Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/5021/18 826/12626/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/12626/15

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коломієць Ольги Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва, прийняту 30 липня 2015 року у складі головуючого судді Федорчука А.Б., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 15 вересня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Бужак Н.П., Твердохліб В.А., Трояна Н.М.,

в с т а н о в и в :

Позивач у позовній заяві просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - РС ГУЮ у м. Києві) ОСОБА_2 від 02 лютого 2015 року № 19029816 про відмову в державній реєстрації права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1;

- зобов'язати РС ГУЮ у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 15 січня 2015 року за реєстраційним № 9793545.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2015 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 15 вересня 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачі заперечень на касаційну скаргу до суду не надали.

Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.

Як встановили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 уклала договір з ТОВ «Фінансова компанія «УКО-Капітал» від 05 вересня 2006 року про участь у Фонді фінансування будівництва.

За змістом пункту 1.8 Договору об'єктом інвестування є отримання двокімнатної квартири площею 78 кв.м. за № 185 на 9 поверсі другої секції житлового будинку, розташованого в кварталі вулиць Олевської, Клавдіївської та Бахмацької у Святошинському районі м. Києва (будівельна адреса: м. Київ, вул. Олевська, 13/50).

За договором відступлення майнових прав від 20 лютого 2007 року № 70МП-У, ТОВ «Фінансова компанія «УКО-Капітал» передає, а ОСОБА_1 набуває майнових прав на об'єкт інвестування, визначений пунктом 1.8 договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 вересня 2006 року.

За умовами додаткової угоди від 16 листопада 2012 року № 1 до Договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 вересня 2006 року, сторони внесли зміни до вартості інвестування та характеристик об'єкту інвестування після проведення технічної інвентаризації, зазначивши, що передачі Довірителю підлягає квартира загальною площею 76,1 кв.м. з номером АДРЕСА_1 того, відповідно до договору відступлення майнових прав від 16 листопада 2012 року № 70П-У ТОВ «Фінансова компанія «УКО-Капітал» передає, а ОСОБА_1 набуває майнових прав на об'єкт інвестування, визначений пунктом 1.9 договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 вересня 2006 року.

31 липня 2013 року ТОВ «Проектний дім» проведено інвентаризацію нерухомого майна та виготовлено технічний паспорт квартири площею 76,1 кв.м. з номером АДРЕСА_1.

Актом прийому-передачі квартири № 188 в будинку по вул. Олевській, 5 у Святошинському районі м. Києва від 27 серпня 2013 року ТОВ «УкоінвестБуд» передало, а ОСОБА_1 отримала двокімнатну квартиру загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 35,9 кв.м. за № АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою від 27 серпня 2013 року № 70/ІІ-У ОСОБА_1 внесла у повному обсязі грошові кошти у сумі 452 181,10 грн. до фонду фінансування будівництва виду А ТОВ «Фінансова компанія «УКО-Капітал» за програмою ТОВ «УкоінвестБуд» та має право на отримання у власність закріплений за нею об'єкт інвестування, квартири загальною площею 76,1 кв.м. з № АДРЕСА_1.

15 січня 2015 року позивачка звернулась до РС ГУЮ в м. Києві із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням від 02 лютого 2015 року № 19029816 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 РС ГУЮ у м. Києві відмовлено у державній реєстрації права власності квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пунктів 20, 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 867, оскільки заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням негумового майна подано після державної реєстрації обтяжень встановлених щодо цього майна.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції та апеляційний суд дійшли висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Висновок судів попередніх інстанцій є вірним, виходячи з наступного.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на протиправності вчинених дій державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за наявності обтяження нерухомого майна щодо якого подано заяву. Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-VІ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-VІ).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 24 вищезазначеного Закону № 1952-VІ, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Кабінет Міністрів України постановою від 22 червня 2011 року № 703 затвердив Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок), який визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 7, 10 Порядку).

Під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями та приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Судами встановлено, що підставою для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 02 лютого 2015 року № 19029816 стало наявність обтяження нерухомого майна щодо якого подано заяву.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що містяться записи: здійснений Державним реєстратором Юферовою Є.Д. РС ГУЮ у м. Києві 27 січня 2014 року про арешт всього майна боржника та оголошення заборони його відчуження на підставі постанови державної виконавчої служби України від 23 січня 2014 року, серія та номер: 35137073 та здійснений 10 грудня 2010 року за № 10595952 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про арешт всього нерухомого майна боржника на підставі постанови ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва від 10 грудня 2010 року № 2112/14.

Арешт майна полягає у обмеженні розпорядження, володіння і користування майном, тобто накладення арешту на майно є обмеженням прав власника і як наслідок є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій щодо такого майна до часу зняття такого обмеження.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції та апеляційний суд ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі № № 826/12626/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий Л.Л. Мороз

Судді А.Ю. Бучик

М.М. Гімон