Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.10.2018 року у справі №522/11513/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 522/11513/17

адміністративне провадження № К/9901/63614/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Єзерова А. А., Желєзного І. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2018р. (суддя - Науменко А. В. ) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018р. (судді - Джабурія О. В., Вербицька Н. В., Кравченко К. В. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа - Одеський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішення про відмову в перерахунку його пенсії на підставі довідок від 09.03.2017р. №305/162 та від
15.05.2017р. №179/1/5006;

зобов'язати відповідача вчинити дії щодо перерахунку та підвищення його пенсії на підставі вказаних довідок, починаючи з моменту її призначення 26.12.2013р., виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, грошової допомоги для оздоровлення в загальному розмірі 21583,25 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 14448,50 грн та премії згідно Дисциплінарного статуту в загальному розмірі 25503,78 грн;

зобов'язати відповідача провести виплату йому донарахованих сум пенсії після її перерахунку на підставі довідок, в тому числі донарахованих сум за минулий час, починаючи з моменту її призначення 26.12.2013р., виходячи з основного розміру пенсії 80% грошового забезпечення та з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, грошової допомоги для оздоровлення в загальному розмірі 21583,25 грн, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 14448,50 грн та премії згідно Дисциплінарного статуту в загальному розмірі 25503,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що при обчисленні розміру пенсії відповідач протиправно не врахував фактично отримані ним у складі грошового забезпечення грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та премію, а тому його порушені права мають бути захищені в судовому порядку.

У відзивах на позовну заяву відповідач неодноразово наголошував на пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України (до 15.12.2017р. ) та ст. 122 КАС України (після 15.12.2017р. ), у зв'язку з чим просив позовні вимоги за період з 26.12.2013р. по 22.12.2016р. залишити без розгляду.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2018р. позов задоволено.

Вказана постанова в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалась і набрала законної сили.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2018р., яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018р., позовні вимоги за період з 26.12.2013р. по 23.12.2016р. залишено без розгляду.

З ухваленими у справі рішеннями про залишення частини позовних вимог без розгляду не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що до вказаних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 3 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і його пенсія має бути перерахована без обмеження будь-яким строком з моменту її призначення.

Крім того, посилається на те, що про порушення своїх прав він дізнався з нової довідки про грошове забезпечення, до якої були включені спірні види грошового забезпечення, і які не були включені відповідачем при призначенні пенсії.

Вважає помилковими посилання судів на те, що він мав бути обізнаний про розмір пенсії, оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої здійснюється щомісячно, оскільки розмір його пенсії не змінювався, необхідності перевіряти правильність нарахування пенсії у нього не виникало, а законодавство не зобов'язує пенсіонера бути фахівцем у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 26.12.2013р. отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у відповідача.

У березні і травні 2017 року позивач отримав довідки, з яких вбачається, що за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням позивач отримував у складі грошового забезпечення допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в загальному розмірі та премію згідно Дисциплінарного статуту.

02.06.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії з моменту її призначення 26.12.2013р., з включенням у перерахунок всіх недонарахованих сум грошового забезпечення.

Судами встановлено, що вказані види грошового забезпечення не були включенні до складу грошового забезпечення, з якого обчислювалась позивачу пенсія.

Відповідач в проведенні відповідного перерахунку відмовив з відсутності для цього будь-яких правових підстав.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2018р. позовні вимоги задоволенні частково за період з 23.12.2016р., в решті ухвалою цього ж суду від
11.07.2018р. позовні вимоги за період з 23.12.2013р. по 23.12.2016р. залишені без розгляду.

Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позов подано з пропуском встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними не встановлено.

При цьому суди виходили з того, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Пенсія є періодичним (щомісячним) платежем, отже позивач щомісяця повинен був дізнаватися про порушення своїх прав відповідачем.

Юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не тягне за собою неможливості вчинення певних процесуальних дій чи звернення зацікавленої особи за правовою допомогою.

Суди виходили з того, що встановлення строків звернення до суду з відповідним позовом законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Залишаючи частину позовних вимоги без розгляду, суди виходили з того, що пенсія є періодичним платежем, який здійснюється щомісячно, а тому про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатись.

Водночас, сама собою природа пенсії, як періодичної та щомісячної виплати, не може бути безумовною підставою для визнання причин пропуску строку звернення до суду неповажними, виключати наявність або ж спростовувати такі причини за умови, що особа їх наводить та обґрунтовує ними пропуск строку звернення до суду.

Так, факт дотримання строку звернення до суду позивач обґрунтовував необізнаністю зі складовими грошового забезпечення, які були враховані під час обчислення пенсії, що, на його думку, виключало можливість дізнатись про неврахування окремих виплат, призначення пенсії в меншому розмірі та порушення своїх прав з часу її призначення.

Таким чином для правильного вирішення питання дотримання позивачем передбаченого процесуальним законом строку звернення до суду судам попередніх інстанцій необхідно було на підставі зібраних доказів встановити факт ознайомлення та обізнаності позивача з складовими грошового забезпечення, які було враховано відповідачем при призначенні пенсії.

Зокрема, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" врегульовано Порядком подання та оформлення документів (затв. постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1).

Цим Порядком, серед іншого, передбачено обов'язкове ознайомлення особи, якій оформлюється пенсія, з поданням про призначення пенсії, додатком до якого, крім іншого, є грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби

Відповідно до статті 242 КАС України рішення має бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В порушення зазначених вимог процесуального закону судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів не з? ясовано дотримання позивачем строку звернення до суду, наявність поважних причин його пропуску та не надано в цій частині оцінку доводам позивача.

Крім того, в обґрунтування факту дотримання строку звернення до суду позивач посилався на положення частини 3 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою серед іншого, передбачено можливість виплати пенсії за минулий час без обмеження строком за умови наявності вини державних органів, в т. ч. Пенсійного фонду України, однак судами попередніх інстанцій такі обставини з? ясовані також не були.

В свою чергу, суд касаційної інстанції в силу приписів частини 2 статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до з пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково для продовження розгляду.

За правилами частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 11.07.2018р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018р. скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

І. В. Желєзний