Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2019 року

Київ

справа №826/3711/16

провадження №К/9901/23755/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенко В.М., Білоуса О. В.

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України, третя особа -Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: - Степанюка А.Г.(головуючого), Кузьменка В.В., Шурка О.І.

І. Суть спору

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Верховного Суду України, третя особа - Державна казначейська служба України, в якому просила:

1.1. визнання протиправними дій та бездіяльності Верховного Суду України щодо невиплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою;

1.2. зобов'язання Верховного Суду України виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за останньою посадою, що складає 340 366,00 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що положення Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» за своєю суттю є такими, що істотно порушують законодавчо визначені до цього гарантії незалежності суддів, зокрема, взагалі скасовують право судді у відставці на отримання вихідної допомоги та спрямовані на ліквідування інституту відставки судді в цілому. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про те, що відповідачем протиправно невиплачено позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 у період з березня 1977 року працювала на посаді судді та, зокрема, з квітня 1997 року - на посаді судді Верховного Суду України.

4. Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VIII позивача звільнено з посади у відставку відповідно до пункту 9 частини п'ятої 5 статті 126 Конституції України, а наказом Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року № 1050-к виключено зі складу Верховного Суду України.

5. За вказаних обставин позивач звернулась до відповідача з вимогою виплатити на її користь вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат, водночас листом від 23 грудня 2015 року № 202-4371/0/8-15 в здійсненні такої виплати відповідачем було відмовлено.

6. З наявної в матеріалах справи довідки Верхового Суду України від 20 листопада 2015 року № 815, розмір суддівської винагороди (заробітної плати) позивача складав 34 036, 60 грн.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, внаслідок чого: визнано протиправними дії та бездіяльність Верховного Суду України щодо невиплати ОСОБА_1 при виході у відставку вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; зобов'язано Верховний Суд України виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 340 366, 00 грн. (триста сорок тисяч триста шістдесят шість гривень).

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у виплаті позивачу вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат є протиправною, та такою що суперечить Конституції України та міжнародним правовим нормам.

9. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року постанова суду першої інстанції скасована та відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог.

10. Свої рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача, стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не була чинною, тому підстави для виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат були відсутні.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

12. Касаційну скаргу мотивує тим, що зміни, внесені до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» згідно із Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», не можуть обмежувати її законне право отримати вихідну допомогу у зв'язку з відставкою.

13. Верховний Суд України подав заперечення на касаційну скаргу, в яких наполягає на безпідставності доводів касаційної скарги. Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити і залишити оскаржуване судове рішення без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Згідно з частинами першою, третьою статті 109 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції цього Закону, яка діяла до 28 березня 2015 року) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

16. Відповідно до частини другої, шостої статті 111 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції цього Закону, яка діяла до 28 березня 2015 року, далі - Закон № 2453-VI) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

17. З 1 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі Закон № 1166-VI) (за винятком окремих його положень, зокрема підпункту 2 пункту 28 розділу ІІ, які набрали чинності з 01 травня 2014 року), яким, крім іншого, із Закону № 2453-VI виключено статтю 136 («Вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою»), частиною першою якої було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

18. З 28 березня 2015 року Закон № 2453-VI діяв у новій редакції, викладеній згідно із Законом № 192-VIII і виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, ним також не передбачено.

19. Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, серед іншого, зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

VI. Позиція Верховного Суду

20. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

22. На дату прийняття постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року, за якою позивача звільнили у відставку, Закон № 2453-VI не передбачав виплати вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою.

23. До спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

24. Аргументи позивача про матеріальне забезпечення судді як однієї з конституційних гарантій його незалежності є обґрунтованими, однак в контексті спірних правовідносин слід звернути увагу на те, що звернення до суду з цим позовом зумовлено відмовою у виплаті вихідної допомоги, право на отримання якої Закон № 2453-VI встановлював до набрання чинності згаданих законодавчих змін.

25. Конституційний Суд України у Рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

26. За встановлених в цій справі обставин та з огляду на зміни у правовому регулюванні забезпечення суддів, які відбулися з набранням чинності Закону № 1166-VI, законних підстав для виплати позивачу вихідної допомоги, у зв'язку з його відставкою, у відповідача не було. Те, що ці законодавчі зміни позбавили суддів, які набули право на відставку, отримати вихідну допомогу, не може бути достатньою підставою для того, щоб апелювати до правового регулювання, яке існувало раніше, як на правову підставу для виплати цієї допомоги після того, як парламент позбавив суддів права її отримувати.

27. Тому, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що вимоги позивача про виплату вихідної допомоги у зв'язку з відставкою, не ґрунтуються на законі, відповідно підстав для задоволення позову немає.

28. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

30. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

32. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновки суду та обставин справи не спростовують.

VII. Судові витрати

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 344 349 350 355 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 826/3711/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В.М.Бевзенко

О. В. Білоус