Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 грудня 2018 року

Київ

справа №806/4501/14

касаційне провадження №К/9901/27727/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 (головуючий суддя Токарева М.С.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 (головуючий суддя Котік Т.С., судді: Жизневська А.В., Малахова Н.М.) у справі №806/4501/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» звернулось до суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання недійсною та скасування податкової вимоги та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 04.09.2014 №6533-25 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 730611,47грн. Зобов'язано відповідача здійснити коригування даних в картці особового рахунку позивача шляхом виключення з неї відомостей про наявність податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 730611,47грн. та зобов'язано зарахувати частину суми переплати з податку на прибуток у розмірі 103227,00грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за серпень 2014 року. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатами нового розгляду ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 залишено без змін.

Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області подала касаційну скаргу, в якій просила постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, статей 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» подано до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2012 рік, в якій визначило авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісяця у березні - грудні 2013 року та січні - лютому 2014 року в сумі 600444,00грн.

Відповідачем було сформовано та направлено позивачу податкову вимогу від 14.03.2014 №931-25 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 600446,38грн. за лютий 2014 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.04.2014 у справі №806/1472/14, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015, було визнано недійсною і скасовано податкову вимогу від 14.03.2014 №931-25 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 600446,38грн. Зобов'язано Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області зарахувати частину суми переплати з податку на прибуток в рахунок авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за лютий 2014 року у розмірі 600444,00грн. і за березень 2014 року в сумі 87156,00грн. та провести відповідні коригування даних в картці особового рахунку.

Разом з тим, зазначене вище коригування на час звернення позивача до суду проведено не було, а також відповідачем 21.03.2014 було нараховано штрафну санкцію у розмірі 60044,79грн. та пеню в розмірі 2309,67грн. Зазначені нарахування призвели до зростання податкового боргу позивача до 730611,47грн.

На підставі викладеного, відповідачем було сформовано податкову вимогу від 04.09.2014 №6533-25 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 730611,47грн.

Крім того, позивачем у серпні 2014 року було здійснено авансовий платіж з податку на прибуток підприємств у сумі 103227,00грн. з суми виплачених дивідендів

У зв'язку з наведеними оплатами позивач направив на адресу відповідача лист від 25.09.2014 №04/12115-006689 щодо корегування даних картки особового рахунку та зарахування суми переплати по податку на прибуток як авансового платежу за серпень 2014 року у сумі 103227,00грн.

Проте, відповідач відмовив позивачу в зазначеному вище коригуванні. При цьому контролюючий орган вказав, на можливість проведення заліку за результатами декларування за звітний 2014 рік.

Позиція контролюючого органу базується на тому, що позивач необґрунтовано та всупереч статті153 Податквоого кодексу України визначає суми сплачених авансових внесків як переплату.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем неправомірно сформовано позивачу борг з авансових платежів з податку на прибуток у зв'язку із не зарахуванням в їх погашення авансових платежів при виплаті дивідендів.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).

Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Відповідно до підпункту 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів.

Законом України від 04.07.2013 №403-VII, що набрав чинності 04.08.2013, до Податкового кодексу України внесено зміни, які дозволяють платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Після доповнень згідно із цим Законом до Податкового кодексу України у абзацах п'ятому та шостому пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Судовими рішеннями у справі №806/1472/14 встановлено, що відповідачем протиправно не зараховано суми переплати по податку на прибуток за лютий 2014 року у розмірі 600444,00грн. і за березень 2014 року в сумі 87156,00грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем також не зараховано частини суми переплати по податку на прибуток за серпень 2014 року у сумі 103227,00грн.

При цьому, позивачем направлялися відповідачеві листи з проханням зарахувати переплати за авансовими внесками з податку на прибуток, нарахованих на суму дивідендів, у рахунок авансових внесків, визначених відповідною податковою декларацією.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно витягу з особового рахунку ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» по податку на прибуток підприємств за січень-квітень 2015 року у зв'язку з неправомірним корегуванням авансових внесків з податку на прибуток підприємств станом на 28.02.2015 у ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» рахується заборгованість в сумі 785255,11грн. з яких 600444,00грн. не відкоригована сплата авансового внеску під час виплати дивідендів за лютий 2014 року, 103227,00грн. не відкоригована сплата авансового внеску під час виплати дивідендів за серпень 2014 року та 81584,11грн. - пеня.

Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 87.1. статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що Податковим кодексом України встановлено можливість погашення платниками податків грошових зобов'язань за рахунок наявної переплати з інших платежів, а реалізація такої можливості повинно здійснюватись відповідачем в автоматичному режимі, якому кореспондує обов'язок податкового органу здійснити відповідне зарахування без будь-яких додаткових дій.

З огляду на зазначене, податковий орган як суб'єкт владних повноважень, безпосереднім обов'язком якого є контроль за правомірністю нарахування та сплати податків і зборів суб'єктами господарювання, безпідставно не зарахував позивачу зазначену вище переплату в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

Зазначені дії податкового органу призводять до штучного формування боргу у підприємства та протиправного нарахування йому пені.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо неправомірності оскаржуваної податкової вимоги та наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 у справі №806/4501/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду