Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.12.2019 року у справі №820/1162/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2019 року

Київ

справа №820/1162/17

адміністративне провадження №К/9901/34492/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Калашнікової О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Прокуратури Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (головуючий суддя - Макаренко Я. М., судді: Мінаєва О. М., Шевцова Н. В. )

у справі №820/1162/17

за позовом Прокуратури Харківської області

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про скасування постанови.

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2017 року Прокуратура Харківської області звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В. Е. (далі - державний виконавець, Департамент ДВС відповідно) від 2 березня 2017 року про накладення на Прокуратуру Харківської області штрафу, прийняту у виконавчому провадженні №53229332.

2. В обґрунтування своїх вимог Прокуратура Харківської області зазначила, що встановлений у вимозі державного виконавця від 2 березня 2017 року строк виконання виконавчого листа від 9 грудня 2016 року №820/4128/16 мав закінчитися 15 березня 2017 року, що вказує на передчасне та незаконне, на думку позивача, винесення спірної постанови про накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду.

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року позов задоволено. Скасовано постанову державного виконавця від 2 березня 2017 року про накладення на Прокуратуру Харківської області штрафу.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, прокуратура Харківської області звернулася з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Відповідач відзив на касаційну скаргу до суду не подав.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні Харківського окружного адміністративного суду перебувала справа №820/4128/16 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.

8. За результатом розгляду вказаної справи, Харківський окружний адміністративний суд прийняв постанову від 14 вересня 2016 року про відмову у задоволенні позову.

9. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції у зазначеній справі скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 15 липня 2015 року по 4 липня 2016 року та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Прокуратури Харківської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 4 липня 2016 року відповідно до частини 3 статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - ~law10~).

Зобов'язано Прокуратуру Харківської області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період з урахуванням проведених виплат. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі №820/4128/16 залишено без змін.

10. На підставі прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, Харківський окружний адміністративний суд 9 грудня 2016 року видав виконавчий лист №820/4128/16.

11.4 січня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від №53229332 з примусового виконання виконавчого листа №820/4128/16, виданого Харківським окружним адміністративним судом 9 грудня 2016 року. Боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду - протягом десяти робочих днів з моменту винесення постанови.

12. Вказана постанова отримана прокуратурою Харківської області 16 січня 2017 року, про що свідчить відмітка штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі.

13.19 січня 2017 року прокуратура Харківської області на адресу Департаменту ДВС надіслала клопотання про неможливість виконати рішення суду із зазначенням причин невиконання судового рішення, який відповідачем отримано 25 січня 2017 року.

14. У вказаному клопотанні прокуратура Харківської області з посиланням на приписи статті 31 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ~law12~) просила державного виконавця звернутися до суду щодо роз'яснення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі №820/4128/16, яка є незрозумілою в частині її виконання стосовно проведення нарахування та виплат заробітної плати стягувачу за період з 15 липня 2015 року по 4 липня 2016 року відповідно до ~law13~. Крім того, у клопотанні зазначено, що невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

15.20 січня 2017 року державним виконавцем на адресу прокуратури Харківської області направлена вимога про зобов'язання виконати у семиденний строк з дня її отримання виконавчий лист Харківського окружного адміністративного суду від 9грудня 2016 року №820/4128/16, про що необхідно повідомити відділ та вказати відповідальну особу за виконання даного рішення та її посаду.

16.31 січня 2017 року позивачем на адресу Департаменту ДВС надіслано лист за №05/3-121вих17 про неможливість виконати рішення суду із зазначенням зокрема, що у прокуратури Харківської області відсутні правові підстави для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у інших розмірах ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Цей лист Департамент ДВС отримав 3 лютого 2017 року.

17.2 березня 2017 року державним виконавцем на адресу прокуратури Харківської області направлена повторна вимога про виконання у семиденний строк з дня її отримання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року №820/4128/16.

18. Також 2 березня 2017 року державним виконавцем прийнято постанову про накладення на Прокуратуру Харківської області штрафу в розмірі 5 100 грн у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду та законних вимог державного виконавця.

19.9 березня 2017 року прокуратура Харківської області отримала вищевказану вимогу державного виконавця та постанову про накладення штрафу від 2 березня 2017 року.

20. Вважаючи незаконною постанову державного виконавця про накладення штрафу, прокуратура Харківської області звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що невиконання судового рішення в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу в такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

22. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд керувався тим, що приймаючи оскаржувану постанову державний виконавець діяв на підставі та відповідно до вимог діючого законодавства, оскільки прокуратурою Харківської області без поважних причин не було здійснено перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до рішення суду.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Прокуратура Харківської області у своїй касаційній скарзі посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

24. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доводам позивача стосовно того, що при прийнятті спірного рішення відповідач діяв з порушенням статті 19 Конституції України, ~law14~ та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5.

25. Прокуратура Харківської області вважає, що спірна постанова винесена державним виконавцем з перевищенням повноважень, оскільки такими повноваженнями наділений лише начальник ДВС який розглядає її за правилами встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

26. Крім того, вказує на те, що встановлений у вимозі державного виконавця від 2 березня 2017 року строк виконання виконавчого листа мав закінчитися 15 березня 2017 року, а тому постанова від 2 березня 2017 року про накладення штрафу прийнята передчасно та з порушенням закону.

27. Скаржник також зазначив, що при прийнятті апеляційним судом рішення не враховані висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 19 травня 2015 року у справі №667/4594/14-а.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

29. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу наявності чи відсутності в діях Департаменту ДВС порушень вчинених під час прийняття у виконавчому провадженні №53229332 постанови від 2 березня 2017 року про накладення на прокуратуру Харківської області штрафу.

30. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає ~law15~.

32. Згідно ~law16~ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у ~law17~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law18~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law19~, а також рішеннями, які відповідно до ~law20~ підлягають примусовому виконанню.

33. Відповідно до ~law21~, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

34. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених ~law22~.

35. ~law23~ встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених ~law24~ заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

36. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до ~law25~; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені ~law26~ (~law27~).

37. Відповідно до ~law28~, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених ~law29~, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому ~law30~, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, на~law31~.

38. Відповідно до вимог ~law32~ сторони виконавчого провадження зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.

39. Боржник зобов'язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (~law33~).

40. Згідно ~law34~, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ~law35~, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

41. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (~law36~).

42. Приписами ~law37~ передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

43. Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що накладення на боржника штрафу може бути вчинено державним виконавцем у разі невиконання рішення суду без поважних причин.

44. Як встановлено судами та зазначалось (пункти 9,10,11,14,15,17 цієї постанови), у виконавчому документі прокуратуру Харківської області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 15 липня 2015 року по 4 липня 2016 року відповідно до положень ~law38~.

45. З часу прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 4 січня 2017 року №53229332 до дати винесення постанови про накладення штрафу від 2 березня 2017 року, боржник двічі звертався до відповідача, зокрема з клопотанням (від 19 січня 2017 року) щодо звернення державного виконавця до суду за роз'ясненням рішення, яке підлягало виконанню, оскільки, на думку Прокуратури Харківської області, незрозумілою є його резолютивна частина стосовно стягнення заборгованості по заробітній платі, а також з листом (від 31 січня 2017 року) в якому зазначив про відсутність правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці.

46. При цьому, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні встановив, що безпосередньо прокуратура Харківської області зверталась до Харківського апеляційного адміністративного суду з клопотанням щодо роз'яснення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі №820/4128/16, за результатом розгляду якого ухвалою від 19 грудня 2016 року апеляційний суд відмовив у його задоволенні, оскільки рішення суду апеляційної інстанції є чітким, ясним і додаткового роз'яснення не потребує. На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що посилання позивача на незрозумілість рішення суду не є поважною причиною його невиконання.

47. Крім того, боржник у виконавчому провадженні №53229332 не скористався своїми правами, встановленими ~law39~, а саме: не звернувся до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, а також не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

48. Тобто, жодних із зазначених дій спрямованих на виконання рішення суду, у вказаний період позивачем здійснено не було.

49. Також апеляційним судом встановлено, що боржником рішення суду не було виконано не лише в частині виплати заробітної плати, але і в частині проведення її перерахунку.

50. Наведена обставина Прокуратурою Харківської області не заперечується.

51. Таким чином, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про неможливість застосування до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 19 травня 2016 року у справі №667/4594/14-а, оскільки зазначена постанова стосується невиконання судового рішення виключно в частині виплати грошових коштів, які були нараховані, однак не виплачені за відсутності фінансового забезпечення та бюджетних коштів.

52. Стосовно твердження прокуратури Харківської області в касаційній скарзі, що встановлений у вимозі державного виконавця від 2 березня 2017 року строк виконання виконавчого листа мав закінчитися 15 березня 2017 року, а тому постанова від 2 березня 2017 року про накладення штрафу прийнята передчасно та з порушенням закону, Верховний Суд зазначає наступне.

53. Спірна постанова від 2 березня 2017 року про накладення на прокуратуру Харківської області у виконавчому провадженні №53229332 штрафу прийнята державним виконавцем у зв'язку з невиконанням боржником без поважних причин встановленого строку для виконання рішення суду у вимозі від 20 січня 2017 року, а не на підставі повторної вимоги від 2 березня 2017 року. Тобто, постанова про накладення штрафу прийнята у межах визначених чинним законодавством.

54. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача в касаційній скарзі на подальше скасування постанови суду Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі №820/4128/16 в касаційній інстанції жодним чином не впливає на законність та обґрунтованість постанови державного виконавця про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин.

55. Інші доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, вказаного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, і так само не містять жодних аргументів щодо неправильного застосування з боку суду апеляційної інстанції норм матеріального права.

56. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що постанова державного виконавця від 2 березня 2016 року №53229332 про накладення на прокуратуру Харківської області штрафу відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема статті 19 Конституції України та ~law40~.

57. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Судом апеляційної інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

58. З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

59. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

60. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

61. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

М. В. Білак

О. А. Губська

О. В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду