Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.12.2019 року у справі №810/4144/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2019 року

Київ

справа №810/4144/15

адміністративне провадження №К/9901/7891/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 810/4144/15

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

до державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Федорищева Сергія Анатолійовича

про визнання протиправним та скасування повідомлення, зобов'язання вчинити певні діїза касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі судді Харченко С. В. від 29 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Чаку Є. В., Файдюка В. В., Мєзєнцева Є. І. від 03 серпня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі також - позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Федорищева С. А. про визнання протиправним та скасування повідомлення відповідача від 08 липня 2015 року № 483 про залишення документів без розгляду та зобов'язання відповідача провести реєстраційні дії щодо державної реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку на підставі поданих ними документів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказано, що позивачами подано до Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області всі необхідні документи для реєстрації юридичної особи - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Бровари, вул. Київська 243. Разом з тим, державний реєстратор Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Федорищев С. А. за відсутності визначених чинним законодавством підстав прийняв незаконне рішення про залишення поданих документів без розгляду та у такий спосіб відмовив у проведенні реєстраційної дії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що документи, що були подані державному реєстратору з метою державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КИЇВСЬКА 243", не відповідають вимогам статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу направлено до суду 19 серпня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 810/4144/15.

Справу передано до Верховного Суду 23 січня 2018 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І. В., суддів Берназюка Я. О. та Чиркіна С. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 червня 2015 року ОСОБА_1 від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 направила на адресу Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області засобами поштового зв'язку документи про державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "КИЇВСЬКА 243".

За результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Федорищевим С. А. прийнято рішення (повідомлення) від 08 липня 2015 року № 483 про залишення документів без розгляду з підстав відсутності у неї повноважень на їх подання.

Вважаючи, що їх права та законні інтереси порушені, позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що для державної реєстрації прав, яка проведена на підставі оскаржуваних рішень, державному реєстратору подано повний пакет документів, а тому в державного реєстратора не було підстав для залишення поданих документів без розгляду.

Від інших учасників справи заперечень або відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі також - Закон № 755, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 755 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Закон України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 755 порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема, перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Частинами першою та другою статті 17 Закону № 755 передбачено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

~law15~ передбачено, що державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо вони не передбачені частинами першою - третьою цієї статті.

Документи, подані для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, приймаються згідно з описом, копія якого видається (надсилається поштовим відправленням з описом вкладення) в день надходження документів заявнику з відміткою про дату їх надходження. Дата надходження документів про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор залишає без розгляду документи, подані для внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, якщо: документи подані не за місцем проведення державної реєстрації; документи не відповідають вимогам, встановленим ~law16~; документи подані не у повному обсязі; документи подані особою, яка не має відповідних повноважень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи, у тому числі й відомості про засновників ОСББ "КИЇВСЬКА 243" ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, заповнені та підписані ОСОБА_1 від себе особисто та від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Справжність підпису ОСОБА_1 нотаріально посвідчено.

Разом з тим, жодних документів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_1 діяти від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, державному реєстратору подано не було.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про наявність у державного реєстратора підстав для залишення без розгляду документів, поданих з метою державної реєстрації юридичної особи - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Бровари, вул. Київська 243, у зв'язку з чим вимоги позивачів про визнання протиправним та скасування повідомлення державного реєстратора Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Федорищева С. А. № 483 від 08 липня 2015 року про залишення документів без розгляду задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція, про наявність у реєстратора правових підстав для залишення поданих документів для проведення реєстраційної дії без розгляду з підстав подання документів не в повному обсязі, викладена Верховним Судом в постановах від 31 липня 2018 року у справі № 823/239/15, від 24 січня 2019 року у справі 826/15796/15.

Відносно вимоги позивачів про зобов'язання державного реєстратора провести реєстраційні дії щодо державної реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку на підставі поданих документів колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки вона є похідною від наведеної вище позовної вимоги, а тому відмова у задоволенні первинної вимоги є підставою для відмови у задоволенні і похідної від неї вимоги.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" ( № 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s. r. о. " проти Чеської Республіки" (SPACEK, s. r. o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" ( № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" ( № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" ( № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до частини 6 статті 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін