Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2019 року

Київ

справа №161/981/17

адміністративне провадження №К/9901/22222/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу №161/981/17

за позовом Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа - ОСОБА_1 - про скасування постанови про накладення штрафу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Багрія В.М., суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У січні 2017 року Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_1 , - в якому просив:

- скасувати постанову головного державного виконавця Турчинського В.Є. від 29.12.2016 про накладення на нього штрафу в розмірі 5100,00 грн, винесену на підставі виконавчого листа №161/5731/16-а від 10.08.2016, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

2. На обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що 11.08.2016 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №161/5731/16-а, виданого Луцьким міськрайонним судом, на підставі постанови суду від 24.06.2016 про зобов`язання позивача здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час призначення пенсії), в розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Волинської області від 03.02.2016 №18-72, без обмеження пенсії максимальним розміром, і виплатити ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру нараховану пенсію в розмірі 100% з 01.12.2015 по 24.06.2016.

3. Позивач зазначив, що державний виконавець не мав правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій, оскільки постанова Луцького міськрайонного суду від 24.06.2016 була виконана у повній відповідності з резолютивною частиною вказаного судового рішення.

4. Позивач стверджує, що в постанові суду та виконавчому листі вказано про виплату ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру нарахованої пенсії в розмірі 100% з 01.12.2015 по 24.06.2016, тому дії Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо поновлення з 25.06.2016 утримання в розмірі 15% з пенсії ОСОБА_1 як з працюючого пенсіонера вважає законними, а висновок державного виконавця про неналежне виконання рішення суду в цій справі - необґрунтованим.

5. Відповідач позов не визнав, у запереченні проти позову зазначив, що до державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області звернувся стягувач із заявою від 23.12.2016, в якій повідомив про невиконання боржником рішення суду в повному обсязі, а саме: ігноруючи рішення суду від 24.06.2016 про виплату йому як непрацюючому пенсіонеру нарахованої пенсії в розмірі 100%, боржник, починаючи з червня 2016 року, поновив утримання в розмірі 15% з пенсії як з працюючого пенсіонера та обмежив виплату пенсії максимальним розміром.

6. За неналежне виконання без поважних причин вимог виконавчого листа №161/5731/16-а головним державним виконавцем Турчинським В.Є. обґрунтовано було накладено штраф у розмірі 5100,00 грн на Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

7. 11 серпня 2016 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відкрито виконавче провадження №51926467 з примусового виконання виконавчого листа №161/5731/16-а, виданого Луцьким міськрайонним судом на підставі постанови суду від 24.06.2016, про визнання протиправними рішення Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, які зазначені в листах Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області від 18.03.2016 №134/Д-01 щодо відмови в перерахунку пенсії в розмірі 90% за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки прокуратури Волинської області від 03.02.2016 №18-72 та рішення від 10.03.2016 №110/Д-01 про виплату пенсії ОСОБА_1 з грудня 2015 року по даний час у розмірі 85% від нарахованої як працюючому пенсіонеру та скасувати; зобов`язання Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити з 01.01.2016 перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час призначення пенсії) в розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Волинської області від 03.02.2016 №18-72, без обмеження пенсії максимальним розміром; зобов`язання Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області виплатити ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру нараховану пенсію в розмірі 100% з 01.12.2015 по 24.06.2016.

8. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В.Є. від 29 грудня 2016 року ВП №51926467 на Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн, оскільки боржником рішення суду в повному обсязі не виконано.

9. Так, з 25.06.2016 Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області, всупереч судовому рішенню, поновило утримання в розмірі 15% з пенсії ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера.

10. Позивач, не погодившись з постановою про накладення штрафу, звернувся з цим позовом до суду.

IІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

12. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що вказівка у постанові Луцького міськрайонного суду Волинської області про виплату позивачу як непрацюючому пенсіонеру нарахованої пенсії в розмірі 100% з 01.12.2015 по 24.06.2016 не є підставою для прийняття відповідачем рішення про поновлення з 25.06.2016 утримання в розмірі 15% з пенсії позивача як з працюючого пенсіонера, оскільки таке рішення відповідача судом було визнано протиправним і скасовано. Таким чином, штраф за невиконання постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.06.2016 накладено на Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області правомірно.

13. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2017 року в справі №161/981/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено: скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В.Є. від 29 грудня 2016 року ВП №51926467 про накладення на Луцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання в повному обсязі рішення суду.

14. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, Львівський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що виплата пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру в розмірі 100% стосувалася чітко визначеного періоду з 01.12.2015 по 24.06.2016.

15. Суд апеляційної інстанції зазначив, що постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.06.2016 була виконана, проте позивач з 25.06.2016 поновив утримання в розмірі 15% з пенсії ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера.

16. Водночас вирішення питання щодо протиправності поновлення позивачем з 25.06.2016 утримання в розмірі 15% з пенсії ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера не є предметом розгляду цього позову, оскільки таким предметом є правомірність винесення головним державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду в повному обсязі.

17. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийняття головним державним виконавцем постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн є неправомірним.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

18. У касаційній скарзі відповідач, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, просить скасувати його з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

19. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.06.2016 визнано протиправним і скасовано рішення Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 10.03.2016 №110/д-01 про виплату ОСОБА_1 з грудня 2015 року в розмірі 85% нарахованої пенсії як працюючому пенсіонеру.

20. Отже, Луцьким міськрайонним судом Волинської області було встановлено, що ОСОБА_1 неправомірно віднесено до категорії «працюючий пенсіонер». Тому поновлення з 25.06.2016 утримання в розмірі 15% з пенсії ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера є безпідставним.

21. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 червня 2017 року відкрив касаційне провадження за цією скаргою.

22. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї скарги було визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2018.

23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 21.06.2019 №806/0/78-19, у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл вказаної касаційної скарги.

24. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Радишевської О.Р. (суддя-доповідач), Кашпур О.В., Уханенка С.А.

25. Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року касаційну скаргу в справі №161/981/17 прийнято до провадження.

26. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційної інстанції - без змін.

27. Третя особа - ОСОБА_1 - подав заяву, якою підтримав касаційні вимоги відповідача.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

28. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

29. Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

30. Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

31. Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

32. Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

33. Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

34. Частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

35. Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

36. У свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

37. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону №1404-VIII).

38. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону №1404-VIII).

VI. Позиція Верховного Суду

39. З аналізу вказаних норм випливає, що Законом №1404-VІІІ встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. Тому на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

40. Як установлено судами попередніх інстанцій, 11 серпня 2016 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області відкрито виконавче провадження №51926467 з примусового виконання виконавчого листа №161/5731/16-а, виданого Луцьким міськрайонним судом на підставі постанови суду від 24.06.2016, зокрема щодо визнання протиправним та скасування рішення Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 10.03.2016 №110/Д-01 про виплату пенсії ОСОБА_1 з грудня 2015 року по теперішній час у розмірі 85% від нарахованої як працюючому пенсіонеру та зобов`язання Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області виплатити ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру нараховану пенсію в розмірі 100% з 01.12.2015 по 24.06.2016.

41. Постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.06.2016 була виконана, проте позивач з 25.06.2016 поновив утримання в розмірі 15% з пенсії ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера.

42. Суд зауважує, що у спірних правовідносинах ідеться не про протиправність поновлення позивачем з 25.06.2016 утримання в розмірі 15% з пенсії ОСОБА_1 як працюючого пенсіонера, а про правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій за невиконання вказаного судового рішення.

43. Суд погоджується з висновком апеляційної інстанції, що оскільки виплата пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру в розмірі 100% стосувалась чітко визначеного періоду з 01.12.2015 по 24.06.2016, то є підстави стверджувати, що позивач у повному обсязі виконав постанову суду.

44. За таких обставин Суд дійшов висновку, що прийняття головним державним виконавцем постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання постанови суду в повному обсязі є неправомірним, а тому постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

45. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

46. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

49. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновки суду та обставин справи не спростовують.

VII. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

51. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

52. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області залишити без задоволення.

53. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року залишити без змін.

54. Судові витрати розподілу не підлягають.

55. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко