ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа №816/188/17

адміністративне провадження №К/9901/2150/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (Старосуд М. І., Тацій Л. В., Яковенко М. М. ) у справі №816/188/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкової вимоги від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

В обґрунтування позовних позивач посилався на те, що відповідачем протиправно обраховано суму єдиного внеску за 11 місяців 2015 року в загальному розмірі 53
224,92 грн., оскільки у 2015 році кількість місяців у яких було отримано прибуток становить 6. Стверджував, що єдиний внесок у сумі не менше мінімального страхового внеску сплачується підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування, за підсумками року лише за ті місяці, в яких вони мали дохід (прибуток).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 у задоволені позову відмовлено, у зв'язку із тим, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено факт порушення позивачем вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі-Закон № 2464-VI) внаслідок чого встановлено заниження суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на 53224,92

грн.

Натомість суд апеляційною постановою від 18.10.2017 рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково. Визнав частково протиправною та скасувати податкову вимогу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в частині боргу в сумі 38436,10 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов в названій частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що фізична особа-підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, має право самостійно визначити базу нарахування єдиного внеску та нараховувати єдиний внесок лише за періоди, в яких було отримано дохід (прибуток). Суд апеляційної інстанцій, ініціювавши проведення судово-економічної експертизи, погодився із висновками про заниження позивачем ЄСВ за перевіряємий відповідачем період всього на 14788,82 грн., що було зумлено невірним визначенням позивачем розміру чистого оподаткованого доходу.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вказується на мотиви з яких виходив суд першої інстанції, цитуючи його рішення, що не підлягає додаткового зазначення.

У письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду відповідача просить залишення її без задоволення, а оскаржуване нею рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку у Великобагачанскьому відділенні Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та перебуває на загальній системі оподаткування.

Відповідачем у період з 15.09.2016 по 21.09.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від
23.09.2016 року №1115/16-20-13-02-14/2924921938/47, в якому зазначено про порушення платником податків вимог п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження бази для нарахування єдиного внеску за 2015 рік в сумі 153386,00 грн. та заниження єдиного внеску за 2015 рік на суму 53224,92 грн.

На підставі цього Акту Миргородською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області
04.10.2016 сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-481-16, згідно якої сума боргу становить 59257,74 грн. (з яких 54163,11 грн. - сума недоїмки, 4883,44 грн. - штраф, 211,19 грн. - пеня).

Вказана вимога №Ф-481-16 від 04.10.2016 вважається відкликаною у зв'язку з винесенням Миргородською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 24.10.2016 вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019301302, згідно якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску становить 53224,92 грн.

Не погоджуючись з вимогою Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від
24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 53 224,92 грн., позивач звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені ~law5~.

Відповідно до ~law6~ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які обрали спрощену систему оподаткування (~law7~). Згідно з ~law8~ (в редакції, яка діяла у періоді, що перевірявся контролюючим органом) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у ~law9~, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої ~law10~. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За положеннями пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Якщо ж підприємець за результатами минулого року отримав збиток або дохід, рівний нулю, то такий дохід не може розглядатися для цілей оподаткування.

Отже, аналіз змісту наведених вище норм дає підстави для висновку, що платникам, зазначених у ~law11~ (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), у яких базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та якими у звітному році або окремому місяці звітного року не було отримано дохід (прибуток), надано право, у разі необхідності самостійно визначити базу нарахування. Тобто такі платники, за бажанням, у році або окремому місяці року, де не було ними отримано дохід (прибуток) можуть самостійно, у разі необхідності, визначити базу нарахування єдиного внеску. У такому випадку сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску та більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Враховуючи зазначене, оскільки позивач перебуває на загальній системі оподаткування (в тому числі й у періоді, що перевірявся), він мав право у періоди, в яких не отримував дохід (прибуток), не нараховувати єдиний внесок, навіть у розмірі мінімального страхового внеску.

З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність винесення контролюючим органом позивачу всієї суми недоїмки зі сплати єдиного внеску згідно з вимогою від 24.10.2016 №Ф-0019301302.

Близький за змістом висновок був зроблений Верховним Судом під час розгляду аналогічних правовідносин, - постанова від 20.08.2019, справа №П/811/227/16, адміністративне провадження №К/9901/15010/18.

При цьому, Верховний Суд погоджується із діями суду апеляційної інстанції в частині призначення судово-економічної експертизи, висновок який був вірно застосований цим судом під час визначення дійсного розміру ЄСВ, який підлягав сплаті позивачем, згідно оскаржуваною ним вимогою від 24.10.2016 №Ф-0019301302.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що він повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник