Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2019 року

Київ

справа №159/752/17

адміністративне провадження №К/9901/30342/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №159/752/17

за позовом ОСОБА_1 до Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Лесика В.О., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьмича С.М., суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у наданні йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для садівництва та території с. Воля Ковельська, зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для садівництва.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є мешканцем с. Воля Ковельська Ковельського району Волинської області, має статус учасника бойових дій, однак звернувшись до відповідача у порядку ст. 118 ЗК України з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для надання йому у власність земельної ділянки для садівництва в межах території с. Воля Ковельська, відповідач рішенням від 11.11.2016 відмовив у наданні земельної ділянки з тих підстав, що вільні земельні ділянки в межах населених пунктів з цільовим призначенням для садівництва - відсутні.

Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року частково скасовано постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Зеленської сільської ради Ковельського району щодо відмови в задоволенні заяви про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва в межах населених пунктів Зеленської сільської ради.

Скасовано рішення Зеленської сільської ради Ковельського району Волинської області № 13/7.19 від 11.11.2016 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва».

Зобов`язано Зеленську сільську раду Ковельського району Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва в межах населених пунктів Зеленської сільської ради, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2017 року залишено без змін.

Суди встановили, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 24 червня 2015 року.

Позивач у період з 26.05.2015 по 29.09.2015 безпосередьо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції - на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою військової частини від 29.09.2015 №250.

Маючи статус учасника бойових дій, будучи військовослужбовцем Збройних сил України, позивач звернувся до відповідача у порядку ст. 118 ЗК України з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для надання йому у власність земельної ділянки для садівництва.

Рішенням Зеленської сільської ради від 11.11.2016 №13/7.19 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва за рахунок земель Зеленської сільської ради не наданих у власність та користування, у зв`язку з відсутністю вільних земельних ділянок в межах населених пунктів з цільовим призначенням для садівництва.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, подавши клопотання про виділення земельної ділянки, вказав бажане місце її розташування, а саме: в межах с.Воля Ковельська, однак, враховуючи що у межах с.Воля Ковельська Ковельського району відсутні землі запасу для ведення садівництва, які могли б бути передані у власність громадянам, а використання землі здійснюється відповідно до генерального плану, Зеленська сільська рада, відмовивши у задоволенні клопотання позивача, не допустила порушень його прав.

Апеляційний суд, скасовуючи частково постанову суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, але відповідачем не наведено підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та вказує про обґрунтованість висновків апеляційного суду.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).

Пунктом 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

За основним цільовим призначенням відповідно до частини першої статті 19 ЗК України землі України поділяються на певні категорії, серед яких до різних категорій віднесено землі сільськогосподарського призначення (підпункт "а").

Частиною 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам для садівництва.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, Земельним кодексом визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на положення статті 123 Земельного кодексу України суд зазначає, що неправомірною є відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших, ніж передбачено законом.

Згідно матеріалів справи, ГУ Держгеокадастру у Волинській області листом від 27.03.2017 повідомило позивача про наявність вільних земельних ділянок в межах населених пунктів Зеленської сільської ради.

Проте, відповідачем не було наведено підстав, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки судом не досліджуються докази щодо розміру земельної ділянки, її місцезнаходження, її меж, кадастрового номера, тому правильним є висновок апеляційного суду, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного владного рішення.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків апеляційного суду та обставин справи не спростовують.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом рішення, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 квітня 2017 року у не скасованій частині та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду