Ухвала КАС ВП від 04.11.2018 року у справі №808/8892/14

Друк

Пошук

175

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.11.2018 року у справі №808/8892/14

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №808/8892/14

адміністративне провадження №К/9901/9496/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 (головуючий суддя - Юрко І.В., судді: Гімон М.М., Чумак С.Ю.) у справі №808/8892/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2014 №0013008262201 в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14221,74грн. та №00013108262201 про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 64500,00грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2015 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду мотивовано безпідставністю застосування до позивача суми штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки з огляду на те, що відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей не можна вважати відсутністю обліку у розумінні пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а відсутність на час проведення перевірки касової книги, у зв'язку з її знаходженням за юридичною адресою позивача, не може бути підставою для висновку про неоприбуткування грошових коштів в повній сумі в день фактичних їх надходжень та нарахування штрафних санкцій за вказане порушення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2015 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність відповідних первинних документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей та відсутність на місці проведення торгівлі касової книги є порушенням норм встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку за які передбачено відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» звернулась з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 у справі №808/8892/14 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач зазначає, що у підприємства наявні всі документи передбачені чинним законодавством на підтвердження того, що товар який знаходився в магазині, перевірку якого проводив контролюючий орган, облікований у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, заявник посилається на те, що суб'єктом владних повноважень зроблено необґрунтований висновок про наявність в магазині неоприбуткованої готівки, оскільки вся готівка у передбаченому законодавством порядку була оприбуткована, що підтверджується первинними документами, які надавили контролюючому органу до перевірки, проте, не були взяті до уваги. На думку позивача, ведення касової дисципліни Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» здійснювалося з дотриманням положень податкового законодавства, а тому застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

У запереченні на касаційну скаргу Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції щодо правомірності застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій за реалізацію та зберігання необлікованого у встановленому законом порядку товару та неналежне оприбуткування готівки постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. На думку відповідача, суд апеляційної інстанції надав правильну правову оцінку обставинам справи, що є підставою для залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управлінням Міндоходів у Харківській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» - магазину, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Карла Маркса, 38 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт від 28.04.2014 №0169/20/40/22/34268112.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, крім іншого, вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що виявилося у реалізації та зберіганні не облікованого в установленому законодавством порядку товару на суму 7110,87грн. (надлишок товарно-матеріальних цінностей на суму 7110,87грн. у зв'язку з відсутністю первинної документації); 2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що виявилося у несвоєчасному оприбуткуванні грошових коштів в повній сумі в день фактичних їх надходжень в касовій книзі на загальну суму 12900,00грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення, зокрема, від 19.05.2014 №00013008262201, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення пункту 12 статті Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 14221,74грн.; №00013108262201, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення пункту 2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 у розмірі 64500,00грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статей 1, 4, частини п'ятої статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, яка уособлює сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується актом перевірки, позивачем не ведеться облік товару за місцем його реалізації і зберігання за адресою: місто Харків, вулиця Карла Маркса, 38.

При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» не було надано до перевірки податковому органу доказів ведення обліку товарів в іншому місці ніж за місцем їх реалізації та зберігання чи за місцезнаходженням (юридичною адресою) підприємства, як і не надано доказів на підтвердження облікової політики підприємства.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС», як на підставу дотримання ведення касової дисципліни, на наявність в магазині копій накладних на товар у зв'язку з знаходженням оригіналів таких документів за юридичною адресою позивача: 69002, Запорізька область, місто Запоріжжя, Жовтневий район, вулиця Грязнова, будинок 10-А, обґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки жодні документи, зокрема, накладні чи будь-які інші первинні документи, підтверджуючі оприбуткування товару до перевірки надано не було. Крім того, згідно пояснень директора вказаного магазину ОСОБА_2 накладні на товар, що реалізується в магазині, знаходяться в місті Запоріжжі, тобто за юридичною адресою підприємства.

За таких обставин та враховуючи те, що фактичною перевіркою встановлено реалізацію та зберігання необлікованого місцем реалізації в установленому законодавством порядку товару на суму 7110,87грн., а позивачем не підтверджено документами про облікову політику товариства, зокрема, наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства, можливість ведення обліку товарних запасів за місцем відмінним від місця реалізації, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку що підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2014 №00013008262201 в частині застосування до позивача суми штрафних санкцій у розмірі 14221,74грн. відсутні.

Що стосується правомірності застосовано до позивача суми штрафних санкцій за порушення пункту 2.6 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 у розмірі 64500,00грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.05.2014 №00013108262201, суд зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 передбачено, уся готівка, що надходить до кас, мас своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з абзацом 3 пункту 2.6 вказаного Положення у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (даних розрахункової книги).

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книги і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС», магазин якого знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Карла Маркса, 38, не є підприємством, якому надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки.

До перевірки 25.04.2014 працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» касова книга не надавалася у зв'язку з її відсутністю в магазині. Також під час перевірки в сейфі магазину знаходилась готівка в сумі 12900,00грн., яка є виручкою магазину за 24.04.2014, що не заперечувалося позивачем.

Крім того, згідно пояснень наданих директором магазину Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» ОСОБА_2, перевірку якого проводив відповідач, відсутність на час проведення перевірки касової книги, прибуткових та видаткових касових ордерів пов'язано з надходженням такої документації в центральному офісі підприємства за юридичною адресою позивача.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлення судом апеляційної інстанції факту порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що виявилося у не проведенні у встановленому законодавством порядку обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі підприємства, висновок суду щодо правомірності рішення від 19.05.2014 №00013108262201 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» штрафних (фінансових) санкцій на суму 64500,00грн. є правильним.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «ЕКОНОМ ПЛЮС» без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -