Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.02.2019 року у справі №821/145/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 лютого 2019 року

справа №821/145/16

адміністративне провадження №К/9901/26176/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Оледера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у складі судді Кузьменко Н.А.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у складі колегії суддів Ступакової І. Г., Бітова А. І., Милосердного М.М.

у справі №821/145/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ампір»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

05 лютого 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ампір» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2015 № 0003042200, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 23 629 грн 02 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

01 березня 2016 року постановою Херсонського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 26 жовтня 2015 року №0003042200, яким Товариству нараховано грошове зобов'язання у розмірі 23 629 грн 02 коп. пені за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок того, що датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

23 листопада 2016 року відповідачем до Вищого адміністративного суду України подано касаційну скаргу, в якій податковий орган посилається на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, доводить наявність валютного правопорушення, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

23 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано строк до 23 грудня 2016 року для усунення недоліків касаційної скарги (суддя Голубєва Г. К.).

16 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження після усунення податковим органом недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Херсонського окружного адміністративного суду справу № 821/145/16.

26 січня 2017 року справа № 821/145/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

02 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення Товариства на касаційну скаргу, в яких платник податків спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач зазначає, що кошти в межах законодавчо визначених строків зараховані на розподільчий рахунок Товариства у банку, що і встановлено судами попередніх інстанцій.

20 лютого 2018 року справа № 821/145/16 разом з матеріалами касаційної скарги передана до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у жовтні 2015 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 12 березня 2015 року № К-14/03-15, укладеному з нерезидентом - Eurolink Trade Management LP (United Kingdom), за період з 12 березня 2015 року по 30 вересня 2015 року, за результатами якої складений акт перевірки від 08 жовтня 2015 року за № 225/21-03-22-03/31294087 (далі - акт перевірки).

26 жовтня 2015 року на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0003042200 до позивача за порушення статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94) та згідно з статтею 4 цього Закону нараховано суму грошового зобов'язання (пені) за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у загальному розмірі 23 629 грн 02 коп.

Склад валютного правопорушення доводиться податковим органом висновком про несвоєчасне надходження коштів на валютні рахунки Товариства за експортним контрактом від 12 березня 2015 року № К-14/03-15, а саме затримкою надходження суми у розмірі 358 232, 25 дол. США. строком в один день.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариством укладено контракт від 12 березня 2015 року №К-14/03-15 з нерезидентом Eurolink Trade Management LP на експорт сої, врожаю 2014 року, у кількості 3000+/-10% тон на умовах FOB Каїри (Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗПП "Зерно Таврії", с. Каїри, Горностаївського району, Херсонської області). На виконання умов експортного контракту Товариством відвантажено насіння сої у кількості 3 109 235 кг на загальну суму 1 088 232,25 доларів США відповідно до вантажно-митної декларації від 17 квітня 2015 року №508010000/2015/009370.

Оплата за відвантажену продукцію надійшла від нерезидента на валютний рахунок Товариства за №26002384142 в Публічному акціонерному товаристві «КБ «Хрещатик» у загальній сумі 1 088 232,25 доларів США трьома платежами протягом 14-16 липня 2015 року.

Останній платіж у сумі 358 232, 25 дол. США. 16 липня 2015 року на розподільчий рахунок 2603.5.001.110731 17 липня 2015 року та зарахований на поточний рахунок 26002384142 в Публічному акціонерному товаристві «КБ «Хрещатик».

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493 (далі - Інструкція №492) клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти - інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Юридичні особи-резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України (пункт 5.1 Інструкції).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій (пункт 5.2 Інструкції).

Відповідно до пункту 5.3 Інструкції на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються у тому числі кошти через розподільні рахунки перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

Таким чином, із системного аналізу діючого законодавства випливає, що юридичні особи мають право відкривати як поточні рахунки в банках в національній валюті так і рахунки для здійснення зовнішньоекономічної діяльності та зарахування на них коштів в іноземній валюті.

Датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року (справа №808/502/17, провадження №К/9901/38245/18), що відповідає вимогам принципу пропорційності, оскільки фактично сторона зовнішньоекономічного контракту виконала свої зобов'язання перед контрагентом в момент формування відповідного платіжного доручення про переказ коштів.

Подальше зарахування коштів на поточний рахунок суб'єкта господарювання через розподільчий рахунок банка є заходом, направленим на виконання банківських формальностей, пов'язаних з обов'язковим продажем валюти. Ці заходи застосовуються з метою забезпечення стабільності функціонування валютної системи держави та підтримки національної грошової одиниці. Разом з тим, відповідні процеси є поза межами впливу та відповідальності кожного із суб'єктів зовнішньоекономічного контракту, відтак, застосування пені саме за один день затримки подальшого надходження валюти на поточні рахунки Товариства з розподільчого рахунку, відкритого уповноваженим банком для цієї юридичної особи, є протиправним.

Обґрунтування касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачем не зазначено.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі №821/145/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер