Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.02.2018 року у справі №818/43/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 березня 2019 року

справа №818/43/16

адміністративне провадження №К/9901/25991/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року у складі судді Прилипчука О.А.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у складі суддів Філатова Ю.М., Бенедик А.П., Калиновського В.А.

у справі № 818/43/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

до Державної податкової інспекції в м. Суми Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, яким Товариство зобов'язане сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 2 524 592,32 грн. за платежем податок на прибуток, з мотивів безпідставності його прийняття.

11 травня 2016 року Сумський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, позов задовольнив, спірне податкове повідомлення-рішення скасував.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не враховано положення пункту 31 підрозділу 10 (Інші перехідні положення) розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким передбачено, що за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

У вересні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в який посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Відповідач стверджує, що Товариство порушило граничний термін, визначений чинним законодавством для сплати узгодженого податкового зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток за червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

Позивач у лютому 2017 року надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому наполягає на правомірності рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом з 10 вересня 2015 року по 16 вересня 2015 року проведено документальну позапланової невиїзну перевірку з питань своєчасності сплати до бюджету податкових зобов'язань по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств за червень-жовтень 2014 року, визначених згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік на суму щомісячного авансового внеску, за результатами якої складено акт від 23 вересня 2015 року № 2454/2206/34013028/207 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати до бюджету податкового зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств за червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік № 9090682922 від 26 лютого 2014 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 9 жовтня 2015 року № 0002322206, яким за затримку на 301 календарний день сплати суми грошового зобов'язання 12 622 961, 60 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2 524 592, 32 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент перевірки) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно зі статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що подання звітної декларації з податку на прибуток, якою зменшено суми самостійно визначених грошових зобов'язань, не являється сплатою боргу з авансових внесків з податку на прибуток за рахунок майна платників податків, а тягне за собою лише зміну раніше задекларованих податкових зобов'язань, в даному випадку шляхом їх зменшення з огляду на фінансові результати від господарської діяльності у звітному періоді, і ніяким чином не може бути прирівняне до погашення податкового боргу.

Річна податкова декларація позивача з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, якою позивач зменшив податок на прибуток на звітний (податковий) період на 3 044 073 грн. (рядок 14 декларації), зареєстрована 24 лютого 2015 року за № 9080941478, що підтверджується відповідною квитанцією.

Судами встановлено, що в період з квітня 2015 року по травень 2015 року позивачем проведено погашення податкового боргу згідно платіжних доручень: № 1879 від 23 квітня 2015 року на суму 2 000 050 грн., № 541 від 22 травня 2015 року на суму 381 826 грн., № 505 від 26 травня 2015 року на суму 120 грн., № 525 від 27 травня 2015 року на суму 9 000 002,14 грн., погашено боргу на суму 7 639 190,55 грн.

Залишок суми по платіжному дорученні № 525 від 27 травня 2015 року на суму 1 360 811,59 грн. зараховані 27 травня 2015 року в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення: по пені на загальну суму 48 113,05 грн., та по рішенню (договору) про розстрочення грошового зобов'язання № 10 від 28 лютого 2014 року, № 38 від 28 травня 2014 року, № 8 від 24 лютого 2014 року на загальну суму 1 312 698,54 грн.

Відповідно до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Положенням пункту 31 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Суд погоджується з думкою судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки сплата боргу здійснена позивачем протягом квітня та травня 2015 року, з огляду на приписи пункту 31 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення позивачем повноти сплати податку на прибуток у 2015 році, не застосовується.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі № 818/43/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер