Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №812/1699/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №812/1699/16

адміністративне провадження №К/9901/1793/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017р. (судді Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., Сухарька М.Г.) у справі №812/1699/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області

третя особа: Сєвєродонецька міська рада

про визнання неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі ДПІ).

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтувала тим, що між нею, як власником приміщення, та Сєвєродонецькою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки. ДПІ 24.06.2016 та 14.09.2016 прийняла податкові повідомлення-рішення, якими визначила податкове зобов'язання позивача з орендної плати за землю. Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем всупереч положень Податкового кодексу України, позивач просила задовольнити адміністративний позов.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 позов задоволено частково :

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" ДПІ №8054395-1301 від 24.06.2016 щодо визначення ОСОБА_2 податкового зобов'язання з орендної плати за землю у сумі 9 466,01 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Ф" ДПІ №67866-1301 від 14.09.2016 в частині визначення ОСОБА_2 податкового зобов'язання з орендної плати за землю у сумі 5 838,31 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто судові витрати на користь позивача у сумі 524,92 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 частково задоволено апеляційну скаргу ДПІ :

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №8054395-1301 від 24.06.2016 щодо визначення податкового зобов'язання з орендної плати за землю у сумі 9 466, 01 грн. та відмовлено в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року по справі №812/1699/16 залишено без змін.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надала.

21.12.2017 справу, в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017р.), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що між Сєвєродонецькою міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) 26.01.2002 укладено нотаріально посвідчений договір оренди землі, у відповідності до якого в оренду передається земельна ділянка площею 0,0039 га. за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, договором обумовлено, що грошова оцінка земельної ділянки складає 10769,85 грн., коефіцієнт орендної плати складає 2,7.

18.07.2011 сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди землі в якій обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий № НОМЕР_1 становить 36 907, 26 грн.

Визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення №67866-1301 від 14.09.2016 щодо встановлення податкового зобов'язання з орендної плати за землю суди попередніх інстанцій виходили з того, що додаткову угоду до договору оренди в якій встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 36 907, 26 грн. сторони не посвідчили нотаріально, відтак при визначенні податкового зобов'язання контролюючий орган не мав підстав враховувати цей показник.

Відповідно до статті 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. При цьому, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з п.289.1 статті 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку, а порядок її проведення визначено статтею 18, якою встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів та передбачено, що оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Приписами статті 20 Закону України "Про оцінку земель" обумовлено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 N18/15/21/11 відповідно до п 1.4 якого інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.

Відтак, нормативна грошова оцінка землі визначається та встановлюється не умовами укладеного договору оренди земельної ділянки, як помилково зазначено в судових рішеннях, а у відповідності до вищенаведеного Порядку. Відтак, відображення нормативної грошової оцінки землі у додатковій угоді від 18.07.2011, яку не було посвідчено нотаріально, не впливає на встановлений статтею 298 ПК України механізм та порядок справляння та нарахування орендної плати за земельну ділянку.

В той же час, судами попередніх інстанцій правильно враховано, що нормативну грошову оцінку землі, яку було використано у розрахунках ДПІ, затверджено рішенням Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 3.08.2012, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1.04.2014, рішення міськради від 29.03.2011 визнано протиправним та скасовано.

Оскільки, всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), відповідач під час розгляду справи не надав належних доказів того, що зазначену у податковому повідомленні-рішенні №67866-1301 від 14.09.2016 суму орендної плати визначено на підставі належним чином встановленої та затвердженої нормативної грошової оцінки землі, суди дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ДПІ.

Доводи касаційної скарги ДПІ не спростовують правильність цих висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не дають підстав вважати їх помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова