Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа №822/1161/16

касаційне провадження №К/9901/28814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2016 (суддя Блонський В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 (головуючий суддя - Матохнюк Д.Б., судді: Сапальова Т.В., Боровицький О.А.) у справі № 822/1161/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскурівбудмеханізатор» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому Хмельницької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проскурівбудмеханізатор» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області та Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому Хмельницької області, в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, що полягала у 28-денній затримці направлення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2016 року, а також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, у розмірі 3285,15 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 12.07.2016 позов задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.09.2016 залишив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2016 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2016, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статей 76, 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує на недопущенні органом доходів і зборів жодних порушень при направлені висновку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Проскурівбудмеханізатор» подано до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року, відповідно до якої сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню, склала 187826,00 грн.

Контролюючим органом здійснено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2016 року, результати якої оформлено актом від 19.04.2016 № 945/12-02/39702233.

За її наслідками підтверджено правомірність визначення Товариством з обмеженою відповідальністю «Проскурівбудмеханізатор» суми податку на додану вартість у розмірі 187826,00 грн., яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Проте, висновок із зазначенням цієї суми направлено відповідачем-1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому Хмельницької області лише 24.05.2016, а фактично бюджетне відшкодування на рахунок товариства в банку перераховано 27.05.2016.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За правилами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10, 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У справі, що розглядається, суди встановили, що органом доходів і зборів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, подано до органу казначейської служби з порушенням встановлених наведеними законодавчими приписами строків, оскільки граничним терміном подання відповідного висновку було 26.04.2016, тоді як фактично документи відповідачем-1 передано до органу казначейської служби 24.05.2016.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений у статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Обов`язок нарахування пені лежить на органі доходів і зборів, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання контролюючим органом після закінчення перевірки до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з податку на додану вартість є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування.

Таке застосування пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) узгоджується з правовим висновок Верховного Суду України, висловленим у постанові від 03.06.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення суми, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Подібні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 822/553/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» до Славутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Славутського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області про стягнення коштів.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 у справі № 822/1161/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк