Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.11.2019 року у справі №389/08/2070

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

Київ

справа №389/08/2070

адміністративне провадження №К/9901/13037/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року (головуючий суддя - Мельников Р. В. ., судді - Нуруллаєв І. С., Полях Н. А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року (головуючий суддя - Філатов Ю. М., судді - Калиновський В. А., Бенедик А. П. ) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Служби безпеки України, голови Служби безпеки України Наливайченка Валентина Олександровича, першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Мусієнка Івана Івановича

про визнання протиправними і скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі та стягнення матеріальної шкоди, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від
14.05.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України (далі - вдіповідач-1), голови Служби безпеки України Наливайченка Валентина Олександровича (далі - вдіповідач-2), першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Мусієнка Івана Івановича (далі - вдіповідач-3) про визнання протиправними і скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі та стягнення матеріальної шкоди.

У вказаній заяві ОСОБА_1 просив: 1) скасувати за нововиявленими обставинами постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року в адміністративній справі № 389/08/2070; 2) новим судовим рішенням Харківського окружного адміністративного суду, ухваленим за нововиявленими обставинами: - визнати протиправним і скасувати з 29 вересня 2006 року наказ голови Служби безпеки України № 1533-ос від 29 вересня 2006 року про звільнення підполковника ОСОБА_1 за підпунктом "а " пункту 65 та підпунктом "е" пункту 67 "Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України", затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, (за службовою невідповідністю) у запас Служби безпеки України; - визнати протиправним та скасувати з 10 жовтня 2006 року наказ першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого полковника Мусієнко І. І. від 10 жовтня 2006 року № 189-ос "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1"; - визнати протиправною бездіяльність голови Служби безпеки України, що полягає у не скасуванні ним в порушення частини 3 статті 5 Закону України "Про Службу безпеки України" наказу голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; - зобов'язати голову Служби безпеки України вчинити певні дії, а саме: скасувати наказ голови служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт "є" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; - поновити підполковника ОСОБА_1 з 10 жовтня 2006 року на військовій службі в Службі безпеки України на посаді не нижчій, ніж посада старшого викладача Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; - зобов'язати Службу безпеки України нарахувати з 10 жовтня 2006 року по 27 квітня 2015 року підполковнику ОСОБА_1 всі види забезпечення, що відповідно до чинного законодавства підлягають нарахуванню військовослужбовцям, які проходять військову службу в Службі безпеки України, тобто нарахувати з 10 жовтня 2006 року по 27 квітня 2015 року підполковнику ОСОБА_1 матеріальне, речове, грошове та інші види забезпечення, на яке підполковник ОСОБА_1 має право як військовослужбовець; - стягнути з Служби безпеки України на користь позивача ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди в розмірі ~money0~ 21 копійка, нанесеної підполковнику ОСОБА_1 невиплатою за період з 01 січня 2008 року по 27 квітня 2015 року грошового забезпечення; 3) на підставі частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з застосуванням за аналогією закону частини 9 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати таким, що не відповідає частині 1 статті 61 Конституції України, наказ голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року.

В обґрунтування заяви про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами заявник, посилаючись на лист Служби безпеки України від 20.05.2016 зазначає, що оскільки він має правовий статус військовослужбовця, то для нього взагалі не визначений строк звернення до суду з позовною заявою про оскарження дисциплінарного стягнення та на час звернення до суду з позовом строк подання позову взагалі не розпочався, оскільки станом на дату подання ним 06.09.2007 до Харківського окружного адміністративного суду позову не з його вини йому не були видані трудова книжка, наказ про звільнення та наказ про виключення із списків особового складу.

Також ОСОБА_1 зазначив, що наказ Голови служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт "є" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, є чинним на цей час, оскільки він не вичерпав свою дію.

Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що наказ Голови служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року, яким на підполковника ОСОБА_1 з посиланням на пункт "є" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, не може бути виконаний, оскільки строк його виконання складає 3 місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від
14.05.2015 в адміністративній справі № 389/08/2070.

Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції досліджувалися викладені ОСОБА_1 обставини та їм надана оцінка. Так, в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 судом апеляційної інстанції досліджено всі обставини з приводу пропущення позивачем встановленого спеціальним законом місячного строку звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів та надано їм належну оцінку, у тому числі з урахуванням посилань ОСОБА_1 на статус військовослужбовця та на чинність і законність наказу Голови Служби безпеки України Дріжчаного Ігоря Васильовича № 1257-ос від 4 серпня 2006 року. Отже, обставини, викладені ОСОБА_1 у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 в адміністративній справі № 389/08/2070, не є за своєю суттю нововиявленими обставинами, оскільки не спростовують фактів покладених в основу судових рішень, та не є такими, що не були і не могли бути відомі сторонам та суду під час розгляду справи, та виявлені після прийняття судового рішення по справі. Інших підстав для перегляду справи за нововиявленими обставинами заявник не зазначив.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, скасувати за нововиявленими обставинами постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 у справі № 389/08/2070 залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

ОСОБА_1 (далі - скаржник) у вересні 2016 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що підставою для перегляду постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 за нововиявленими обставинами є наявність доказів, які раніше під час первісного розгляду справи не були об'єктивно доступними і які можуть призвести до іншого результату судового розгляду, а саме: 1) лист від 20.05.2016 № 27/Ю-5/57, яким скаржника повідомлено, що трудова книжка йому не буде видана; 2) конверт, в якому відправлено вказаний лист від 20.05.2016; 3) довідка пошти про отримання
21.05.2016 вказаного поштового відправлення; 4) лист від 30.05.2016, яким скаржнику направлений належним чином завірений витяг з наказу від 10.10.2006 №189-ос "Про виключення із списків особового складу підполковника ОСОБА_1"; 5) конверт, в якому відправлено вказаний лист від 30.05.2016; 6) довідка пошти про отримання 31.05.2016 вказаного поштового відправлення; 7) лист від 07.06.2016 № 24/5-Ю6, яким скаржнику направлено належним чином завірений витяг з наказу № 1257-ос від 04.08.2016 щодо застосування до скаржника дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби, а також належним чином завірений витяг з наказу № 1533-ос від 29.09.2006 про звільнення скаржника; 8) конверт, в якому відправлено вказані витяги з наказу № 1257-ос від 04.08.2016 і № 1533-ос від
29.09.2006; 9) довідка пошти про отримання вказаного поштового відправлення з витягами з наказів. Посилається на те, що станом на 14.05.2014 зазначених доказів не існувало і, відповідно, суди не могли їх дослідити. Також скаржником наведені доводи щодо невірного застосування судами процесуального законодавства щодо строку звернення до адміністративного суду. Крім того, скаржником наведені аргументи по суті позовних вимог.

ОСОБА_1 також зазначає, що нововиявленою обставиною є те, що перебіг встановленого спеціальним законом строку звернення до адміністративного суду не розпочався, оскільки станом на день звернення до суду він не отримав трудову книжку і копії наведених наказів. Крім того, нововиявленою обставиною є те, що станом на день звернення до суду та ухвалення Харківським окружним адміністративним судом постанови від 14.05.2015 наказ голови Служби безпеки України № 1257-ос від 04.08.2006 був чинний, оскільки скаржнику не була видана трудова книжка та про новий день його звільнення не був виданий наказ, до того ж ОСОБА_1 був військовослужбовцем Служби безпеки України. Нововиявленою обставиною скаржник вважає, те, що йому не була видана трудова книжка та про новий день його звільнення не був виданий наказ.

Скаржник посилається на те, що про нововиявлені обставини йому стало відомо лише
21.05.2016.

Касаційна скарга не містить клопотання скаржника про розгляд справи за його участі.

Служба безпеки України подала заперечення на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Вважає, що жодних істотних обставин, що не були і не могли бути відомими ОСОБА_1 не існувало і не існує. Також наведені заперечення по суті позовних вимог ОСОБА_1 і щодо застосування строку звернення до адміністративного суду.

Заперечення на касаційну скаргу не містить клопотання Служби безпеки України про розгляд справи за його участі.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України, голови Служби Безпеки України, першого заступника директора Інституту підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Мусієнка Івана Івановича про визнання протиправними і скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на роботі та стягнення матеріальної шкоди.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 у справі № 389/08/2070 у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі. Суд першої інстанції зазначив, що позивача було звільнено в запас наказом голови Служби безпеки України від 29.09.2006 №1533-ос, а наказом першого заступника директора Інституту №189-ос від 10.10.2006 позивач був виключений із списків особового складу про що йому стало відомо 11 жовтня 2006 року, з позовом він звернувся до Харківського окружного адміністративного суду лише 06 вересня 2007 року, тобто із пропуском місячного строку звернення до суду з позовною заявою. Також оскільки підставою для прийняття наказів від 29.09.2006 №1533-ос та №189-ос від 10.10.2006 був наказ від 4 серпня 2006 року №1257-ос про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, який втратив чинність, то відсутні підстави для їх скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив без поважних причин встановлений спеціальним законом місячний строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, що є підставою для відмови в задоволенні його адміністративного позову про що наполягав представник відповідачів у судовому засіданні, а також у поданих до суду письмових запереченнях 14 травня 2015 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 - без змін.

Судами було встановлено, що ОСОБА_1 з 12.05.2003 по 10.10.2006 проходив військову службу в Інституті підготовки слідчих кадрів для Служби безпеки України у складі Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого та за своїм правовим статусом перебував на військовій службі Служби безпеки України у складі вищого навчального закладу. 9 червня 2006 року на підставі наказу ТВО першого заступника директора Інституту полковника Кучерини С. Є. проведено службове розслідування за фактом витоку інформації, яка має гриф обмеження доступу "Для службового користування". За результатами службового розслідування
08.07.2006 комісія склала висновок, який 17.07.2006 був затверджений першим заступником директора Інституту з пропозицією притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за розголошення ним конфіденціальної інформації, що є власністю держави. 4 серпня 2006 року голова Служби безпеки України Дріжчаний І. В., згідно витягу з клопотання першого заступника директора Інституту Мусієнка І. І., видав наказ № 1257-ос, яким на позивача було накладене дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, відповідно до п. "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. На підставі подання до звільнення з військової служби від
19.09.2006 та проведених співбесід 14.08.2006 та 19.09.2006 позивачу було оголошено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладене на нього наказом голови Служби безпеки України № 1257-ос від 04.08.2006 відповідно до п. "є" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з чим ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис та доведено, що він подається до звільнення з військової служби в запас СБ України, а також роз'яснено порядок виконання дисциплінарного стягнення. 29 вересня 2006 року наказом голови Служби безпеки України №1533-ос позивач звільнений в запас СБ України за пп. "а " п. 65 та пп. "е" п. 67 (за службовою невідповідністю) Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України. Наказом першого заступника директора Інституту №189-ос від 10.10.2006 позивач 10 жовтня 2006 року був виключений із списків особового складу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 30.09.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частиною 1 ст. 71 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Статтею 246 КАС України передбачено, що особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно з ч. 4 ст. 252 КАС України передбачено, що суд може не досліджувати докази стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.

Частиною 1 ст. 253 КАС України передбачено, що суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

У пунктах 42 і 43 рішення від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України" (Заява № 4994/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів.

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Також у пунктах 25 і 26 рішення від 09.06.2011 у справі "Правєдная проти Росії" (Заява № 69529/01) Європейський суд з прав людини нагадав, що повноваження вищого суду щодо перегляду рішень нижчого суду мають використовуватись для виправлення судових помилок. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а лише факт існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду.

Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.

Суд повинен звертати особливу увагу на ту ймовірну небезпеку, яка може виникнути у ситуаціях із застосуванням законодавства зі зворотною дією у тих судових справах, в яких стороною є держава. Повага до принципів верховенства права та справедливого судового розгляду вимагає, аби усі підстави реалізації такого законодавства вивчалися з особливою прискіпливістю.

З наведених приписів КАС України, у редакції, чинній до 15.12.2017, висновується, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Колегія суддів також враховує, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Отже, факт отримання позивачем нових доказів (листів, витягів з наказів тощо) після ухвалення судом першої інстанції постанови від 14 травня 2015 року не може бути самостійною підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Доводи касаційної скарги щодо то, що вказані докази підтверджують обставини щодо початку перебігу строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду суд вважає необґрунтованими, оскільки такі обставини як неотримання трудової книжки, неотримання копій оскаржуваних наказів або витягів з них, а також наявність у скаржника статусу військовослужбовця Служби безпеки України, на час звернення до суду і розгляду справи судом об'єктивно могли бути відомі заявникові. До того ж, судами було встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу.

Також безпідставним є посилання скаржника на те, що про новий день його звільнення не був виданий відповідний наказ, оскільки для вирішення питання щодо застосування судом наслідків пропуску строку звернення до суду істотною обставиною могла б бути саме зміна у встановленому порядку дати звільнення позивача. Крім того, про цю обставину позивач також був обізнаний станом на момент звернення до суду з позовною заявою.

Доводи касаційної скарги в частині невірного застосування судами процесуального законодавства щодо строку звернення до адміністративного суду, а також аргументи по суті позовних вимог, у тому числі щодо чинності наказу голови Служби безпеки України № 1257-ос від 04.08.2006, не підлягають оцінці під час провадження за нововиявленими обставинами, оскільки наведеному обґрунтуванню могла бути надана оцінка під час перегляду судового рішення в порядку апеляційного або касаційного провадження, або під час перегляд судових рішень Верховним Судом України, з підстав і в порядку, встановлених КАС України, у редакції, чинній до 15.12.2017.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що скаржником не наведено доводів, які б свідчили про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. А аргументи заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами свідчать про намагання скаржника переглянути постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у зв'язку з незгодою із застосуванням судом норм матеріального і процесуального права з підстав, які б могли бути враховані в порядку апеляційного або касаційного провадження, а не під час провадження за нововиявленими обставинами.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова