Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2024 року

м. Київ

справа №751/2403/17

адміністративне провадження № К/990/11562/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 751/2403/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 (головуючий-суддя Бородавкіна С.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Чернігівській області), в якому позивач просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності згідно з частиною дев`ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII,

- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно з частинами другою, дев`ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII з моменту встановлення інвалідності, починаючи з 07.03.2017;

- зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності згідно з частинами другою, дев`ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII з моменту встановлення інвалідності, починаючи з 07.03.2017;

- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до прокурорського стажу період роботи на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012 та зарахувати до вислуги років половину строку навчання на денній формі навчання в Одеській національній юридичній академії.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що працює в органах прокуратури та має достатній стаж роботи для отримання права на пенсію по інвалідності. Уважає необґрунтованими посилання відповідача на необхідність застосування у спірних правовідносинах Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213, оскільки вказаний закон прийнятий в часі пізніше ніж Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014. Також відповідачем протиправно не враховано період роботи на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012, оскільки зміна назви посади не може бути підставою для виключення певного періоду роботи із загального стажу. Водночас пенсійним органом в порушення вимог статті 86 Закону України «Про прокуратуру» не зараховано половину строку її навчання на денній формі в Одеській національній юридичній академії до вислуги років.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 04.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017, позов ОСОБА_1 задоволено.

Постановою Верховного Суду від 23.08.2021 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, виходив з того, що судами попередніх інстанцій при визначенні трудового стажу не враховані положення частини шостої статті 86 Закону №1697-VII та достовірно не визначено які саме періоди праці позивача підлягають зарахуванню до трудового стажу роботи на прокурорських посадах, з наявністю якого пов`язана можливість застосування норми частини дев`ятої статті 86 Закону №1697-VII, а які підлягають зарахуванню безпосередньо до вислуги років, що дає право на пенсію у відповідності до норм частини шостої статті 86 Закону №1697-VII.

При новому розгляді справи рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2021, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що робота позивача в органах прокуратури на посаді старшого помічника прокурора в період з 20.05.2012 по 05.06.2012 зараховується до загальної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років за статтею 86 Закону №1697-VII, однак ця посада не належить до прокурорських посад та не враховується у спеціальний стаж роботи в органах прокуратури на посадах прокурорів; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання враховується виключно при визначенні стажу роботи на прокурорських посадах для призначення пенсії за вислугою років.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулася з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з даною касаційною скаргою заявник покликається на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, вказуючи на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги послалась на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що як на підставу для відмови у призначенні пенсії відповідач не покликався на відсутність у ОСОБА_1 достатнього стажу роботи в органах прокуратури, а зазначив що до стажу роботи на прокурорських посадах не підлягає врахуванню період роботи на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012, у зв`язку з чим пенсійним органом викладено висновок про зарахування до стажу роботи на прокурорських посадах 9 років 3 місяці 25 днів, загальний стаж - 10 років 17 днів.

В касаційній скарзі позивач вказала також, що відповідач на підставі ухваленого у цій справі рішення припинив виплату їй пенсії по інвалідності згідно частин другої та дев`ятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру", незважаючи на те, що у цій справі вирішувалось питання про наявність (відсутність) у ОСОБА_1 права на вказану пенсію станом на 07.03.2017.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суд від 10.04.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у зазначеній справі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2007, працювала на різних посадах в органах прокуратури, а саме: з 01.03.2007 по 15.07.2007 - в.о. помічника прокурора Козелецького району; з 16.07.2007 по 09.07.2009 - помічник прокурора Козелецького району; з 10.07.2009 по 24.01.2011 - помічник прокурора міста Чернігова; з 25.01.2011 по 05.06.2012 - старший помічник прокурора міста Чернігова; з 06.06.2012 по 25.03.2013 - у зв`язку із частковою зміною структури та штатного розпису прокуратури Чернігівської області призначена на посаду старшого прокурора прокуратури міста Чернігова; з 26.03.2013 по 29.01.2015 - прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури області; з 30.01.2015 по день звернення до територіального органу із заявою про призначення пенсії - прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області (з 14.04.2016 згідно наказу ГПУ від 12.04.2016 №49м відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області перейменований на відділ процесуального керівництва у кримінальних провадженням слідчих регіональної прокуратури).

Крім того, у період з 01.09.2002 по 31.07.2006 та з 01.09.2006 по 29.06.2007 ОСОБА_1 навчалась на денній формі в Одеській національній юридичній академії.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 23.03.2017, серії АВБ №044740 з 07.03.2017 позивачу на строк до 01.04.2019 встановлено ІІ групу інвалідності (загальне захворювання по зору).

Згідно із довідкою прокуратури Чернігівської області №11-1/821вн-17 станом на 26.04.2017 трудовий стаж позивача в органах прокуратури становить 10 років 1 місяць 26 днів.

Ураховуючи наведене, 30.03.2017 позивач звернулась до Чернігівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України (правонаступником якого є ГУ ПФУ в Чернігівській області) із заявою та відповідним пакетом документів для призначення пенсії по ІІ групі інвалідності відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Листом від 21.04.2017 №11810/06 пенсійний орган повідомив ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії.

Відмова призначити пенсію мотивована тим, що з 01.06.2015 пенсії у порядку та на умовах, визначених, зокрема, Законом України «Про прокуратуру», не призначаються. Також повідомлено, що до прокурорського стажу позивача не зараховано період її роботи на посаді старшого помічника прокурора міста Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012, у зв`язку зі змінами, внесеними до статті 56 Закону України «Про прокуратуру». У період з 01.09.2002 по 31.07.2006 та з 01.09.2006 по 29.06.2007 ОСОБА_1 навчалась в Одеській національній юридичній академії. Згідно з наданими документами, до стажу роботи ОСОБА_1 на прокурорських посадах зараховано 9 років 3 місяці 25 днів та до вислуги - 8 місяців 22 дні. Повідомлено, що загальний стаж роботи позивача в органах прокуратури складає 10 років 17 днів.

Не погоджуючись з такими діями (рішенням) відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

До 15.07.2014 спеціальним законом, який визначав права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

З 15.07.2014 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до частини дев`ятої статті 86 Закону №1697-VІІ прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VІІ).

Колегія суддів зазначає, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності) та виходячи з оцінки правомірності висновків суб`єкта владних повноважень, які слугували підставою для прийняття спірного рішення, вчинення дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , Суд звертає увагу на те, що таку відмову пенсійний орган обґрунтував припиненням з 01.06.2015 призначення пенсій на умовах, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» та відсутністю довідки про заробітну плату.

Мотивуючи висновок про те, що з 01.06.2015 пенсії, передбачені на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру», не призначаються, відповідач послався на положення пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону № 213-VIII у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 прийнятий не був, у зв`язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Проте, 15.07.2015 набрав чинності Закон №1697-VII.

Отже, Законом №213-VIII скасовані діючі станом на 01.06.2015 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, а не система спецпенсій взагалі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 86 Закону №1697-VII прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Вказана норма набрала чинності після 01.06.2015, станом на вказану дату не була діючою, а тому положення Закону № 213-VIII на неї не розповсюджуються, ця норма іншими законами не скасовувалась, її дія не зупинялась, у зв`язку з чим з 15.07.2015 право прокурорів на пенсійне забезпечення законодавцем відновлено і прокурори з вказаної дати мають таке право відповідно до положень статті 86 Закону № 1697-VII.

Відтак, посилання пенсійного органу у спірних правовідносинах на положення Закону №213-VIII є помилковими, оскільки вони виникли після набрання чинності Законом №1697-VIІ.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 10.07.2018 (справа №727/8035/16-а), від 25.10.2019 (справа №676/4071/16-а) та від 03.02.2021 (справа №674/840/17).

У листі від 21.04.2017 № 11810/00 відповідач також зазначив, що позивачем разом із заявою не було подано довідку про заробітну плату.

Однак, пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 22-1 (далі Порядок № 22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 (додатки 1, 3 до Положення).

Тобто, обов`язок подати відомості про заробітну плату покладається не на особу, яка звернулася за призначенням пенсії, а на відділ персоніфікованого обліку.

Крім того, відповідно до абзацу 3 пункту 4.1 Порядку № 22-1 заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

З розписки-повідомлення судами встановлено, що відповідачем 30.03.2017 прийнято заяву позивача, яку зареєстровано за № 3640, а також вказано перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії. Серед зазначених документів довідка про заробітну плату не вказувалась.

Підсумовуючи викладене, виходячи з оцінки підстав, які наведені суб`єктом владних повноважень у листі, як підстави для відмови у призначенні пенсії, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідача.

З приводу позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини дев`ятої статті 86 Закону №1697-VIІ право на призначення пенсії по інвалідності може бути реалізовано виключно за двох умов: визнання прокурора особою з інвалідністю І або ІІ групи та наявність у нього стажу роботи в органах прокуратури - не менше 10 років.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у листі від 21.04.2017 № 11810/00 навів періоди роботи ОСОБА_1 та розрахунок її стажу роботи на прокурорський посадах, стажу, який зараховується до вислуги та зазначив загальний стаж роботи позивача в органах прокуратури - 10 років 17 днів. Наявність стажу роботи позивача в органах прокуратури більше 10 років не заперечувалась відповідачем.

Так само, судами було встановлено, що ОСОБА_1 з 07.03.2017 призначена ІІ група інвалідності і пенсійний орган не заперечував цієї обставини.

Отже, сукупність таких обставин як визнання прокурора особою з інвалідністю ІІ групи та наявність у позивача стажу роботи в органах прокуратури більше 10 років, свідчать про наявність у ОСОБА_1 права на призначення їй з 07.03.2017 пенсії на підставі частини 9 статті 86 Закону № 1697-VII.

Суди попередніх інстанцій у цій справі помилково застосували не частину дев`яту, а частину шосту статті 86 Закону № 1697-VII до спірних правовідносин, оскільки частина шоста цієї статті визначає стаж, який включається до вислуги років, тобто дає право на пенсію за вислугою років, а не по інвалідності.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію.

Також пенсійний орган у листі від 21.04.2017 № 11810/00 навів періоди роботи ОСОБА_1 та розрахунок стажу роботи окремо на прокурорський посадах, стажу, який зараховується до вислуги.

Крім того, викладено відомості про навчання позивача в Одеській національній юридичній академії в періоди: з 01.09.2002 по 31.07.2006 та з 01.09.2006 по 29.06.2007.

Проте, такі висновки не слугували підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії.

Крім того, у спірних між ОСОБА_1 і відповідачем правовідносинах, які є предметом розгляду у цій справі, обрахування стажу роботи на прокурорських посадах та стажу, який зараховується до вислуги, не було ані предметом звернення до пенсійного органу, ані предметом розгляду за заявою про призначення пенсії.

Крім того, у межах цієї справи предметом розгляду є правомірність відмови позивачу в призначенні пенсії по інвалідності, а не за вислугу років.

Тобто, відповідач відносно позивача не приймав жодного рішення щодо розрахунку стажу роботи на прокурорських посадах та стажу, який зараховується до вислуги, а констатація та опис пенсійним органом періодів роботи ОСОБА_2 у листі, яким відмовлено їй у призначенні пенсії з інших підстав (не у зв`язку з недостатністю стажу), не породжує для позивача будь-яких негативних правових наслідків.

Своєю чергою, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Таким чином, позов в частині зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до прокурорського стажу період роботи на посаді старшого помічника прокурора м. Чернігова з 20.05.2012 по 05.06.2012 та зарахувати до вислуги років половину строку навчання на денній формі навчання в Одеській національній юридичній академії, задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що є підставою для частковоскасування судових рішень та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову, що передбачено частинами першою та другою статті 351 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 351 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 у справі № 751/2403/17 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності згідно з частиною дев`ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності згідно з частинами другою, дев`ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII з моменту встановлення інвалідності, починаючи з 07.03.2017.

Зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності згідно з частинами другою, дев`ятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII з моменту встановлення інвалідності, починаючи з 07.03.2017.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець