварталі 2016 року, тобто набагато пізніше за мене.

6.1. ОСОБА_1 указує, що посилання Київського окружного адміністративного суду та Шостого апеляційного адміністративного суду (щодо невиплати компенсації за прострочення зобов`язання за рішенням суду) на зобов`язальний характер рішення суду, що виконувалося, не має законного обґрунтування, оскільки в самому рішенні суду було зобов`язано УПФ у Кагарлицькому районі здійснити конкретну дію - перерахунок пенсії (що і було зроблено), а провести відповідні виплати повинно виконати Державне казначейство України у строк до трьох місяців - відповідно до законів України, а не через тридцять місяців.

6.2. Також, ОСОБА_1 посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанції поза увагою залишений той факт, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

6.3. Позивачка наголошує, що при апеляційному перегляді рішення Київського окружного адміністративного суду від 1 липня 2019 року вищевказані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невірного стягнення з ОСОБА_1 за рішенням суду першої інстанції суми судового збору Шостим апеляційним адміністративним судом визнані такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. Тобто фактично апеляційна скарга в цій частині не була перевірена судом апеляційної інстанції

7. Відзив на касаційну скаргу на адресу Верховного Суду не надходив.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Постановою Кагарлицького районного суду Київської області в справі № 2-а-9599/11 від 29 червня 2011 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області про зобов`язання здійснити нарахування і виплату додаткової пенсії та щомісячного підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який мешкає на території зони посиленого радіоекологічного контролю задоволено, а саме:

1) визнано протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області провести перерахунок та виплатити позивачу ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком і щомісячне підвищення до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до ст. 39 цього ж Закону у розмірі однієї мінімальної заробітної плати;

2) зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області перерахувати та виплачувати, починаючи з 8 грудня 2010 року, ОСОБА_1 :

- додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком для визначення якої підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі на відповідний місяць;

- щомісячне підвищення до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до ст. 39 вказаного Закону у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на відповідний місяць.

9. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року апеляційну скаргу у вказаній справі залишено без задоволення, а постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 року - без змін. Отже, постанова Кагарлицького районного суду Київської області набрала законної сили 29 листопада 2013 року.

10. У подальшому, 18 грудня 2014 року Кагарлицьким районним судом Київської області у справі № 2-а-9599/2011 видано виконавчий лист.

11. Строк пред`явлення до виконання цього виконавчого листа становить 1 рік.

12. 25 грудня 2014 року позивач звернулася із заявою до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, в якій просила прийняти до виконання постанову Кагарлицького районного суду від 29 червня 2011 року про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області перерахувати та виплачувати їй, починаючи з 08 грудня 2010 року, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком, для визначення якої підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі на відповідний місяць, а також щомісячне підвищення до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до статті 39 вказаного Закону у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на відповідний місяць. Кошти просила перераховувати за реквізитами: назва установи: філія - Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», територіально відокремлене безбалансове відділення № 10026/0614, МФО 322669, код ЄДРПОУ 09322277, р/рахунок для перерахування на ощадну книжку НОМЕР_1 , призначення платежу: для зарахування на о/рах. клієнта № 66 в ТВБВ № 10026/0624 ОСОБА_1 .

13. Надалі 12 лютого 2015 року позивачка звернулася до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області із заявою, в якій просила надати інформацію про внесення даних про постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 року до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.

14. 11 березня 2015 року листом Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області № Ш-329/02.2 позивача повідомлено, що заяву про внесення до Реєстру виконавчого документа зареєстровано Головним управлінням у Київській області за вхід. № 15956-2-25 від 23 лютого 2015 року та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 відповідальною особою буде прийнято рішенню про внесення даних про ці рішення до Реєстру рішень суду, виконання яких гарантується державою. Про прийняте рішення буде повідомлено письмово.

15. Також позивачку повідомлено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 440, якщо рішенням зобов`язано боржника здійснити нарахування (перерахунок тощо) та/або виплатити кошти, відповідальна особа разом з повідомленням надсилає боржнику копію рішення для здійснення нарахування суми коштів, що підлягає виплаті заявнику. Про здійснення нарахування боржник зобов`язаний повідомити відповідальній особі протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення із наданням відповідного документа про здійснення нарахування, підписаного уповноваженою особою і завіреного гербовою печаткою.

16. Погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

17. Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

18. 24 листопада 2015 року листом Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області № Ш-2373/02-2 позивача повідомлено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 440 внесено до Реєстру рішень суду, виконання яких гарантується державою за №49455558 (перша черга) постанову №2а-9599/2011 від 29 червня 2011 року. Кагарлицького районного суду, подану позивачем до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області. Отримати інформацію з Реєстру про стан погашення заборгованості за рішенням позивач може на веб-сайті в Інтернеті: http://stack.informjust.ua.

19. Погашення заборгованості здійснюється Казначейством у межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845. Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється відповідальною особою окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

20. 06 листопада 2015 року позивач звернулася із заявою до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області. Зазначила, що станом на 12 лютого 2015 року не отримала інформації про те, чи внесені дані про постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 року до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, а також іншу інформацію, яка б давала їй можливість здійснювати контроль за виконанням рішення суду і дотриманням її прав. Просила надати інформацію про те, чи внесені дані про постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 року до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.

21. 24 листопада 2015 року листом за вх. № 15956/2/25/1 позивачку повідомлено про внесення рішення до Реєстру Рішень, виконання яких гарантується державою. Так, відповідно до цього листа характер стягнення: перша черга. Ознайомитись з інформацією про стан погашення заборгованості за рішеннями можна за адресою в мережі Інтернет: http:stack.informjust.ua. Позивачку повідомлено, що після надходження суми заборгованості пакет документів буде переданий до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області.

22. 11 квітня 2018 року листом Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області № 12-04/2794 позивачку повідомлено, що Державною казначейською службою України протягом 2018 року будуть здійснюватися виплати за рішеннями судів відповідно до Порядку № 440, прийнятими згідно з актом приймання-передавання за 4-ий квартал 2015 року від Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області. Враховуючи викладене, позивача просять направити до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області заяву із зазначенням реквізитів банківської установи (назва банку, ЕДРПОУ, код банку, рахунок) або відповідну виписку із банку.

23. 22 серпня 2018 року позивачем до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області подано уточнюючу заяву № 2794.

24. 08 жовтня 2018 року позивач звернулася до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області із заявою, в якій просила повідомити, якому порядковому номеру у категорії першої черги на час отримання її заяви Головним управлінням Державної казначейської служби України в Київській області проведено виплати.

25. 19 жовтня 2018 року листом Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області № 13/04/2794 позивача повідомлено, що Державною казначейською службою України протягом 2018 року будуть здійснюватися виплати за рішеннями судів відповідно до Порядку № 440, прийнятими згідно з актом приймання-передавання за 4 квартал 2015 року від Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області. Позивача просять направити до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області заяву із зазначенням реквізитів банківської установи (назва банку, ЕДРПОУ, код банку, рахунок) або відповідну виписку із банку.

26. 25 жовтня 2019 року листом Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області № 13-04/1928-5983 позивача повідомлено, що відповідно до Порядку № 440, прийнято документи згідно з актом приймання-передавання за 4 квартал 2015 року від Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, а саме виконавчий документ Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 року (справа № 2а-9599/11) на суму 7 098,10 грн. по заборгованості Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області. Проте, вказані документи відповідно до п. 18 Порядку Головним управлінням 05 липня 2018 року було повернуто до Головного територіального управління юстиції у Київській області за №13-04/1296-3838 у зв`язку з виявленням недоліків, а саме: в довідці боржника про визначення сумі заборгованості відсутня гербова печатка. Після усунення зазначених недоліків Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області документи будуть передані останнім до Головного управління для подальшого виконання.

27. 08 січня 2019 року позивачка звернулася із заявою до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області, просила повідомити, коли будуть перераховані кошти з метою виконання судового рішення, а також повідомити, які заходи були вжиті установою з часу отримання її заяви від 08 жовтня 2018 року. для своєчасного проведення виплат. При проведенні виплат просить одночасно провести виплату із Державного бюджету України компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої за постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 року у справі № 2а-9599/2011 суми, починаючи з 29 грудня 2014 року відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п. 50 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року.

28. Листом Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області позивача повідомлено, що були опрацьовані документи щодо рішення Кагарлицького районного суду Київської області по справі № 2а-9599/11 від 29 червня 2011 року та спрямовано до Державної Казначейської служби України для подальшого виконання. З питанням компенсації за порушення строку перерахування коштів необхідно звернутися до Державної Казначейської служби України.

29. 18 лютого 2019 року позивач звернулася із заявою до Державної Казначейської служби України, в якій просила одночасно з виплатами на виконання постанови Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 року провести виплати із Державного бюджету України компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої за постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 року у справі № 2а-9599/2011 суми, починаючи з 29 грудня 2014 року відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», п. 50 Порядку № 845.

30. 22 березня 2019 року листом Державної Казначейської служби України № 5-11-11/5234 позивача повідомлено, що казначейством за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040» Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» на виконання постанови Кагарлицького районного суду Київській області по справі № 2а-9599/2011 від 29 червня 2011 року проведено оплату засобами поштового зв`язку 19 березня 2019 року.

31. Повідомлено, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду. Проте, згідно постанови Кагарлицького районного суду Київській області по справі № 2а-9599/2011 від 29 червня 2011 року судом зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі провести на користь позивача донарахування та виплату доплати до пенсії, згідно з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, постанова Кагарлицького районного суду Київській області по справі № 2а-9599/2011 від 29 червня 2011 року має зобов`язальний характер, тому компенсація у зазначеній категорії справ не нараховується.

32. Уважаючи тривалу бездіяльність Казначейства щодо невиплати коштів за судовим рішенням, позивач звернулась до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

33. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

35. Частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та ч. 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року) визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

35. Положеннями частини першої статті 2 та частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VI встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

36. Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

37. Згідно із пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

38. Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

39. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

40. Механізм обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», інвентаризації та погашення заборгованості за такими судовими рішеннями врегульований постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» від 03 вересня 2014 року №440.

41. Згідно пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 № 845 (далі - Порядок № 845) під «безспірним списанням» розуміються операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

42. Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

43. Відповідно до абзацу першого пункту 25 Порядку № 845, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

44. Орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів (пункт28).

45. Пунктом 33 вказаного Порядку передбачено, що у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку.

46. Процедура безспірного списання коштів з державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначена пунктами 47-52 Порядку.

47. Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством України відповідно до пункту 47 Порядку №845 на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

48. Безспірне списання коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів здійснюється у разі неможливості здійснити таке списання відповідно до пункту 24 Порядку №845.

49. Відповідно до пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

50. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

51. Пунктом 49 Порядку №845 також закріплено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

52. Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або орган}' місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

53. Статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

VI. Позиція Верховного Суду

54. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

55. Верховний Суд звертає увагу позивача на те, що 04 березня 2019 року відповідачем-2 було перераховано позивачу на відділення Укрпошти суму по відшкодуванню рішення Кагарлицького районного суду у справі № 2а-9599/11 від 29 червня 2011 року. Вказана обставина підтверджується платіжним дорученням № 221164 (#173614508) від 04 березня 2019 року на суму 7098,10 грн.

56. Отже, на час винесення оспорюваного судового рішення та звернення з апеляційною скаргою відповідачем-2 було виконано постанову Кагарлицького районного суду у справі № 2а-9599/11 від 29 червня 2011 року про зобов`язання управління Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі Київської області перерахувати та виплатити позивачу пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, та щомісячне підвищення до пенсії за проживання на забрудненій території відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в повному обсязі та сплачено заборгованість у сумі 7098,10 грн.

57. Відтак колегія суддів з урахуванням виплати заборгованості та дій відповідачів щодо виконання судового рішення вважає правильними висновки суду першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідачів протиправною, а також для зобов`язання їх вчинити певні дій. За таких обставин судом першої та апеляційної інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

58. Щодо посилань позивача про зобов`язання відповідача-1 та відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу із Державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої за постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 року у справі № 2а-9599/2011 суми, починаючи з 29 грудня 2014 року, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

59. Так, до органу Казначейства надійшли виконавчі листи №2а-9599/2011, які містили приписи саме зобов`язального характеру і не містили рішень про стягнення коштів, оскільки постанова Кагарлицького районного суду Київської області від 29 червня 2011 року у справі № 2а-9599/2011 є судовим рішенням з приписами зобов`язального характеру.

60. Отже, Казначейством здійснено не стягнення коштів за рішенням суду, а погашення заборгованості за рішенням суду зобов`язального характеру. Таким чином, компенсація у зазначених категоріях справ не може бути нарахована відповідно до статті 5 Закону № 4901-VІ.

61. Таким чином, підстав для зобов`язання Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області та Державної казначейської служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі трьох відсотків річних за період невиплати позивачу суми грошових коштів на виконання судових рішень не вбачається.

62. Колегія суддів зазначає, що виплата компенсації в розмірі трьох відсотків річних передбачена лише у разі не перерахування коштів протягом трьох місяців за рішенням суду про стягнення коштів, а не за виконання рішення зобов`язального характеру.

63. До подібних висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 06 лютого 2020 у справі №826/14322/17.

64. Стосовно доводів позивача щодо стягнення моральної шкоди, колегія судді зазначає наступне.

65. Так, статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, члені її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

66. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

67. Частиною першої статті 1167 цього Кодексу передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

68. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (частина друга статті 1167 ЦК України).

69. Колегія суддів зазначає, що моральна шкода може полягати у порушені права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

70. Під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

71. При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, з`ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З`ясувати чим підтверджується факт заподіяння шкоди, чи фізичних страждань, якими обставинами чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

72. Разом з тим, наведені позивачем обставини, не відносяться до випадків, які містяться у частині другій статті 1167 ЦК України; позивачем не доведено та не надано судам попередніх інстанцій відповідних доказів завдання їй моральної чи матеріальної шкоди, а також не наведено, з яких міркувань позивач виходила при визначені розміру шкоди.

73. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з органу державної влади суми відшкодування за заподіяння моральної та матеріальної шкоди позивачу, оскільки наявність такої шкоди, а також розмір відшкодування, не було доведено (обґрунтовано) належними та допустимими доказами.

74. Щодо посилань ОСОБА_1 стосовно неправильного стягнення з неї за рішенням суду першої інстанції суми судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

75. Під час вирішення питання про відкриття провадження, в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року судом було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі.

76. Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

77. Як убачається з позовної заяви, вона містить дві вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру.

78. Згідно з вимогами абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

79. Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, cерія А, № 93).

80. Крім того, необхідно зазначити, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду, відповідає встановленим ст. 129 Конституції України основним засадам судочинства, а саме: рівності усіх учасників судового процесу перед законам і судом.

81. Закон № 3674-VI не визнаний неконституційним, не суперечить Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, тому обов`язок апелянта сплачувати судовий збір є наявним. Слід зазначити, що до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір на виконання ухвали місцевого суду про залишення позову без руху з цієї підстави.

82. Підвищення Україною ефективності адміністративного процесу, відповідно до вимог положення підпункту «b» пункту 35 Меморандуму про економічну та фінансову політику (між Україною і міжнародним валютним фондом) згідно з узятими зобов`язаннями, забезпечується подвоєння доходів від судового збору, що підтверджується змінами до Закону України «Про судовий збір», які набули чинності від 1 вересня 2015 року.

83. Зміни до Закону України «Про судовий збір», які призведуть до зменшення надходження державного бюджету від сплати судового збору, будуть наслідком невиконання Україною узятих на себе зобов`язань перед Міжнародним валютним фондом.

84. Разом з тим, відповідно до вимог частини 3 статті 9 Закону України «Про судовий збір» кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. Судовий збір є джерелом фінансового забезпечення судової системи із цільовим його спрямовуванням виключно на потреби судочинства.

85. Статтею 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

86. Отже, позивач за подання адміністративного позову повинна була сплатити 2358 грн. 80 коп. ((0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 2 вимоги немайнового характеру) + 949 грн. 20 коп. ( 94 920 грн. 00 коп. х 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу) = 2358 грн. 80 коп.).

87. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактів.

88. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).

89. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

90. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

91. Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, тому касаційну скаргу Державної авіаційної служби України слід залишити без задоволення.

VII. Судові витрати

92. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

93. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О.Шишов

Судді І. В.Дашутін

М. М. Яковенко