Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.01.2018 року у справі №803/915/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №803/915/17

адміністративне провадження №К/9901/1899/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 (суддя - Денисюк Р.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 (головуючий суддя - Макарик В.Я., судді: Большакова О.О., Коваль Р.Й.) у справі №803/915/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.08.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, позовні вимоги задоволено.

Рішення судів мотивовано тим, бездіяльність відповідача, яка полягала у неналежній реєстрації заяви ОСОБА_2 про здійснення перерахунку коштів єдиного соціального внеску на вірний рахунок та відповідно у нездійсненні такого перерахунку, за умови дотримання платником вимог податкового законодавства, не повинна негативно впливати на права позивача та породжувати для нього негативні наслідки.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі №803/915/17, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 11, 69, 99, 100, 155, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області зводяться до того, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятих податкових повідомлень-рішень. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність заявлених позовних вимог з огляду на те, що відповідно до журналу вхідної кореспонденції Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, заява від ОСОБА_2 про здійснення перерахунку коштів єдиного соціального внеску на вірний рахунок, на адресу відповідача не надходила, а тому підстави для задоволення позовних вимог, на думку відповідача, відсутні.

ОСОБА_2 не скористався своїм правом та не надав заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.10.2015 ОСОБА_2 звернувся до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області з письмовою заявою про здійснення перерахунку коштів в сумі 1323,47грн. з рахунку єдиного соціального внеску НОМЕР_1 на рахунок єдиного соціального внеску НОМЕР_2 у зв'язку з допущенням помилки при здійсненні внесення вказаної суми вперше.

Вказану заяву було отримано посадовою особою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області Зубко О.В. 16.10.2015, про що свідчить відмітка про отримання.

Разом з тим, 08.11.2016 Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області прийнято рішення про застосування до позивача суми штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно з яким на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до ОСОБА_2 за період з 10.02.2016 по 20.10.2016 застосовано штраф у розмірі 848,43грн. та нараховано пеню в розмірі 334,98грн.

Фактичною підставою для прийняття вказаного рішення стало зарахування коштів єдиного соціального внеску на невірний рахунок, який сплачено позивачем своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною тринадцятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Підпунктом 14.1.182. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Відповідно до пунктів 43.1, 43.2, 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно з пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Пунктом 43.5. статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з пунктом 43.6. статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку, що в разі помилкової сплати коштів, їх перерахування здійснюється на підставі письмової заяви платника податків, в якій зазначається напрям перерахування коштів, тобто обов'язок платника податків подати лише письмову заяву контролюючому органу про здійснення перерахунку помилково сплачених коштів, всі інші дії щодо перерахунку вказаних коштів на вірний рахунок покладаються на контролюючий орган.

Відповідно до пункту 82 Типової Інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242 відмітка про надходження документа до установи проставляється від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому кутку нижнього поля першого аркуша оригіналу документа. Елементами зазначеного реквізиту є скорочене найменування установи - одержувача документа, реєстраційний індекс, дата (у разі потреби - година і хвилини) надходження документа. У разі застосування автоматизованої системи реєстрації зазначена інформація наноситься за допомогою штрих-коду.

Пунктом 149 Типової Інструкції визначено, що усі документи, що надходять до установи, приймаються централізовано в службі діловодства.

Факт і дата надходження документа до установи обов'язково фіксуються за правилами, зазначеними в пункті 82 цієї Інструкції (пункт 153 Типової Інструкції).

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що на всіх документах, які надходять до установи проставляється відмітка про їх надходження від руки або за допомогою штампа, автоматичного нумератора на лицьовому полі у правому кутку нижнього поля першого аркуша оригіналу документа.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_2 в 2015 році було сплачено на рахунок НОМЕР_1 суму єдиного соціального внеску у розмірі 1323,47грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника податків.

Разом з тим, при внесені коштів позивачем було допущено помилку в номері рахунку єдиного соціального внеску, що призвело до не зарахування коштів. ОСОБА_2 16.10.2015 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області було подано письмову заяву з вимогою перерахувати кошти з рахунку єдиного соціального внеску НОМЕР_1 в сумі 1323,47грн. на рахунок єдиного соціального внеску НОМЕР_2.

Судами також встановлено, що вказану заяву було отримано посадовою особою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області Зубко О.В. 16.10.2015, про що свідчить відмітка про отримання, проставлена від її руки. Вказана обставина свідчить про фактичне отримання даної заяви відповідачем.

Однак, як вбачається з журналу реєстрації вхідної кореспонденції від фізичних осіб №8, заява ОСОБА_2 вподальшому не була належним чином зареєстрована Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, жодних дій по перерахуванню коштів відповідачем також вчинено не було.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що за умови встановлення факту подання позивачем до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області спірної заяви, висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача, які полягати у порушенні останнім порядку реєстрації такої заяви в журналі та не вчинення дій по перерахуванню помилково сплачених коштів є правильним.

Також суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що розгляд заяви, у розглядуваному випадку про повернення помилково сплаченого грошового зобов'язання, не повинен залежати від правильності її реєстрації контролюючим органом відповідно до вимог Типової Інструкції, адже на платника єдиного внеску законодавство покладає лише обов'язок своєчасно подати до податкового органу таку заяву, при цьому встановлюючи контроль прийняття та розгляду такої з прийняттям рішення про перерахунок цих коштів за суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог відповідачем не надано, таких застережень досліджені в процесі розгляду справи документи також не містять.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлені судами обставини щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви ОСОБА_2 від 16.10.2015 про зарахування сплачених коштів єдиного соціального внеску з одного рахунку на інший та зобов'язання відповідача перерахувати кошти, сплачені позивачем з рахунку єдиного соціального внеску НОМЕР_1 в сумі 1323,47грн. на рахунок єдиного соціального внеску НОМЕР_2, згідно його заяви від 16.10.2015.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 у справі №803/915/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду