Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2018 року

Київ

справа №279/2067/17

адміністративне провадження № К/9901/5212/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати та сплатити пенсію, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у складі судді Шульги О.М. від 10 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Охрімчук О.Г., Капустинського М.М., Моніча Б.С. від 30 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Коростенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання перерахувати та сплатити пенсію у відповідності з вимогами статті 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позовна заява мотивована тим, що застосування відповідачем при перерахунку пенсії тільки норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" значно обмежує право ОСОБА_2 на одержання більшого розміру пенсії у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у позивачки відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії на підставі статті 69 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і неправильне застосування норм процесуального права ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, задовольнити позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що ОСОБА_2 має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Коростенському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 25 травня 2001 року як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії та вказівкою на те, що орієнтовний розмір пенсії повинен складати не менше 4238,31 грн.

Листом від 12 травня 2017 року № 55/А-8 Коростенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило в задоволенні заяви позивача щодо здійснення перерахунку пенсії, зазначивши, що відповідно до наданої заяви № 3741 від 18 листопада 2016 року проведено перерахунок пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 грудня 2016 року із застосуванням норм частини першої статті 45 вищевказаного Закону.

З преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Закон № 1788-ХІІ) вбачається, що він гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки держави.

Згідно з частинами першою, третьою статті 69 Закону № 1788-ХІІ пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсій за віком або інвалідністю не менш як 2 роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії, виходячи з більш високого заробітку, який визначається за 2 роки роботи підряд після призначення пенсії відповідно до статей 64-67 цього Закону. У разі дальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться за його заявою новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки роботи після попереднього перерахунку.

Однак, відповідно до пункту шістнадцятого розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 17 листопада 2005 року пункт шістнадцятий розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 було доповнено абзацом, в якому чітко зазначено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, тобто лише приписи статей 13 та 55 вказаного Закону.

Суди першої та апеляційної інстанції не знайшли підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачці на підставі статті 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини "Валентина Ніканорівна Великода проти України" (№ 43331/12) зазначено про те, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу № 1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 липня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко