Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.05.2018 року у справі №826/3039/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №826/3039/17

провадження №К/9901/49212/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аблова Є.В. від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Троян Н.М., Костюк Л.О., Твердохліб В.А. від 22 березня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, у якому просили:

- визнати протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29120350, прийнятого 06 квітня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", (код ЄДРПОУ 38004195), на підставі якої 06 квітня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис №14038508 про право власності зазначеного товариства на вказану квартиру;

- зобов'язати приватного нотаріуса Кобелєву А.М. скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", права власності на вказану квартиру, здійснений 06 квітня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 29120350, прийнятого 06 квітня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", на підставі якої 06 квітня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис №14038508 про право власності зазначеного товариства на вказану квартиру. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Рішення судів мотивовані тим, що прийняття відповідачем оспорюваного рішення суперечить умовам договору про задоволення вимог іпотеко держателя - відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за правовими наслідками. Обов'язок надіслання іпотекодержателем іпотекодавцеві письмової вимоги про усунення порушень може бути виконаним лише у разі, якщо така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчисляється з моменту отримання цієї вимоги. Відповідачем неналежно перевірено подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» документи для проведення реєстраційної дії, яку здійснено до спливу 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя. Відповідачем не враховані права зареєстрованих у квартирі неповнолітніх дітей. У зв'язку з цим у відповідача були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовим рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" звернулось із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 грудня 2005 року між Закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСТБАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «СведБанк»), та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 471-Ф на суму 45000 доларів США під 15 % річних, строком до 04 грудня 2008 року з цільовим призначенням: на споживчі цілі та погашення заборгованості, що раніше виникла у позивача за кредитним договором перед Акціонерним комерційним банком «ФОРУМ».

У подальшому до кредитного договору були укладені додаткові договори, за умовами яких був змінений ліміт заборгованості по кредиту до 97913,00 доларів США (додатковий договір № 3 від 21 липня 2008 року) та змінено строк дії договору - до 04 грудня 2012 року (додатковий договір № 2 від 06 червня 2007 року).

Для забезпечення виконання вказаного кредитного договору, 05 грудня 2005 року між Закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСТБАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «СведБанк»), та позивачами було укладено іпотечний договір № 471-Ф/ІП-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., зареєстрований в реєстрі за № 5201, згідно умов якого позивачі як співвласники передали в іпотеку банку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Квартира складається з 3-х кімнат, загальною площею 67.40 м2, жилою 39.50 м2.

15 лютого 2017 року позивачі отримали із Дніпровського районного суду міста Києва повістку про виклик в суд, ухвалу про відкриття провадження у справі та матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу та про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою.

З отриманих документів позивачі дізнались, що 28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «СведБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, за яким Публічне акціонерне товариство "СведБанк" відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором та на підставі договору від 28 листопада 2012 року, посвідченого Заєць І.О. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 6970, відбулось відступлення прав за вказаним іпотечним договором.

Згідно інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 жовтня 2016 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М., 31 березня 2016 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29120350 від 06 квітня 2016 року, про реєстрацію права власності на квартиру: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", на підставі якого 31 березня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 14038508 про право власності зазначеного товариства на вказану квартиру.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не враховані норми статті 37 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержавтеля або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Вказано, що спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

7. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просять залишити їх без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

9. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - КАС України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

10. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

11. Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

12. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

13. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

15. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

17. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

18. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

19. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

20. З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивачів, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного договору та іпотечного договору), стосуються оскарження правомірності набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на квартиру АДРЕСА_1, впливають на майнові права позивачів як іпотекодавців, які правомірність такого набуття ставлять під сумнів. Тому, Верховний Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

21. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 28 серпня 2018 року у справі №820/8219/15 (провадження №11-582апп18) та від 11 вересня 2018 року у справі №817/2398/15 (провадження №11-354апп18), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

22. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

23. За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24. Відповідно до пункту 5 частини першої стаття 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

25. Згідно зі статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

26. Відповідно до статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1).

27. Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", Служба у справах дітей Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - закрити.

Роз'яснити право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців