Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.12.2020 року у справі №640/10199/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа №640/10199/19

адміністративне провадження №К/9901/33840/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Данилевич Н. А., Кашпур О. В.,

розглянув в попередньому судовому засіданні справу № 640/10199/19

за позовом ОСОБА_1 до Державної архівної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Служба безпеки України про визнання протиправними та скасування довідки, наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Державної архівної служби України

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року (головуючий суддя - Коротких А. Ю., судді: Сорочко Є. О., Чаку Є. В. )

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архівної служби України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати довідку про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", винесену стосовно ОСОБА_1;

- визнати ОСОБА_1 таким, до якого не застосовується заборона, визначена частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" на підставі критерію, визначеного пунктом 3 частини 4 статті 3 Закону України "Про очищення влади", зважаючи на виключення, встановлене зазначеною нормою закону;

- скасувати наказ Державної архівної служби України від 24 квітня 2019 року №1-112 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору режимно-секретної роботи Державної архівної служби України;

- скасувати наказ Державної архівної служби України від 08 травня 2019 року №1-122 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору режимно-секретної роботи Державної архівної служби України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору режимно-секретної роботи Державної архівної служби України;

- стягнути з Державної архівної служби України на користь позивача оплату за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Державної архівної служби України на користь позивача оплату різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної архівної служби України від 08 травня 2019 року №1-122 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору режимно-секретної роботи Державної архівної служби України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору режимно-секретної роботи Державної архівної служби України.

Стягнуто із Державної архівної служби України на користь ОСОБА_1 оплату різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи в сумі 33643 (тридцять три тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року апеляційну скаргу Державної архівної служби України залишено без руху через несплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року апеляційну скаргу Державної архівної служби України повернуто скаржнику.

15 вересня 2020 року скаржником повторно було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року апеляційну скаргу було залишено без руху через її невідповідність вимогам ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження, на підставі п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на те, що первинна апеляційна скарга була подана вчасно, однак апелянтом не було сплачено судовий збір у зв'язку з відсутністю фінансування. Також, скаржник зауважує, що повторну апеляційну скаргу було подано невчасно у зв'язку з наявністю обставин об'єктивного і непереборного характеру - спалахами хвороби COVID-19 та запровадженою дистанційною формою роботи в Укрдержархіві.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з огляду на недоведення скаржником неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законодавством термін.

Від третьої особи надійшов відзив на касаційну скаргу, обґрунтування якого зводиться до пояснень по суті спору, а не з приводу процесуальної ухвали, яка є предметом оскарження в суді касаційної інстанції.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою Державної архівної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року.

Ухвалою від 02 лютого 2021 зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 04 лютого 2021 року.

Нормативне регулювання

Завданням адміністративного судочинства в силу частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 293 КАС України.

Стаття 295 КАС України визначає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених Стаття 295 КАС України.

За правилами частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Позиція Верховного Суду.

Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а перевірка правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як убачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції отримано представником відповідача 04 листопада 2019 року.

04 грудня 2019 року Державною архівною службою України подана апеляційна скарга, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року залишена без руху у зв'язку з несплатою судового збору, а 03 березня 2020 року - повернута скаржнику у зв'язку з невиконанням ухвали від 28 грудня 2019 року та неусуненням недоліків апеляційної скарги.

Повторно апеляційна скарга відповідачем подана 15 вересня 2020 року, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору, на що посилається скаржник, не може впливати на дотримання строків апеляційного оскарження та не є поважною підставою пропуску цього строку.

Цією ж ухвалою надано строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав такого поновлення.

Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху апелянт отримав 06 листопада 2020 року.

На виконання вимог ухвали від 02 листопада 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано клопотання, в якому, посилаючись на карантинні обмеження, дистанційну роботу працівників відповідач просив поновити строк.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі відзначив про те, що скаржник в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, посилався на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено п. 3, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину, а також регламентовано, що строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року суд апеляційної інстанції відхилив відповідне клопотання відповідача з огляду на те, що за приписами ч.2 Прикінцевих те перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX 20-денний термін продовження процесуальних строків сплинув 06.08.2020 року, отже обставини, зазначені апелянтом в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є поважними та обґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції установив, що у поданій повторно заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянтом не зазначено жодної поважної причини пропуску такого строку, а тому Шостий апеляційний адміністративний суд зробив висновок про те, що підстави для задоволення поданої заяви та поновлення пропущеного апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутні.

Верховний Суд також уважає за необхідне зазначити, що зазначені вище норми самі собою не можуть бути безумовною підставою для поновлення процесуального строку на подання відповідної скарги, оскільки скаржник повинен аргументувати те, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили йому звернутися до суду з відповідною заявою протягом строку, визначеного законом, а суд, в свою чергу, має надати безпосередню оцінку поважності цих причин.

Оскільки 20-денний термін продовження процесуальних строків сплинув 06.08.2020, обставини, зазначені апелянтом в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є поважними та обґрунтованими. Крім того, перебування працівників відповідача на дистанційній формі роботи, не свідчать про невиконання ними своїх обов'язків та об'єктивну неможливість подати апеляційну скаргу в строк, передбачений КАС України.

Не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення доводи відповідача щодо того, що у відділі правового забезпечення неукомплектований штат працівників, а також посилання щодо значного обсягу роботи та істотного навантаження на відповідного працівника, оскільки питання організації роботи працівників відповідного структурного підрозділу останнього мають розв'язуватися безпосередньо відповідачем та в жоден спосіб не можуть впливати на процесуальний обов'язок скаржника дотримуватися строку апеляційного оскарження судових рішень.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої ухвали свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови в задоволені касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених Частиною 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної архівної служби України - залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

О. В. Кашпур