Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.12.2020 року у справі №640/3948/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року

м. Київ

справа № 640/3948/19

адміністративне провадження № К/9901/31744/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н. Є.,

суддів: Желтобрюх І. Л., Шишова О. О.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2020 року (судді Парінов А. Б., Земляна Г. В., Бабенко К. А.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання відповіді на запит визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач) щодо ненадання відповіді на запит та ненадання матеріалів податкової перевірки на підставі акта від 14 грудня 2018 року № 4858/26-1542-02-30/ НОМЕР_1 і визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 23 січня 2019 року №0003274202, № 0003304202 та № 0003314202.

1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали

Як підтверджується матеріалами справи, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив рішення від 10 березня 2020 року в порядку письмового провадження, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зміст матеріалів справи (а. с.25,28) свідчить про те, що між Позивачем та адвокатом Кухаревським Євгеном Вадимовичем укладено договір від 29 грудня 2018 року про надання правової допомоги; на підтвердження наявності повноважень щодо представництва інтересів у суді адвокатом додано ордер від 7 березня 2019 року.

Повний текст рішення надіслано за адресою, за якою здійснює адвокатську діяльність Кухаревський Євген Вадимович, та яка була визначена Позивачем як адреса для листування. Це рішення отримано 21 березня 2020 року.

10 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення із матеріалами справи.

Цього ж дня до суду першої інстанції надійшла заява про видачу копії рішення із додатками, а саме копіями витягів про припинення дій довіреностей від 26 червня 2018 року та від 8 серпня 2018 року.

Рішення суду першої інстанції, згідно із написом на зворотньому боці заяви про видачу судового рішення отримано Позивачем 31 серпня 2020 року.

Цього ж дня, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій поставлено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що рішення суду першої інстанції помилково надіслано за робочою адресою адвоката, у якого не було повноважень представляти інтереси адвоката, оскільки договором було передбачено, що він діє до винесення рішення судом, а дію відповідних довіреностей, виданих адвокату, припинено згідно із наданими копіями витягів.

Також Позивач посилалась на обставини запровадження та продовження Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху.

У цій ухвалі апеляційний суд вказав, що зазначені Позивачем підстави пропуску на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки:

- 29 грудня 2018 року між адвокатом Кухаревським Євгеном Вадимовичем (надалі - Адвокат) та Позивачем (далі - Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги зі строком дії до винесення рішення судом. У вказаному договорі сторони, зокрема узгодили, що Адвокат зобов'язується надавати Клієнту таку правову допомогу як одержання копій рішень, ухвал. Тому суд апеляційної інстанції визнав не обґрунтованими посилання на те, що рішення суду направлено на адресу здійснення адвокатської діяльності її представником, який станом на 10 березня 2020 року не мав повноважень на представництво інтересів Позивача;

- повноваження адвоката Кухаревського Є. В. на надання правової допомоги Позивачу в усіх судах України ордером від 7 березня 2019 року серії ЧЦ № 000/190308, натомість довіреності, про які вказує апелянт у клопотанні про поновлення строку, в матеріалах справи - відсутні. З наявних в матеріалах справи витягів про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 41242812 та № 41242799 неможливо встановити зміст довіреностей, дію яких було припинено, а також ким та кому ці довіреності були видані.

До того ж суд апеляційної інстанції послався на положення статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначив, що Позивач безпосередньо після розірвання договірних відносин із адвокатом на представництво її інтересів у суді зобов'язана була повідомити суд, зокрема, про зміну адреси для направлення поштової кореспонденції судом, в інакшому випадку рішення вважається врученим.

З урахуванням цього апеляційним судом надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин поновлення такого строку.

На виконання вимог ухвали Позивачем подано заяву про усунення недоліків, в якій порушено питання про (1) поновлення строку на апеляційне оскарження та (2) звільнення від сплати судового збору.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що зі змістом оскаржуваного рішення Позивач ознайомилась лише 10 серпня 2020 року, оскільки зазначене рішення направлялось судом першої інстанції на адресу її представника, з яким вона припинила правовідносини 3 лютого 2020 року та про що відповідно повідомила суд першої інстанції 10 серпня 2020 року. З урахування цього Позивач також просила врахувати, що пропуск нею строку звернення до суду з даною апеляційною скаргою зумовлений також запровадженням на території України карантину та оголошення надзвичайної ситуації.

В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору Позивачем надано відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків.

1.3. Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2020 року у відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року.

Постановляючи це рішення, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) зазначив, що вказані Позивачем обставини в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду не є об'єктивно непереборними, тобто такими, що не залежали від його волевиявлення та/або були пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду з даним позовом.

Судом зазначено, що наведені апелянтом доводи щодо правовідносин, які склались з її представником, а також відсутність заінтересованості про рух справи за її позовом, у тому числі з моменту розірвання правовідносин з її представником не свідчить про добросовісне користування процесуальними правами та виконання покладених законодавством обов'язків, у зв'язку з чим не можуть бути визнані судом поважною причиною не дотримання учасником справи вимог процесуального законодавства, а також порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

При цьому, суд зазначив, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції ~law39~ від 30 березня 2020 року, закінчилися 6 серпня 2020 року, у той час як апеляційну скаргу подано до суду 31 серпня 2020 року. Разом з тим, за висновками суду апеляційної інстанції, у заяві скаржник жодним чином не мотивує причини зволікання на звернення до суду із апеляційною скаргою під час впровадження на території України карантину та не зазначає про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання апеляційної скарги в цей період, які б були об'єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2020 року і повернути матеріали справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що 10 серпня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_1 стало відомо про прийняття Окружним адміністративним судом міста Києва 10 березня 2020 року рішення у справі №640/3948/19, вказане рішення відповідно до матеріалів справи направлено на адресу АДРЕСА_1, тобто за адресою здійснення діяльності адвокатом Кухареським Є. В., при цьому його право представляти інтереси припинено 3 лютого 2020 року, відповідно до витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку апеляційної інстанції

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС.

За змістом частини 1 статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 293 КАС України.

Стаття 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.

Так, згідно з цією статтею апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених Стаття 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частиною 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для відкриття апеляційного провадження є лише наявність поважних причин.

Дотримання строків на оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Суд враховує також і те, що судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення основного Закону у статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави ("Устименко проти України", "Рябих проти Росії", "Трух проти України" та інші).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Слід зазначити, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції положень статей 295, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що відповідно до положень частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Так, згідно з частиною 1 статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному частиною 1 статті 131 КАС України, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, надсилання копії рішення суду першої інстанції рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу особи, вказану останньою у адміністративному позові, є належним виконанням обов'язків судом першої інстанції щодо направлення копії судового рішення.

Такий підхід щодо застосування норм процесуального права слідує також із постанови Верховного Суду у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 1740/2132/18.

Втім, при наданні оцінки обставинам пропуску строку на апеляційне оскарження на предмет їх поважності, дослідженню підлягає не лише факт вручення оскаржуваного рішення, а й інші обставини, які в сукупності та взаємозв'язку, можуть вказувати на те, що особа з об'єктивних (незалежних від неї причин) не могла вчинити дії щодо подання апеляційної скарги у межах строку, визначеного статтею 295 КАС України.

Як підтверджується матеріалами справи, в обґрунтування поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження Позивач і в заявленій разом з апеляційною скаргою заяві про поновлення строку, і в поданій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху заяві про поновлення строку посилалась на те, що відповідне рішення суду першої інстанції, хоч й було отримано адвокатом, однак про зміст прийнятого судом першої інстанції рішення їй стало відомо 10 серпня 2020 року під час ознайомлення із матеріалами справи.

Такі обставини, за твердженнями Позивача, виникли внаслідок припинення повноважень адвоката на підставі договору та довіреностей. При цьому, ініціювати процедуру ознайомлення із матеріалами справи ОСОБА_1 змогла лише 10 серпня 2020 року у зв'язку із дією карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

У справі №300/2628/19, ухвалюючи постанову від 21 січня 2021 року, Верховний Суд у пунктах 27 та 28 зазначив, що та обставина, що позивач в порушення частини 3 статті 60 КАС України не повідомив суд про розірвання договору про надання правової допомоги, не наділяє суд повноваженнями не брати до уваги зазначену обставину в подальшому тільки з підстав того, що особа вчасно не повідомила про це суд, особливо, коли спірним є питання обрахунку строку на апеляційне оскарження. Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів отримання позивачем чи його належним чином уповноваженим представником копії рішення, висновок суду апеляційної інстанції про пропуск строку на апеляційне оскарження зазначеного рішення, є помилковим.

Водночас Суд вважає за необхідне зазначити й те, що відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 лютого 2020 року, Кабінет Міністрів України починаючи з 12 березня 2020 року по всій території України встановив карантин (постанова від 11 березня 2020 року №211 (зі змінами та доповненнями)).

У зв'язку із установленими Урядом заходами пов'язаними із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України, ~law43~ (набрав чинності 02 квітня 2020 року) розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені КАС України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Зазначена редакція пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України була чинною до 16 лютого 2020 включно.

В подальшому, 17 липня 2020 року набрав чинності ~law44~, яким пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено в новій редакції, яким унормовано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених КАС України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень ~law45~ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до (..) пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції ~law46~, закінчуються через 20 днів після набрання чинності ~law47~. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ~law48~.

Отже, зміст наведених норм права дає підстави для висновку, що визначені КАС України процесуальні строки за по 16 липня 2020 року, у тому числі (..) на апеляційне оскарження, були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Водночас починаючи з 17 липня 2020 року законодавець змінив порядок застосування процесуальних строків в адміністративному судочинстві визначивши обов'язкові умови з настанням яких закон пов'язує можливість поновлення строків, в т. ч., на апеляційне оскарження. Також із внесеними ~law49~ змінами, законодавець з метою забезпечення основоположних гарантій учасників справи на оскарження судових рішень передбачив додатковий 20-дениий строк, який обчислюється з дня набрання ~law50~ чинності, протягом якого особи мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ~law51~.

Отже, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції ~law52~, закінчилися 6 серпня 2020 року (четвер).

При цьому у понеділок (10 серпня 2020 року) ОСОБА_1 ознайомилась із змістом судового рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного та висновку, зазначеному Верховним Судом у справі №300/2628/19, а також того, що на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Позивачем надавалась копія довіреності, яку в подальшому 3 лютого 2020 року відкликано, суд апеляційної інстанції повинен був надати вичерпну оцінку доводам щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження не лише в контексті можливості ініціювання процедури ознайомлення із матеріалами справи в період дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а й в контексті дати отримання Позивачем судового рішення в силу її тверджень про те, що адвокат (який не мав відповідних повноважень представляти інтереси) не повідомляв її про ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

У розглядуваному випадку суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, занадто формально підійшов до оцінки обставин в частині дотримання позивачем обов'язку повідомляти суд про припинення представництва, не взявши до уваги аргументи, що мають визначальне значення для правильного вирішення спірного питання, що, в свою чергу, позбавило позивача права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи, не вирішеним судом апеляційної інстанції лишилось питання щодо звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції ухвалено без дотримання вимог законності та обґрунтованості.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За змістом частини 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції переглянувши судове рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 3, 345, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2020 року скасувати.

Справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді І. Л. Желтобрюх

О. О. Шишов