Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.12.2018 року у справі №815/2335/15
Ухвала КАС ВП від 15.05.2019 року у справі №815/2335/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2018 року

Київ

справа №815/2335/15

адміністративне провадження №К/9901/21038/18; К/9901/21034/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів: Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Міністра юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року (суддя - Свида Л.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (головуючий суддя - Лук'янчук О.В., судді: Градовський Ю.М., Кравченко К.В.)

у справі № 815/2335/15

за позовом ОСОБА_3

до Міністра юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини

про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністра юстиції України (далі - відповідач 1) та Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі - відповідач 2), в якому просила:

-визнати протиправною бездіяльність Міністра юстиції України щодо не сприяння у поновленні трудових прав позивача;

-визнати протиправною бездіяльність Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України щодо не подання до Комітету Міністрів Ради Європи звіту про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України";

-зобов'язати Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України надати звіт/план дій про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України".

2.Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року, яку було залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково:

-визнано протиправною бездіяльність Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України щодо не звітування до Комітету Міністрів Ради Європи про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України";

-зобов'язано Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України надати до Комітету Міністрів Ради Європи звіт про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України" в частині, що стосується ОСОБА_3;

-в іншій частині позовних вимог - відмолено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що бездіяльність Урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України щодо не звітування до Комітету Міністрів Ради Європи про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України" є протиправною, оскільки контроль за виконанням рішення Європейського суду з прав людини покладається на Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, який є відповідальним за виконання рішення та на нього покладені повноваження щодо інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід його виконання шляхом направлення відповідної інформації та звітів.

3.Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважають їх незаконними та необґрунтованими, а тому просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Зокрема, скаржники вказують про те, що справа "Харук та інші проти України" входить до групи справ "Юрій Миколайович Іванов та інші проти України", "Жовнер проти України" по якій відповідач інформував Комітет міністрів Ради Європи про заходи загального характеру, про виплату сатисфакції та виконання рішень національних судів. Також, скаржники вказують про те, що Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини наділений правом, а не обов'язком звітувати перед Комітетом міністрів Ради Європи.

Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Клопотання про розгляд справи за участі скаржників не заявлено.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, Європейський суд з прав людини 26.07.2012 року ухвалив остаточне рішення у справі "Харук та інші проти України", в якому об'єднані заява ОСОБА_3 №32562/07 та 115 інших заяв, поданих проти України іншими заявниками.

Відповідно до резолютивної частини зазначеного рішення держава зобов'язана сплатити ОСОБА_3 протягом трьох місяців 3000 евро справедливої сатисфакції та виконати рішення національного суду, тобто, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року.

Під час виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харук та інші проти України", ОСОБА_3 були отримані кошти справедливої сатисфакції у розмірі 30942,50 грн. та заборгованість за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року у розмірі 19409,95 грн.

Щодо поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді завідувача Одеської обласної психолог-медико-педагогічної консультації Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації рішення Європейського суду з прав людини виконано не було.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду.

III. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

4. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року (далі - Закон № 3477-IV)

Статтею 1 Закону № 3477-IV визначено, що орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Згідно статті Закону № 3477-IV Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно - правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Відповідно абз.9 ч. 1 Закону № 3477-IV виконання рішення - це виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; вжиття заходів загального характеру.

Згідно зі ст. 10 Закону № 3477-IV визначено, що з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувана, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Частиною 2 статті 11 Закону № 3477-IV визначено, що контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.

6. Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Пунктом 9 частини 2 статті 17 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи - рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

7.Постанова КМУ від 31.05.2006 року № 784 Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Постанова КМУ)

Пунктом 1 Постанови КМУ покладено на Міністерство юстиції функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень;

Пунктом 3 Постанови КМУ установлено, що представництво України в Європейському суді з прав людини та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах, в яких Україна є стороною, здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

8.Положення про Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затверджене Постановою КМУ від 31 травня 2006 року № 784 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини є посадовою особою, на яку покладено повноваження щодо забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини під час розгляду справ про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Суду.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Як вже вище було зазначено, на виконання рішення Європейського суду з прав людини, належне позивачу відшкодування було сплачено та також сплачена заборгованість за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.02.2006 року.

Проте, рішення Європейського суду з прав людини стосовно поновлення позивача на роботі на посаді завідувача Одеської обласної психолог-медико-педагогічної консультації Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації виконано не було.

В свою чергу, органом, що уповноважений повідомляти органи, які є відповідальними за виконання передбачених у рішенні Європейського суду з прав людини додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів, а також контролювати вжиття цих заходів такими органами є Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.

При цьому, відповідач 2 - Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини не звітував перед Комітетом міністрів Ради Європи про хід виконання рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2012 року по справі "Харук та інші проти України" стосовно вжиття додаткових заходів індивідуального характеру відносно позивача, незважаючи на тривале не виконання рішення в цій частині.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини зобов'язаний звітувати перед Комітетом міністрів Ради Європи, оскільки саме до повноважень відповідача належать такі дії, він має вчиняти всі можливі заходи для виконання рішення Європейського суду з прав людини та не звітування, не інформування про міри які приймаються або будуть прийняті для виконання рішення позбавляє Комітет міністрів Ради Європи можливості здійснювати нагляд за його виконанням та використовувати надані Конвенцією повноваження.

Твердження скаржників про те, що справа "Харук та інші проти України" входить до групи справ "Юрій Миколайович Іванов та інші проти України", "Жовнер проти України" по якій відповідач-2 інформував Комітет міністрів Ради Європи про заходи загального характеру, про виплату сатисфакції та виконання рішень національних судів, колегія суддів відхиляє, оскільки такі звіти не містять будь-якої інформації щодо позивача та не містить інформації щодо вжиття додаткових заходів індивідуального характеру стосовно позивача.

Решта доводів касаційної скарги не спростовує висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністра юстиції України, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа