Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.06.2019 року у справі №807/1806/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №807/1806/14

адміністративне провадження №К/9901/23803/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №807/1806/14

за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди

за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року, ухвалену суддею Скраль Т.В.

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючий суддя - Богаченка С.І., суддів: Рибачука А.І., Старунського Д.М.

УСТАНОВИВ:

Історія провадження та короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій

1. В травні 2014 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (надалі - відповідач, УМВС України в Закарпатській області), де з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

1.1. визнати протиправними дії посадових осіб УМВС України в Закарпатській області щодо невиплати грошового забезпечення на оздоровлення під час відпусток, не виплати доплат за понаднормову службу, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, щодо позбавлення та заниження премії, щодо не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні;

1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення на оздоровлення під час відпусток в період з 01.01.2008 по 22.04.2013;

1.3. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за несення служби в понадурочний час у період з 01.01.2008 по 22.04.2014 за 4608 год.;

1.4. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за несення служби у вихідні (за 192 дні) та святкові дні, у період з 01.01.2008 по 22.04.2014;

1.5. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити незаконно позбавлену премію у місяці липня 2012 року та безпідставному їх зменшені у період з 01.01.2008 по 19.01.2012;

1.6. зобов`язати виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

1.7. зобов`язати відповідача перерахувати середньомісячну заробітну плату, що подається до Пенсійного фонду для призначення пенсії з урахуванням доплат пунктів 3,4,5 позовних вимог;

1.8. стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

2. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправними дії посадових осіб УМВС України в Закарпатській області щодо невиплати грошового забезпечення на оздоровлення під час відпустки, щодо порушення оплати праці за понаднормову службу, за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні, позбавлення та заниження премії.

2.2. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення на оздоровлення під час відпустки за 2013 рік в розмірі 1353,30 грн.

2.3. Зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу грошове забезпечення за несення служби в понадурочний час у період з 01.01.2008 по 22.04.2014 за 4608 год.

2.4. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за несення ним служби у вихідні (за 192 дні) та святкові дні, у період з 01.01.2008 по 22.04.2014.

2.5. Зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу незаконно позбавленої премії у місяці липні 2012 року та безпідставному їх зменшенні у період з 01.01.2008 по 19.01.2012.

2.6. Стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 2 000 (дві тисячі гривень) грн.

2.7. В решті позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2015 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року в частині задоволення позову скасовано та в цій частині в позові відмовлено, а в частині відмови в позові постанову суду першої інстанції залишено без змін.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2017 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2015 року в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання нарахувати й виплатити позивачу грошове забезпечення на оздоровлення та премію за липень 2012 року, справу в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.1. За висновками суду касаційної інстанції апеляційний суд, переглядаючи рішення окружного суду в частині позовних вимог про виплату грошової допомоги на оздоровлення, не врахував, що відповідно до частини першої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тобто, закон не ставить виплату грошової допомоги на оздоровлення військовослужбовця у залежність від кошторису фонду грошового забезпечення.

4.2. Також суд касаційної інстанції зазначив, що відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача виплатити премію за липень 2012 року, апеляційний суд не перевірив підстав, з яких позивачу не виплачувалась премія за цей місяць.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року у справі №807/1806/14 в частині вирішення позовних вимог про зобов`язання нарахувати й виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення на оздоровлення та премію за липень 2012 року скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про їх часткове задоволення.

5.1. Визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2011-2013 роки у розмірі визначеному статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

5.2. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2011-2013 роки у розмірі місячного грошового забезпечення відповідно до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із врахуванням виплачених сум.

5.3. В решті позову відмовлено.

6. Задовольняючи позовні вимоги в частині розміру грошової допомоги на оздоровлення суд виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та дійшов висновку, що застосуванню підлягає саме стаття 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499, яка звужує обсяг встановлених законом прав.

7. За висновком суду відповідач неправомірно виплатив позивачу за 2012-2013 роки грошову допомогу на оздоровлення в розмірах, які є меншими за розмір місячного грошового забезпечення незалежно від кошторису фонду грошового забезпечення встановлений законом, а у 2011 році не здійснив виплати такої допомоги. За 2008-2010, 2014 за висновком суду вказана допомога виплаті позивачу не підлягає, оскільки вона надається лише при щорічній основній відпустці, яку позивач у згаданий період не використовував.

Короткий зміст і обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. 03 листопада 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга УМВС України в Закарпатській області, де скаржник просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 807/1806/14 в частині задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та процесуального права.

9. У касаційній скарзі УМВС України в Закарпатській області посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині застосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки сфера дії цього Закону поширюється на правоохоронні органи спеціального призначення. Працівники міліції згідно з нормами чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не є працівниками правоохоронних органів спеціального призначення. Тоді як матеріальна допомога для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу встановлюється спеціальними нормативними актами, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, а порядок виплати та призначення визначений наказом МВС України № 499 від 31.12.2007.

10. Скаржник вказує, що у 2013 році позивачу було виплачено означену допомогу у відповідності до пункту 2.16.4 наказу №499 фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення, а тому правових підстав для стягнення цієї допомоги за вказаний період не має. В той же час, на думку УМВС України в Закарпатській області звертає увагу позовна заява про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за період до 21 грудня 2013 року позивачем подано з порушенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частинами 1, 2 статті 99 КАС України, а тому в цій частині підлягає залишенню без розгляду.

11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою УМВС України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року.

12. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ).

13. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

14. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України 15 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

15. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16. 26 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за касаційною скаргою УМВС України в Закарпатській області постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 807/1806/14 в частині задоволення позову.

Установлені судами фактичні обставини справи

17. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та був звільнений на підставі наказу в.о. начальника УМВС України в Закарпатській області від 22 квітня 2014 року № 74 о/с «По особовому складу».

18. За наказом № 340 о/с від 18.10.2011 ОСОБА_1 була надана чергова відпустка за 2011 рік терміном 40 календарних днів, ( а.с.119).

19. За наказом № 174 о/с від 07.08.2012 ОСОБА_1 була надана чергова відпустка за 2012 рік терміном 45 календарних днів, ( а.с.121).

20. За наказом № 267 о/с від 26.12.2013 ОСОБА_1 була надана чергова відпустка за 2013 рік тривалістю 47 діб.

21. Відповідно до розрахункових листів позивачу виплачена допомога на оздоровлення у грудні 2012 року в розмірі 513, 35 грн.та в грудні 2013 року 513, 35 грн. (а.с. 75-76).

Релевантні джерела права й акти їх застосування

22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

24. За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

25. Спеціальним законодавством, яке визначало порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у спірний період були Закон України «Про міліцію», Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого Постановою КМУ від 29 липня 1991 року № 114 (далі-Положення № 114) та інші нормативно-правові акти.

26. Приписами пункту 12 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

27. Підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" обумовлено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

28. Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року за № 499, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 499).

29. В 2011 підпунктом 2.16.1 Наказу № 499 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ від 08.06.2010 N 230) було визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

30. Згідно підпункту 2.16.3 цієї ж Інструкції № 499 у цій же редакції допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати. Підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку (п.п. 2.16.4). Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення (п.п. 2.16.5).

31. В 2012 році (з квітня) та 2013 році Інструкції № 499 діяв в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ від 05.04.2012 N 288, а порядок виплати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальної допомоги на оздоровлення визначався пунктом 2.17 цієї Інструкції. Зокрема, відповідно до підпункту 2.17.1 означеним особам надається один раз на рік допомога на оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

32. Згідно підпункту 2.17.3 цієї ж Інструкції № 499 у цій же редакції допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати. Підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку (п.п. 2.17.4). Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення (п.п. 2.17.5).

33. За загальним правилом в питаннях регулювання публічної служби пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

34. Згідно частин першої, третьої статі 99 КАС України (в редакції чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

35. Норми і гарантії в оплаті праці, визначені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

36. Згідно частини другої статті 233 КЗпПУ у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

37. У рішеннях Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 та №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпПУ, зазначено, що під заробітною платою, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

39. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

40. Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

41. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

42. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

43. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги УМВС України в Закарпатській області стосовно того, що позовна заява про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за період до 21 грудня 2013 року позивачем подано з порушенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частинами 1, 2 статті 99 КАС України, у зв`язку з чим, на думку скаржника, в цій частині підлягає залишенню без розгляду, з огляду на таке.

44. Спір у цій частині стосується стягнення ненарахованої та виплаченої позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення при щорічній відпустці, яка належить до державних мінімальних гарантій, право на стягнення яких в силу статті 233 КЗпП України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 та №9-рп/2013, не обмежується будь-яким строком.

45. Водночас колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги в частині помилковості застосування судами до спірних правовідносин норм Закону України «Про правовий і соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей».

46. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що на спірні правовідносини не поширюють свою дію норми Закону України «Про правовий і соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», сфера якого поширюється, крім інших, наведених у статті 3 цього Закону, осіб, на правоохоронні органи спеціального призначення, до яких працівники органів внутрішніх справ не належать.

47. Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією № 499.

48. Матеріалами справи підтверджується, що під час проходження служби ОСОБА_1 надавалися, зокрема, наступні чергові відпустки: за 2011 рік - наказ № 340 о/с від 18.10.2011 терміном 40 календарних днів( а.с.119), за 2012 рік - наказ № 174 о/с від 07.08.2012 терміном 45 календарних днів ( а.с.121), за 2013 рік - наказ № 267 о/с від 26.12.2013 тривалістю 47 діб (а.с. 122).

49. Відповідно до розрахункових листів позивачу виплачена допомога на оздоровлення у грудні 2012 року в розмірі 513, 35 грн.та в грудні 2013 року 513, 35 грн. (а.с. 75-76).

50. У 2012 та 2013 роках розмір матеріальної допомоги на оздоровлення визначався підпунктом 2.17.3 Інструкції № 499 (в редакції наказу МВС від 05.04.2012 N 288), відповідно до якого допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення., а фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення (п.п. 2.17.5).

51. Беручи до уваги встановлені обставини у справі та доводи касаційної скарги колегія суддів зазначає, що оскільки матеріальна допомога для оздоровлення позивачу за 2012 та 2013 рік була виплачена в межах асигнувань, передбачених на утримання штату Управління, то висновки суду апеляційної інстанції щодо зобов`язання виплатити позивачу спірну допомогу. за 2012 та 2013 роки спірної допомоги є безпідставними.

52. В той же час розрахунковими листами позивача не підтверджується нарахування та виплата допомоги на оздоровлення до чергової відпустки у 2011 році.

53. У 2011 році розмір матеріальної допомоги на оздоровлення визначався підпунктом 2.16.3 Інструкції № 499 (в редакції наказу МВС від 08.06.2010 N 230), відповідно до якого допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку у розмірі грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Приймаючи до уваги, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили позов ОСОБА_1 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2011-2013 роки у розмірі місячного грошового забезпечення із помилковим застосуванням статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то оспорювані рішення в цій частині не відповідають вищенаведеним критеріям законності та обґрунтованості. У зв`язку з цим касаційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

55. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

56. За змістом частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повність або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

57. Верховний Суд, виходячи із предмету спору та спеціального правового врегулювання правового та соціального статусу, умов проходження служби працівників міліції, розмірів і порядку виплати їм грошового забезпечення, вважає за необхідне скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі № 807/1806/14 в частині задоволення позову про визнання протиправними дії УМВС України в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2011-2013 роки у розмірі визначеному статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу означеної допомоги у відповідності до вищевказаної норми.

58. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу про зобов`язання УМВС України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до вимог підпункту 3 пункту 5 постанови КМУ від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пунктів 2.16.1, 2.16.3, 2.16.4 Інструкції №499 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ від 08.06.2010 N 230) у розмірі грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

59. В частині позовних вимог про зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2012-2013 роки відмовити.

Висновки щодо розподілу судових витрат

60. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №807/1806/14 в частині задоволення позову про визнання протиправними дії УМВС України в Закарпатській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2011-2013 роки у розмірі визначеному статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу означеної допомоги у відповідності до вищевказаної норми.

3. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині грошової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

4. Зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2011 роки у розмірі грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

5. В частині позовних вимог про зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2012-2013 роки відмовити.

6. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду