Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2018 року

Київ

справа №826/9579/17

адміністративне провадження №К/9901/32800/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмово провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно-Безпека» на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року (суддя В.А. Кузьменко)та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (колегія у складі суддів: А.Ю. Коротких, О.М. Ганечко, Н.М. Літвіна)у справі№826/9579/17за поданнямГоловного управління Державної фіскальної служби у м. КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно-Безпека»пропідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулося до суду із поданням, в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно-Безпека» (далі - ТОВ «Укртехно-Безпека»).

Подання обґрунтовано тим, що відповідач відмовився допустити посадових осіб заявника до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укртехно-Безпека», призначеної відповідно до наказу № 6516 від 14 липня 2017, у зв'язку з чим було складено акт від 31 липня 2017 року № 504/26-15-14-02-01, яким засвідчено факт відмови у надані допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укртехно-Безпека». Наслідком чого прийнято рішення про умовний арешт майна платника податків, який підлягає затвердження у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, подання задоволено. Підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ «Укртехно-Безпека» застосованого рішенням начальника Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - ТОВ «Укртехно-Безпека» від 01 серпня 2017 року №23887.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтував свої висновки тим, що відповідач дотримався встановлених Податковим кодексом України умов допуску контролюючих органів до проведення документальних виїзних перевірок. Доказів, які б доводили протилежне, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

Так, ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Водночас, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною другою статті 211 КАС України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 183-3 КАС України (в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Частиною 10 вказаної статті передбачалось, що апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції (прийнятої за результатами розгляду подання) здійснюється за загальною процедурою.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку за загальною процедурою.

При цьому, діюча (на час винесення судом апеляційної інстанції ухвали у цій справі) редакція процесуального Закону передбачала винесення судом апеляційної інстанції постанови лише за умови прийняття ним нового рішення чи зміни рішення суду першої інстанції.

Тобто, право на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справі за зверненням органів доходів і зборів в касаційному порядку виникає за умови ухвалення судом апеляційної інстанції тільки постанови.

Так, зі змісту касаційної скарги відповідача слідує, що він не погоджується із постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року і ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року.

Отже, відповідно до положень процесуального закону, що діяв на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, судове рішення апеляційної інстанції у цій справі, є остаточним і оскарженню не підлягає.

Наведенні положення відповідають приписам, які закріплені вже в КАС України в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року. Зокрема особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів передбачено статтею 283 КАС України. У відповідності до частини третьої статі 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

З огляду на викладене, оскаржувані у даній справі судові рішення не можуть бути переглянуті Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах у порядку, визначеному главою 2 розділу ІІІ чинної редакції КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 349 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити її без задоволення.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 355, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехно-Безпека» залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду