Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2019 року

Київ

справа №809/713/17

адміністративне провадження №К/9901/17865/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року (судді Остап`юк С.В., Матуляк Я.П., Лучко О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (судді Качмар В.Я., Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі №809/713/17 за позовом ОСОБА_1 до ДКС України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за порушення строку перерахування коштів, згідно виконавчого листа від 10 вересня 2013 року, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі № 346/1395/13-а;

- зобов`язати ДКС України провести нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації у розмірі трьох відсотків річних від суми 4834, 00 грн за період з 17 вересня 2013 року по 26 лютого 2017 року за порушення строку перерахування коштів, згідно виконавчого листа від 10 вересня 2013 року, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі № 346/1395/13-а.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ДКС України в порушення приписів Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», внаслідок порушення строку для перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів у розмірі 4834, 00 не здійснила нарахування та виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, позов задоволено частково.

Зобов`язано ДКС України виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення встановленого законом строку перерахування коштів при виконанні виконавчого листа, згідно рішення про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від 25 квітня 2017 року за №25. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що 25 квітня 2017 року ДКС України прийняло рішення №25 про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, згідно якого сума нарахованої компенсації ОСОБА_1 становить 464, 85 грн. Таким чином, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів, згідно виконавчого листа від 10 вересня 2013 року, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі №346/1395/13-а та зобов`язання провести нарахування компенсації у розмірі трьох відсотків річних від суми 4834, 00 грн за період з 17 вересня 2013 року по 26 лютого 2017 року за порушення зазначеного строку перерахування коштів задоволенню не підлягають. Водночас, суди зазначили, що на момент розгляду даної справи, нарахована ОСОБА_1 сума компенсації виплачена не була, а тому з метою повного захисту прав позивача та забезпечення виплати вказаної компенсації дійшли висновку про зобов`язання ДКС України виплатити позивачу нараховану компенсацію, згідно прийнятого рішення від 25 квітня 2017 року №25.

17 жовтня 2017 року ДКС України подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог ДКС України вказала, що чинним законодавством не встановлено строків виплати компенсації у зв`язку з порушенням термінів перерахування коштів за рішенням суду, натомість перерахування відповідних коштів згідно з пункту 9 «Прикінцевих та перехідних положень» Бюджетного кодексу України може бути здійснено в порядку надходження черговості документів про стягнення коштів. Скаржник зазначив, що вживав дії для того, щоб виконати судове рішення, однак обмежений фінансовими можливостями виділених для виконання судових рішень, які виконувались по іншим зобов`язанням в порядку черговості.

ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 03 листопада 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року касаційну скаргу ДКС України передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М. (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А. 31 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року №533/0/79-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ДКС України із виконавчим листом від 10 вересня 2013 року, виданим Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі № 346/1395/13-а про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної адміністрації Івано-Франківської області щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 7 (семи) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в сумі 4838, 00 грн на користь позивача.

27 лютого 2017 року, на виконання рішення суду, за виконавчим листом від 10 вересня 2013 року у справі № 346/1395/13-а, на картковий рахунок позивача від ДКС України поступили кошти в сумі 4838, 00 грн, що підтверджується копією виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 .

У зв`язку з порушенням встановленого Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року №4901-VІ (далі - Закон №4901-VІ) строку перерахування коштів за виконавчим листом, 20 березня 2017 року позивач звернувся до ДКС України із заявою про виплату йому компенсації.

Проте, на момент звернення до суду (03 травня 2017 року), ОСОБА_1 не отримував ніяких відомостей щодо прийнятого відповідачем рішення про нарахування йому суми компенсації, що й спонукало його звернутися із зазначеними позовними вимогами.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій керувалися вимогами Закону № 4901-VІ та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.

На підставі зазначених норм права, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскільки відповідач порушив строки виплати коштів при виконанні виданого судом виконавчого листа 10 вересня 2013 року у справі №346/1395/13-а щодо стягнення з державного органу коштів на користь позивача, то необхідно зобов`язати ДКС України здійснити виплату компенсації за таке порушення строків.

Виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України та надаючи правову оцінку правильності застосування судами норм матеріального й процесуального права при вирішенні цієї справи, Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон № 4901-VI встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження, та особливості їх виконання».

Відповідно до статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №4901-УІ, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих:

1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника;

2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Згідно пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 49 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується: Казначейством, якщо боржником є державний орган; державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів (пункт 50 Порядку №845).

Відповідно до пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Аналізуючи вищенаведені норми права, що регулюють спірні правовідносини, Верховний Суд констатує, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, ДКС України є суб`єктом владних повноважень на якого покладений обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду з виплати грошових коштів, а у випадку їх не виконання протягом трьох місяців, на виплату стягувачу компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 квітня 2017 року ДКС України прийняла рішення за №25 про виплату позивачу компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів у сумі 464, 85 грн, що підтверджує правомірність висновків судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні такої компенсації та зобов`язанні провести нарахування компенсації у розмірі трьох відсотків річних від суми 4834, 00 грн за період з 17 вересня 2013 року по 26 лютого 2017 року за порушення строку перерахування коштів.

Разом з тим, колегія суддів, критично оцінює доводи скаржника відносно відсутності у законодавстві строків виплати компенсації, оскільки такі не відповідають дійсності та спростовуються положеннями Порядку №845 за якими, - рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей. Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. Казначейство веде бухгалтерський облік та складає звітність про здійснення в установленому порядку безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку.

Враховуючи визнання відповідачем факту прострочення платежу, що підтверджується прийнятим рішенням про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від 25 квітня 2017 року №25, його невиконання на день розгляду справи в суді першої інстанції, якому надавав оцінку суд апеляційної інстанції, Верховний Суд не вбачає жодних фактів і аргументів на переконання дійти іншого висновку, ніж щодо правомірності задоволених позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасне виконання виконавчого листа від 10 вересня 2013 року, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області у справі №346/1395/13-а.

Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі № 809/713/17- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду