Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.12.2018 року у справі №803/1542/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2018 року

Київ

справа №803/1542/15

адміністративне провадження №К/9901/27079/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 (суддя -Ковальчук В.Д.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 (судді -Макарик В.Я., Большакова О.О., Глушко І.В.)

у справі № 803/1542/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2017.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у відповідача не було підстав, передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України) для призначення перевірки, а саму перевірку проведено з порушенням чинного законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та направити справу на новий розгляд. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу просив залишити без задоволення.

21.02.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі наказу від 04.02.2015 про призначення перевірки ДПІ в період з 05.02.2015 по 11.02.2015 проведено документальну позапланову перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

За наслідками перевірки складено акт від 17.02.2015, в якому викладено висновки контролюючого органу про виявлення порушень підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті

168 ПК України, та прийнято 04.03.2015 податкове повідомлення-рішення №000062304, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, на суму 223 475 грн., з яких 169 980 грн. - основний платіж, 42 495 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не заперечуючи щодо обґрунтованості висновку контролюючого органу про неналежне виконання вимог статті 168 ПК України щодо оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку позивачем як податковим агентом, ОСОБА_2 вважає, що перевірку було призначено за відсутності підстав, передбачених чинним законодавством.

Так, позивач не отримував від контролюючого органу запит щодо надання інформації, крім того на 2015-2016 роки заборонено проведення перевірок фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік без дозволу Кабінету Міністрів України.

Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентується статтею 73 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245.

Порядок призначення документальних позапланових перевірок внормовано положеннями статті 78 ПК України, в якій визначено виключні підстави для проведення такої перевірки.

Відповідно до п.п. 78.1.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадках, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ направлено запит від 24.12.2014 з вимогою надати письмове пояснення щодо використання позивачем найманої праці та представити документальні підтвердження отриманих протягом 2012-2014 років доходів, походження сировини для виготовлення реалізованої продукції.

Запит ДПІ, відповідно до положень статті 73 ПК України, підписано керівником контролюючого органу, містить перелік інформації, яка запитується, документи, що її підтверджують та підстави для надіслання запиту.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

До матеріалів справи долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в якому органом поштового зв'язку зазначено про вручення 06.01.2015 особисто ОСОБА_2 поштової кореспонденції із запитом від 24.12.2014.

За таких обставин у відповідача не було перешкод для прийняття наказу про призначення перевірки.

Також помилковим є посилання позивача на наявність заборони проведення перевірок на 2015-2016 роки з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, заборона у 2015 та 2016 роках проводити перевірки фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік з 1 січня 2015 року не поширюються на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Оскільки предметом перевірки позивача було питання повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, у контролюючого органу не було перешкод для проведення такої перевірки.

Щодо посилання позивача на те, що копію наказу про призначення документальної перевірки йому було вручено лише 09.02.2015, в той час як перевірка розпочалась 05.02.2015, то колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 78.4. статті 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що перевірка здійснювалась до 11.02.2015 року, а її акт оформлено 17.02.2015, формальна невідповідність дій контролюючого органу вимогам статті 78 ПК України сама по собі не є підставою для скасування прийнятого податкового повідмолення-рішення.

Відтак, касаційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні відповідачем норм права, що регламентують спірні правовідносини, зводиться до переоцінки доказів та обставин справи і не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова