Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 425/242/17

адміністративне провадження № К/9901/20111/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 21.02.2017р. (суддя - Мирошникова О.Ш.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017р. (судді - Гайдар А.В., Василенко Л.А., Ханова Р.Ф.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії з березня 2016 року, поновити нарахування і виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість за період починаючи з 01.03.2016р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області. З березня 2016 року виплату пенсії йому припинено у зв'язку із не підтвердженням фактичного місця проживання на підконтрольній території України.

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 21.02.2017р., яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017р., позов задоволено.

Визнано неправомірними дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за віком починаючи з 01.03.2016р. та зобов'язано відновити нарахування та виплату пенсії за віком.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що пенсія позивачу припинена на підставі проведеної перевірки та інформації Служби безпеки України у зв'язку із відсутністю внутрішньо переміщених осіб за місцем їх фактичного проживання на підконтрольній Україні території. Місце проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 не підтвердилось, довідка про взяття позивача на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції скасована, статусу внутрішньо переміщеної особи позивач не має, а тому правових підстав для поновлення йому пенсії за віком починаючи з 01.03.2016р. відсутні.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 07.11.2014р. прийнято постанову № 595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 цього Закону №1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що з 13.11.2008р. позивачу призначено довічно пенсію за віком.

Згідно даних паспорту позивача зареєстрованим місцем його проживання є АДРЕСА_2.

27.02.2015р. позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області із заявою №5101 про взяття його на облік, як внутрішньо переміщену особу.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області від 27.02.2015р. №917005101 позивач перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а саме - з міста Стаханова Луганської області до міста Рубіжне Луганської області. Кінцева дата дії довідки не вказана.

19.03.2015р. позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області із заявою про взяття його на облік та виплату пенсії за віком. При цьому у заяві вказано місце реєстрації: АДРЕСА_2, а місце проживання - АДРЕСА_1.

Згідно розпорядження від 19.03.2015р. №1759 та розпорядження про перерахунок пенсії від 19.03.2015р. відповідачем проведено позивачу перерахунок пенсії за віком та продовжено її виплату з 01.09.2015р.

Згідно інформації Об'єднаного штабу ЦУ СБУ в районі проведення АТО, наданої до Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області у листі від 04.11.2016р. №50/5716, позивач повернувся до покинутого місця постійного проживання, перебуває там більше 60 днів, у зв'язку з чим підлягає скасуванню дія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та прийняття рішення про зняття його з обліку внутрішньо переміщених осіб.

За результатами проведення перевірки достовірності інформації про фактичне місце проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області складено Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 07.11.2016р. про відсутність позивача та його сім'ї за зазначеною адресою.

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області від 12.01.2017р. №9/165 позивачу скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.02.2015р. №917005101.

Судами встановлено, що виплату пенсії позивачу припинено з 01.03.2016р. Вказані обставини сторонами не оспорюються.

10.08.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення йому виплати пенсії з 01.03.2016р.

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення, відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам) від 16.11.2016р. №18 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» позивачу відмовлено в поновленні виплати пенсії.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачу припинено нарахування і виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав, виключний перелік яких наведений у частині 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як до з'ясування певних обставин (в тому числі щодо з'ясування фактичного місця проживання).

Суди дійшли висновку про те, що інформація Служби безпеки України та рішення комісії при виконавчому комітеті не можуть бути підставами для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016р. №365 на час припинення виплати позивачу пенсії була нечинною.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про припинення виплати пенсії, з підстав передбачених законом, не приймалось, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, зміна особою фактичного місця проживання в межах території України не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016р. №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області залишити без задоволення, а постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 21.02.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук