Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 грудня 2018 року

справа №806/230/17

адміністративне провадження №К/9901/17246/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області а постанову Житомирського окружного адміністративного суду

від 13 березня 2017 року у складі судді Шуляк Л.А.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду

від 11 липня 2017 року у складі Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., Франовська К.С.

у справі №806/230/17

за позовом Військової частини А 2365

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

20 січня 2017 року Військова частина А 2365 (далі - платник єдиного внеску, позивач у справі) звернулася до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування рішення № 0001381300 від 21 листопада 2016 року Чуднівського відділення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області «Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску», яким до позивача застосовано штраф у розмірі 306357 грн. 15 коп., та нараховано пеню у розмірі 35626 грн. 56 коп., за період з 21 жовтня 2016 року по 21 листопада 2016 року, з мотивів безпідставності його прийняття.

13 березня 2017 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, позов задоволено, скасоване рішення податкового органу №0001381300 від 21 листопада 2016 року з мотивів відсутності правопорушень покладених податковим органом в основу застосування штрафу та нарахування пені.

Суди попередніх інстанцій здійснили висновок про те, що позивачем єдиний соціальний внесок до органів доходів і зборів сплачувався своєчасно та в повному обсязі, звітність також подавалася вчасно, жодної недоїмки не рахується.

02 серпня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга, в якій відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій всіх обставин у справі, порушення ними норм матеріального та процесуального права, обмежившись виключно їх цитуванням, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позову. Доводить, що фактичною підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата позивачем єдиного внеску в загальні сумі 341983 грн. 71 коп., яка виникла у зв'язку з несвоєчасною сплатою ним самостійно визначених сум єдиного соціального внеску за звітний місяць, а саме вересень 2016 року.

21 серпня 2017 року позивачем надані заперечення до Вищого адміністративного суду України на касаційну скаргу податкового органу, у яких він доводить, що ним здійснено виправлення помилки шляхом корегування відомостей у звіті за вересень 2016 року при наданні звіту за жовтень 2016 року, що призвело до зменшення зобов'язань, обов'язок сплати яких і сам факт сплати є відсутніми, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

03 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано справу №802/230/17 з Житомирського окружного адміністративного суду.

05 вересня 2017 року справа № 806/230/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

07 лютого 2018 року справу № 806/230/17 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/17246/18 передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судамии норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 18 жовтня 2016 року Військовою частиною А 2365 до податкового органу подано в електронній формі звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами за вересень 2016 року.

02 листопада 2016 року податковим органом позивачу надіслана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю 28934-06 у розмірі 1144668,78 грн.

08 листопада 2016 року Військовою частиною А 2365 до відповідача подано в електронній формі звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами за жовтень 2016 року, в якій зазначено про коригування даних, помилково занесених при формуванні та поданні звіту минулого звітного періоду. Підставою корегування стало те, що при подані звіту платником єдиного внеску у Таблиці 4 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами" до рядків №4, №4.1 помилково внесено\а суму з рядка №1.

21 листопада 2016 року в.о. начальника Чуднівського відділенням Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Житомирській області винесено рішення № 0001381300 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 341983,71 грн., сума штрафу застосована до позивача складає 306357 грн. 15 коп., нарахування пені за період з 21 жовтня 2016 року по 21 листопада 2016 року складає 35626 грн. 56 коп.

Суди попередніх інстанцій висновуючись на тому, що порядок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон №2464-VI), здійснили системний аналіз пункту другого частини першої статті 1, пункту 1 частини першої статті 4, частини другої статті 6, пункту першого частини першої статті 7, частини сьомої, восьмої статті 9, пункту 11 статті 25 цього Закону, приписів Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953), (далі - Інструкція № 449), пункту 1 розділу 4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905 (далі - №435), який зумовив серед інших висновок про те, що звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Оцінюючи спірні правовідносини судами попередніх інстанцій встановлено, що 18 жовтня 2016 року платником єдиного внеску (позивачем у справі) до податкового органу (відповідача у справі) подано звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми у зв'язку з вагітністю та пологами" (далі - Звіт) за вересень 2016 року, де в таблиці 4 рядку №4, №4.1 помилково занесена сума з рядка №1, що в подальшому призвело до штучного збільшення загально нарахованої суми єдиного внеску. Судами попередніх інстанцій з аналізу меморіальних ордерів № 5-1 "Зведення розрахункових відомостей з грошового забезпечення військовослужбовців" та меморіальних ордерів № 5-2 "Зведення розрахункових відомостей з заробітної плати працівників Військової частини А2365" встановлено, що базою для нарахування єдиного внеску є сума нарахованого позивачем грошового утримання у розмірі 1841694,98 грн.

До сплати єдиного внеску за вересень 2016 року позивачем нараховано суму у розмірі 405172,90 грн., яка сплачена позивачем платіжними дорученнями №660 від 23 вересня 2016 року на суму 323493,24 грн. та №665 від 27 вересня 2016 року на суму 81679,66 грн.

Складеним між сторонами актом від 22 листопада 2016 року №330334-06 щодо допущеної механічної помилки в Таблиці 4 Додатку 4 Звіту встановлено, що у період з 01 січня 2016 року по 22 листопада 2016 року розбіжностей зі сплати єдиного внеску, нарахованого на суму грошового забезпечення військовослужбовців не виявлено.

Суд погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що сукупність всіх встановлених обставин вказує на те, що позивачем у Звіті за вересень 2016 року допущено механічну помилку, а саме помилково завищено єдиний внесок, який підлягає сплаті, внаслідок чого посилання податкового органу на обов'язок сплати самостійно відкоригованої суми є хибним.

Суди попередніх інстанцій визнали, що обов'язок нарахувати єдиний внесок є не факт складання (подання) звіту, а факт нарахування заробітної плати (грошового забезпечення), і базою нарахування є нарахована заробітна плата, яка обчислюється на підставі бухгалтерських документів, а не даних Звіту по єдиному внеску, позивач належним чином виконав вимоги Закону № 2464-VІ щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а допущена ним помилка при формуванні Звіту вчинена вже після нарахування та сплати єдиного внеску.

Суд визнає, що підставами застосування штрафу та нарахування пені, є невиконання платником єдиного внеску обов'язку щодо несплати (несвоєчасної) сплати єдиного внеску. Об'єктом застосування фінансових санкцій є сума несплаченого або несвоєчасно сплаченого єдиного внеску, відсутність у межах спірних відносин обов'язку сплати виключає застосування санкцій. Зменшення абсолютного до сплати значення за звітом внаслідок допущеної помилки не посвідчує сплату (несплату), перерахування (неперерахування) єдиного внеску, виключає склад правопорушення та як наслідок цього застосування штрафу та нарахування пені.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі №806/230/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер