Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2018 року у справі №806/862/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

м. Київ

справа №806/862/17

адміністративне провадження №К/9901/4299/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року (суддя Черняхович І.Е.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року (головуючий суддя Охрімчук І.Г., судді: Капустинський М.М., Моніч Б.С.) у справі №806/862/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання повторно розглянути заяву,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови позивачу у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0700 га для індивідуального садівництва на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_1; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0700 га для індивідуального садівництва на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_1, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирської області щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0700 га для індивідуального садівництва на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_1. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0700 га для індивідуального садівництва на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_1 - у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Держгеокадастру у Житомирської області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами безпідставно було відхилено клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 Посилання позивача на витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ніяким чином не підтверджує того, що саме він є власником спірної земельної ділянки. При цьому ОСОБА_2 є учасником бойових дій, а тому відповідно до чинного законодавства має першочергове право на відведення земельних ділянок. Крім того, ділянка за НОМЕР_2 закріплена за ОСОБА_2, який є членом кооперативу С.Т.Г. «Автомобіліст». Наголошено на необхідності врахування рішень у справі № 2а-2727/10/0670.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір суди встановили, що 12 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,07 га для ведення садівництва на території Житомирського району Глибочицької сільської ради. До заяви були додані: копія паспорту, копія ідентифікаційного номера, викопіювання, довідка форми 6-Зем (а.с.10).

31 липня 2015 року позивачем від відповідача було отримано наказ № 6-230/0/37-15-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с.12).

На підставі вказаного наказу, 14 серпня 2015 року позивачем було укладено договір з ФОП ОСОБА_3 за № 98 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.13).

ФОП ОСОБА_3 було виконано зобов'язання по вищевказаному договору та розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність із земель запасу площею -0,0700 га для індивідуального садівництва на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області. Розроблений проект землеустрою був наданий на погодження до головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

05 листопада 2015 року головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області був наданий висновок №232/дгк, в якому зазначалося, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 не повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим стандартам, нормам і правил, повертається на доопрацювання (а.с.33). Зазначені недоліки були усунуті проектною організацією і проект надано на повторне погодження.

Як вбачається з титульної сторінки проекту, 02 лютого 2016 року(а.с.14), відділом державної землевпорядної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було перевірено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки після доопрацювання та встановлено, що всі зауваження виправлено, у зв'язку з чим 23 лютого 2016 року було внесено зміни до державного земельного кадастру про присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру НОМЕР_1. По результату таких дій на ім'я позивача було видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, датований 23 лютого 2016 року (а.с.35).

На неодноразові звернення позивача до відповідача щодо отримання примірника висновку про погодження проекту землеустрою, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області своїм листом від 15 вересня 2016 року повідомило, що проект землеустрою розглянуто та встановлено, що останній має недоліки, а саме: відсутній кадастровий номер земельної ділянки (а.с.38).

05 січня 2017 року відповідач листом № П-8516/0-75/6-17 повідомив, що відмовляє позивачу в затвердженні проекту землеустрою та оформленні права власності на вказану земельну ділянку, оскільки згідно листа садово-городнього товариства "Автомобілістів" від 04 січня 2017 року, спірна земельна ділянка розташована на території С.Т.Г. «Автомобіліст» за НОМЕР_2 і передана громадянину ОСОБА_2

Аналогічне було підтверджено і листом від 03 лютого 2017 року Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, який був направлений позивачу (а.с.38 зворот).

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмовляючи позивачу у затвердженні проекту та оформлені права власності на земельну ділянку, відповідачем не зазначено жодної правомірної підстави для такої відмови відповідно статті 186 Земельного кодексу України. Разом з тим, позивачем було виконано усі законодавчо визначені вимоги, які встановлені Земельним кодексом України для затвердження поданого ним до головного управлінню Держгеокадастру у Житомирській області проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0700 га для індивідуального садівництва на території Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області. При цьому відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що саме земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 закріплена за ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з прийнятими судами попередніх інстанцій рішеннями, проте вважає необхідним навести наступне.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Частиною дев'ятою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК України).

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, вважаючи, що за наслідками усунення недоліків проекту останній було погоджено у встановленому законом порядку, отримав на своє ім'я витяг із Державного земельного кадастру із присвоєнням спірній земельній ділянці кадастрового номеру НОМЕР_1. З огляду на виконання позивачем, на його думку, всіх вимог законодавства, що передують затвердженню проекту землеустрою, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0700 га для індивідуального садівництва на території Глибочицької сільської ради Житомирського району. Разом з тим, листом від 05 січня 2017 року №П-8516/0-75/6-17 відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, оскільки бажана земельна ділянка згідно Генерального плану та листа правління садово-городнього товариства «Автомобіліст» від 04 січня 2017 року № 1 закріплена за членом вказаного садово-городнього товариства ОСОБА_2, учасником АТО (а.с.39).

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо.

В той же час, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15 жовтня 2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповідь у формі листа. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що бажана позивачем земельна ділянка закріплена за ОСОБА_2, який є членом садово-городнього товариства «Автомобіліст», та в межах якого знаходиться вказана земельна ділянка, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки відповідні обставини не звільняють суб'єкт владних повноважень від обов'язку щодо прийняття відповідного вмотивованого та обґрунтованого рішення за наслідками розгляду поданої ним заяви. При цьому саме відповідач в силу покладених на нього завдань та наданих повноважень повинен володіти інформацією стосовно того, чи знаходиться спірна земельна ділянка у власності певної особи, що може унеможливити відповідну передачу останньої у власність іншій особі відповідно до приписів статті 118 КАС України.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо затвердження поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного владного рішення та з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі №806/862/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду