Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2019 року

м.Київ

справа №826/10973/17

адміністративне провадження №К/9901/18427/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року у справі №826/10973/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

в с т а н о в и в :

ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 08.08.2017 року №Ю-8095-17 про сплату боргу (недоїмки).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що оскаржувана податкова вимога була сформована відповідно до вимог чинного законодавства на підставі даних інтегрованої картки позивача в АІС «Податковий блок», а тому підстави до її скасування відсутні.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 08 серпня 017 року ГУ ДФС у місті Києві виставлено позивачу податкову вимогу №Ю-8095-17, відповідно до якої станом на 31 липня 2017 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» становить 540 587, 05 грн.

Позивач, вважаючи таку вимогу протиправною, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідач не зміг надати обґрунтованих доказів та змістовних пояснень щодо підстав формування відповідного боргу та, як наслідок, правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.08.2017 №Ю-8095-17.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом другим частини першої статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами частини восьмої статті 9 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За загальним правилом, платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Частиною сьомою статті 9 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відомості про стан розрахунку платника єдиного внеску з бюджетом відображається в оперативній формі обліку, яка ведеться в порядку встановленому наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 №422 «Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, виконують функції, зокрема, щодо контролю своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Приписами частини одинадцятої статті 9 Закону №2464 встановлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, згідно з частиною десятою статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Крім того, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч.11 статті 25 Закону №2464).

Відповідно до частин третьої -четвертої статті 25 Закону України №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За приписами розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що оскаржувана вимога була сформована відповідачем на підставі даних інтегрованої картки ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» в АІС «податковий блок», відповідно до якої станом на 31.07.2017 року у останнього обліковується податковий борг зі сплати єдиного внеску у сумі 540 587,05 грн.

Однак, жодних належних та допустимих доказів наявності у позивача відповідної заборгованості відповідачем суду надано не було.

Крім того, судами було встановлено, що посилання податкового органу на дані інтегрованої картки АІС «Податковий блок» ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» щодо наявності у позивача станом на 31.07.2017 року спірної суми податкового боргу зі сплати єдиного внеску спростовуються витягом з картки платника єдиного внеску, долученої до відзиву на позовну заяву (а.с. 31-47).

Також, вирішуючи дану справу по суті суди врахували наявність преюдиційного факту, встановленого рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 року по справі №826/14791/17, про протиправність податкової вимоги ГУ ДФС у місті Києві від 12.10.2017 №Ю-8095-17, яка була винесена пізніше оскаржуваної вимоги в даній справі та, відповідно, включала суму заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені ПАТ «Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» станом на 31.07.2017 року.

При цьому, зі змісту вищеозначеного судового рішення вбачається, що судом досліджувалось питання сплати позивачем спірної суми єдиного внеску за відповідний період.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2018 року по справі №826/14791/17в апеляційному та касаційному порядках не оскаржувалося, а відтак набрало законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем документально не підтверджено факт несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за спірний період та, відповідно, наявність правових підстав для винесення податкової вимоги від 08.08.2017 року №Ю-8095-17 про сплату боргу (недоїмки), застосування штрафних санкцій та пені, з огляду на що така вимога підлягає скасування як протиправна.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська