Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2019 року

Київ

справа №806/1450/16

адміністративне провадження №К/9901/22072/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2016 (головуючий суддя - Жизневська А.В., судді: Котік Т.С., Охрімчук І.Г.)

у справі №806/1450/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування постанови №036932 від 05.07.2016 та припису №013382 від 05.07.2016,

ВСТАНОВИВ

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області (далі - відповідач ), в якому просив визнати протиправними та скасувати постанову №036932 від 05.07.2016 року про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 1700,00 грн. та припису №013382 від 05.07.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем не надавалися жодні послуги з перевезення вантажів, зазначений транспортний засіб (автомобіль VOLVO FH, р.н. НОМЕР_1 , напівпричіп SCHMITZ GOTHA р.н. НОМЕР_2 ) дійсно належить на праві власності ОСОБА_1 та його дружині, але за договором оренди був переданий в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 і саме вказаною особою 16.05.2016року використовувався в господарській діяльності.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував постанову Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області №036932 від 05.07.2016 року про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 1700,00 грн. та припис №013382 від 05.07.2016 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач у спірних відносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закон України "Про автомобільний транспорт", оскільки як встановлено судом транспортний засіб, який належить позивачу, у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий у користуванні іншій особі. Зазначив, що посилання відповідача у приписі на пункт 31 Постанови Кабінету Міністрів України №879 27.06.2007 року є безпідставним, з огляду на те, що вказана постанова такого пункту не містить. Також вказав, що з оскаржуваного припису не вбачається, які саме порушення підлягають усуненню позивачем та не вказано порядок та механізм їх усунення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2016 апеляційну скаргу Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області - задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Вказане рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції та при апеляційному розгляді справи позивачем не підтверджено та не доведено факт ненадання 16.05.2016 року послуги з перевезення вантажів та належність перевозимого вантажу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 . Договір оренди укладений між позивачем та ОСОБА_3 не посвідчено в нотаріальному порядку у відповідності до статті 799 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), а наданий договір не підтверджено оплатою належними бухгалтерськими документами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 січня 2017 року позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка 14 лютого 2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

У своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ґрунтується на необ`єктивному дослідженні обставин справи. Скаржник зазначає, що суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник. Також вказує, що ним не надавалися жодні послуги з перевезення вантажів, зазначений транспортний засіб (автомобіль VOLVO FH, р.н. НОМЕР_1 , напівпричіп SCHMITZ GOTHA р.н. НОМЕР_2 ) дійсно належить на праві власності йому та його дружині, проте за договором оренди був переданий в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 і саме вказаною особою 16.05.2016 року транспортний засіб використовувався в господарській діяльності. Також наголошує, що посилання суду апеляційної інстанції на обов`язковість нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу є хибними, оскільки такий договір укладено між фізичними особами-підприємцями у простій письмовій формі не потребує додаткового нотаріального посвідчення.

Відповідачем, подані заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області при проведенні 16.05.2016року рейдової перевірки на автомобільній дорозі Р-06 Ульянівка - Миколаїв було виявлено, що з використанням транспортного засобу (автомобіль VOLVO FH, р.н. НОМЕР_1 , напівпричіп SCHMITZ GOTHA р.н. НОМЕР_2 ), який належить на праві власності позивачу та його дружині ОСОБА_1 , надавалися транспортні послуги з перевезення вантажу без наявності дозволу або документу про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, про що був складений акт від 16.05.2016 №0006001.

16.05.2016 року у водія ОСОБА_4 , що управляв зазначеним транспортним засобом були відсутні зазначені документи, на підставі яких встановлюється маршрут проїзду такого транспортного засобу з часу завантаження до часу здійснення габаритно-вагового контролю та плати за такий проїзд.

За вказане порушення вимог, тобто за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року N 2344-III (далі - Закон N 2344-III ), на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону N 2344-III оскаржуваною постановою відповідача №036932 від 05.07.2016 року до позивача був застосований адміністративно - господарський штраф в сумі 1700,00грн.

Одночасно 05.07.2016року позивачу був внесений припис щодо усунення в строк до 19.07.2016року виявлених порушень законодавства про автомобільний транспорт, а саме п.31 Постанови КМ України №879 від 27.06.2007р. щодо надання послуг з внутрішніх перевезень вантажу з перевищенням нормативних вагових параметрів без внесення плати за такий проїзд та без повідомлення про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Вважаючи зазначену постанову та припис протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року N 2344-III (далі - Закон N 2344-III ).

Стаття 1 Закону № 2344-III: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частина 11 статті 6 Закону N 2344-III: державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Стаття 48 Закону N 2344-III: автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Абзац 3 частини 1 статті 60 Закону N 2344-III: за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Пункт 32 Порядку N 879: перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту.

Порядок здійснення контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 N 1567 (далі - Порядок №1567).

Пункт 15 Порядку № 1567: під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пункту 31 Порядку № 1567: за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області під час проведення 16.05.2016 року рейдової перевірки на автомобільній дорозі Р-06 Ульянівка - Миколаїв було виявлено надання послуг з внутрішніх перевезень вантажу використанням транспортного засобу (автомобіль VOLVO FH, р.н. НОМЕР_1 , напівпричіп SCHMITZ GOTHA р.н. НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_1 , з перевищенням нормативних вагових параметрів перевізником, не внесення плати за проїзд та не повідомлено про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Матеріали були передані для розгляду за територіальністю до Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області. За результатами розгляду вказаних матеріалів за участі представника Позивача було винесено оскаржувану постанову про застосування фінансових санкцій та винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Так, Законом N 2344-III визначено засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Ним врегульовано відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону N 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно пункту 15 Порядку N 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктом 31 Порядку N 1567 передбачено, що за результатами розгляду справи про порушення керівник органу державного контролю або його заступник за наявності підстав виносить припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.

Приписами статті 48 Закону N 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до вимог пункту 32 Порядку N 879, перевізник, який має намір використовувати великоваговий та/або великогабаритний транспортний засіб, зобов`язаний не пізніше ніж за три доби звернутися до уповноважених Укравтодором підприємств із заявою про видачу погодження маршруту. Дозвіл на рух великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу видається відповідним підрозділом МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, після надання погодження маршруту.

У разі коли під час здійснення габаритно-вагового контролю встановлено, що транспортний засіб є великоваговим та/або великогабаритним, до заяви додаються довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та документи, на підставі яких встановлюється маршрут проїзду такого транспортного засобу з часу завантаження до часу здійснення габаритно-вагового контролю.

Судами встановлено, що 16.05.2016року у водія ОСОБА_4 , що керував транспортним засобом (автомобіль VOLVO FH, р.н. НОМЕР_1 , напівпричіп SCHMITZ GOTHA р.н. НОМЕР_2 ), який належить на праві власності позивачу та його дружині ОСОБА_1 , дійсно були відсутні документи, на підставі яких встановлюється маршрут проїзду такого транспортного засобу з часу завантаження до часу здійснення габаритно-вагового контролю та плати за такий проїзд.

Судами також встановлено, що позивач як власник автомобіля VOLVO FH, р.н. НОМЕР_1 , напівпричіпа SCHMITZ GOTHA р.н. НОМЕР_2 за договором оренди від 01.05.2016 року передав вказаний транспортний засіб в користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 підтвердив, що 16.05.2016 року вказаний транспортний засіб використовувався ним в господарській діяльності для перевезення відповідного вантажу. Зазначені обставини підтверджені також, актами передачі транспортного засобу в оренду та квитанцією до прибуткового ордеру щодо сплати коштів за таку оренду.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог статті 1 Закону N 2344-III - автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 799 ЦК України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що договір оренди транспортного засобу, який укладено між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 .В є правомочним і не потребує додаткового нотаріального посвідчення, оскільки дані суб`єкти здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Крім того, документи, які містяться у матеріалах справи, свідчать про те, що даний договір оренди транспортного засобу укладено між суб`єктами господарювання, а саме фізичними особами-підприємцями. Отже, положення частини 2 статті 799 ЦК України не можуть бути застосовані до даних спірних правовідносин, оскільки поняття фізичної особи-підприємця та юридичної особи у цих правовідносинах є однаковими.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 18.12.2012 року (справа № 14/5025/1982/11).

Отже, виходячи з проаналізованих норм права, суд касаційної інстанції не породжується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність оскаржуваних постанови №036932 від 05.07.2016 року та припису №013382 від 05.07.2016 року, оскільки, вказаний транспортний засіб у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем у користуванні іншій особі, а тому позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N2344-III.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що в ході касаційного розгляду справи Судом встановлено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції, Суд приходить до висновку про необхідність скасувати рішення суду апеляційної інстанції, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції як такого, що скасовано помилково.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2016 року скасувати.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

Н.В. Шевцова