Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 липня 2019 року

Київ

справа №457/745/17

адміністративне провадження №К/9901/29988/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в письмовому провадженні касаційну скаргу Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 11.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 у складі колегії суддів: Носа С.П. (головуючого), Онишкевича Т.В., Кухтея Р.В. у справі № 876/9202/17 за позовом Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Львівської області, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Дрогобицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - Дрогобицьке ОУПФ, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати постанову державного виконавця Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Львівської області (далі - Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС, відповідач) про накладення штрафу від 11.04.2017 № ВП 52329305.

2. Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 11.07.2017 в задоволенні позову відмовлено.

2.1. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. 27 травня 2011 року по справі №2-а-1324-131/11 Трускавецьким міським судом Львівської області задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії неправомірними. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області здійснити ОСОБА_1 починаючи з 01 лютого 2011 року перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії відповідно до положень ст. ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, розмір якої встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням вже нарахованої та виплаченої пенсії.

3.2. 17 вересня 2012 року Трускавецьким міським судом видано виконавчий лист № 2а-1324-131/11, постанову допущено до негайного виконання.

3.3. Згідно копії розпорядження №112237 від 06.02.2013 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії управлінням Пенсійного фонду м. Трускавця відповідно до п.2.1 Положення про управління ПФУ в районах, містах і районах в містах за період з 01.02.2011 по 12.05.2011, не зважаючи на те, що судовим рішенням не встановлено кінцевого строку перерахунку пенсії. Інших доказів про перерахунок пенсії місцевим управлінням Пенсійного фонду України ОСОБА_1 , на виконання рішення Трускавецького міського суду від 27.05.2011, суду позивачем не надано.

3.4. 11 квітня 2017 року старшим державним виконавцем Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Дрогобицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України за невиконання рішення суду в розмірі 5100,00 грн.

4. Вважаючи дії відповідача про накладення штрафу за невиконання рішення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

5. Відмовляючи в задоволені позову суди попередній інстанцій виходили з того, що державний виконавець Дрогобицького міськрайонного відділу ДВС при винесенні постанови про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду діяв у межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким скасувати постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00.

7. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.

8. Скаржник наголошує, що судами дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки невиконання судового рішення пенсійним органом в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи.

9. Відповідач та третя особа правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

10. Конституція України

10.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

11.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

12. Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII

12.1. Стаття 1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

12.2. Пункт 1 частини 1 статті 3. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

12.3. Частина 1 статті 18. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

12.4. Частина 3 статті 18. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

12.5. Частини 1, 2 статті 63. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

12.6. Стаття 75. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

13. Системний аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

14. Відповідно до приписів Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державному виконавцю надано право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

15. Такі випадки передбачені, зокрема, статтями 63, 75 вищезазначеного Закону, відповідно до яких державний виконавець накладає штраф на боржника у разі невиконання ним без поважних причин рішення суду, а у випадку повторного невиконання боржником такого рішення - штраф у подвійному розмірі.

16. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання вимог щодо перерахунку та виплати пенсії та додаткової пенсії позивачем не було належним чином виконано постанову Трускавецького міського суду від 27.05.2011 по справі №2-а-1324-131/11.

17. Виконання вказаної рішення суду було здійснено лише частково, а саме за період з 01.02.2011 по 12.05.2011, не зважаючи на те, що судовим рішенням не встановлено кінцевого строку перерахунку пенсії.

18. Разом з цим, нормами пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 №40/26485 визначено, що Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

19. Відповідно до підпункту 4 Положення основним завданням головного управління Фонду, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Фонд відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.

20. Водночас, відмовляючи в задоволенні позову судами попередніх інстанцій не було перевірено та досліджено наявність чи відсутність відповідного фінансового забезпечення та відповідно наявність чи відсутність коштів, виділених бюджетом та спрямованих на виконання рішення суду за відповідними виплатами.

21. Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не було витребувано належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування позиції пенсійного органу щодо відсутності належного фінансування для виконання рішення суду.

22. Згідно зі статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

23. Зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні.

24. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

25. Згідно з частинами 1-2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

26. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

27. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2.статті 73 КАС України).

28. Приписами частини 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

29. Порядок оцінки доказів у справі передбачено статтею 90 КАС України. Так, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

30. За таких обставин, судами попередніх інстанцій не досліджено всі зібрані у справі докази, тобто допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

31. Частиною другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

33. Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

34. Касаційну скаргу Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області задовольнити частково.

35. Постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 11.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 у справі №457/745/17 за позовом Дрогобицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області до Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Львівської області, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

36. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко