Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.07.2019 року у справі №815/2443/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №815/2443/16

адміністративне провадження №К/9901/20095/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В.,

Мартинюк Н. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 (головуючий суддя - Г. П. Самойлюк)

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 (головуючий суддя - О. А. Шевчук, А. В. Бойко, Ю. В. Осіпов)

у справі № 815/2443/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Одеській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, стягнення грошового забезпечення за невикористані щорічні відпустки,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 572 від 31.03.2016 в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної полії в Одеській області № 271 о/с від 29.04.2016р в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області поновити ОСОБА_1, який має спеціальне звання старший лейтенант поліції, на посаді старшого слідчого Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 29.04.2016 по день фактичного поновлення на посаді;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове утримання за час його вимушеного прогулу з 29.04.2016р. по день фактичного поновлення на посаді;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за всі невикористані ним дні щорічної відпустки в разі поновлення на роботі.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) є незаконним з огляду на те, що зазначені підстави для звільнення не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки ніякої неправомірної вигоди він не вимагав та не отримував. Крім того, вказував, що на день видачі наказу про накладення дисциплінарного стягнення, вироку суду про визнання його винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не було.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 у справі № 815/2443/16, залишеною без змін ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовано тим, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції України здійснено Головним управлінням Національної поліції в Одеській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Судами зазначено, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось саме у зв'язку з порушенням позивачем службової дисципліни, що підтверджено результатами службового розслідування.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

5. Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач в касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

6. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на протиправність оскаржуваних наказів про звільнення у зв'язку із недоведеністю факту порушення ним службової дисципліни, оскільки висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються йому у кримінальному провадженні, яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження, жодних інших діянь порушення ним службових обов'язків у висновку службового розслідування не зазначено.

Позиція інших учасників справи

7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги

8. Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

9. Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2019 справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

10.07.11.2015 наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №59 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу 11 Закону України "Про Національну поліцію" позивача прийнято на службу в поліцію та призначено на посаду старшого слідчого Білгород-Дністровського відділу поліції служби Головного управління Національної поліції в Одеській області та присвоєно спеціальне звання "старший лейтенант поліції".

11.15.01.2016 до Головного управління Національної поліції в Одеській області з Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції надійшла інформація про те, що близько 17 год 30 хв працівниками прокуратури Одеської області спільно з працівниками Управління Служби безпеки України в Одеській області, в рамках кримінального провадження № 42015160000000766 від 10.11.2015 за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України, в службовому кабінеті № 205, який розташований в адміністративній будівлі з Білгород-Дністровського відділу поліції затримано ОСОБА_1

12.15.01.2016 наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 74 призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом.

13.16.01.2016 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.

14. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 18.01.2016 відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

15.04.02.2016 на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси Кушніренка Ю. С. наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04.02.2016 № 185 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов'язків за займаною посадою до
18.03.2016.

16. Висновком службового розслідування, зокрема, встановлено, що під час особистої зустрічі, яка відбулася наприкінці вересня 2015 року ОСОБА_1 висунув ОСОБА_2 вимогу щодо передачі йому 900 доларів США за вирішення питання про закриття кримінального провадження відносно неї. Також, ОСОБА_1 повідомив, що грошові кошти необхідно буде перерахувати на банківський рахунок, який він надасть пізніше. Було встановлено, що ОСОБА_1 для реалізації свого плану щодо отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 залучив свого знайомого ОСОБА_3.

Так, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 надати належний йому банківський рахунок, відкритий у ПАТ КБ "Приват Банк" для перерахування грошових коштів, зняття готівки з його рахунку та передачу її останньому. Погодившись на висунуті ОСОБА_1 вимоги щодо необхідності передачі грошових коштів, 31.12.2015 ОСОБА_2 перерахувала на рахунок, наданий їй, частину грошових коштів у сумі 10 000 грн.
15.01.2016 приблизно о 17 год 00 хв під час чергової зустрічі, призначеної ОСОБА_1 у службовому кабінеті № 205 Білгород-Дністровського відділу поліції вручив ОСОБА_2 копію постанови про закриття кримінального провадження №12015160240002281 від 14.08.2015 за фактом скоєння ДТП ОСОБА_2 за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України. Того ж дня приблизно о 17 год 30 хв ОСОБА_1 затримано працівниками прокуратури Одеської області спільно з працівниками Управління Служби безпеки України в Одеській області в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України.

17. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 572 від 31.03.2016 "Про надзвичайну подію за участю працівника Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції та покарання винних" за грубе порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 8, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статті 22, статті 38, статті 39, статті 42 Закону України "Про запобігання корупції", що виразилось у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди для себе, зраді службовим інтересам, власну недисциплінованість, яка призвела до надзвичайної події, керуючись статтями 2,12,13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України накладено на старшого слідчого Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

18. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №271 о/с від 29.04.2016 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, старшого слідчого Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області звільнено зі служби в поліції з 29.04.2016 за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

19. Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

20. Відповідно до статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

21. Частиною 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

22. Згідно із статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

23. Частиною 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

24. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

25. Пунктом 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із Закону України "Про Національну поліцію" акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить Закону України "Про Національну поліцію".

26. За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

27. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно - правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

28. За змістом статті 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

29. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

30. Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

31. Пунктом 8 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

32. Відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

35. Судами встановлено, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування за інформацією про затримання працівниками Управління Служби безпеки України в Одеській області та прокуратури Одеської області за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України ОСОБА_1

36. З огляду на обставини, які встановлені службовим розслідуванням, було зроблено висновок про порушення позивачем службової дисципліни, недотримання вимог 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 8, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", що виразились у вчинені дій, які несумісні з вимогами, які пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського.

37. Положення статей 8,18 Закону України "Про Національну поліцію покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

38. Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

39. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

40. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.

41. Крім того, під час проведення службового розслідування позивачу було запропоновано надати пояснення, але останній від надання таких пояснень відмовився, про що власноручно зазначив у бланку пояснення.

42. Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, колегія суддів вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

43. Посилання позивача на порушення статті 62 Конституції України є необґрунтованими, оскільки суд не вирішує питання обґрунтованості такого обвинувачення в межах кримінального провадження.

44. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42015160000000766.

45. Доводи касаційної скарги, стосовно того, що підставою для звільнення з органів поліції є лише факт порушення кримінального провадження, є протиправним, оскільки питання кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку не вирішено, - колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки, як вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.

46. Суд зазначає, що поняття "службова дисципліна" містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

47. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від
06.10.1982 у справі "X.v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі "C.v. the" про неприйнятність заяви № 11882/85).

48. Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час перегляду справи касаційним судом.

50. Суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права.

51. За правилами частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

52. За змістом пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

53. Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Висновки щодо розподілу судових витрат

54. Відповідно до частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

55. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 у справі № 815/2443/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко Судді А. В. Жук

Н. М. Мартинюк