Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 грудня 2018 року

справа №461/3158/17

адміністративне провадження №К/9901/42677/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Галицького районного суду м.Львова від 27 червня 2017 року у складі судді Волоско І.Р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у складі суддів Затолочного В.С., Матковської З.М., Шавеля Р.М. у справі №461/3158/17 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0317/209000015/17 від 28 квітня 2017 року, якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 154 192,83 грн.

В обґрунтування позову зазначено про відсутність в діях складу інкримінованого правопорушення, а також про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 27 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову у справі про порушення митних правил №0317/209000015/17 від 28 квітня 2017 року у зв'язку з відсутністю події і складу злочину, а також через допущені процедурні порушення.

У жовтні 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, 18 жовтня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Голяшкін О.В.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №461/3158/17 з суду першої інстанції.

21 березня 2018 року справу №461/3158/17 передано до Верховного Суду.

Відповідач у поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 485, 494 Митного кодексу України просить скасувати судові рішення цих судів та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Окремо зазначає про безпідставність стягнення на користь Державної судової адміністрації України за рахунок бюджетних асигнувань митниці судового збору у розмірі 640,00 грн, позаяк у даній категорії справ сторони звільнені від сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, і вимога про стягнення судового збору у позовній заяві позивачем не висувалася.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач підтримує рішення судів попередніх інстанцій, із доводами скарги не погоджується.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в них норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

22 грудня 2015 року митним органом для здійснення митного оформлення транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter» 315, VIN НОМЕР_1, прийнято митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 209150000/2015/012762 з долученими до неї супровідними документами на транспортний засіб, оформленими в Федеративній Республіці Німеччина на ім'я позивача, а саме: мале свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17 грудня 2015 pоку, велике свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 17 грудня 2015 pоку, договір купівлі-продажу транспортного засобу.

За змістом службової записки УАМП Львівської митниці ДФС від 02 грудня 2016 року №2218/13-70-19/46-ЕП сума митних платежів, які мали б бути сплачені при ввезені на митну територію України спірного автомобіля, виготовленого 28 січня 2009 pоку, з урахуванням різниці вже сплачених позивачем митних платежів (53 775,69 грн.) станом на дату розмитнення 22 грудня 2015 року становить 51 397,61 грн.

Зазначений перерахунок митних платежів відповідачем здійснено на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, відповідно до якого з 01 січня 2015 року моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що класифікуються у товарній позиції 8704 згідно з УКТЗЕД, оподатковуються податком. Ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТЗЕД, застосовуються до автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років, з коефіцієнтом « 40», для автомобілів, що використовувалися понад 8 років, з коефіцієнтом « 50» (підпункт 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України).

30 січня 2017 року уповноваженою особою відповідача відносно позивача складено протокол про порушення митних правил №0317/209000015/17 за статтею 485 Митного кодексу України, а 28 квітня 2017 року винесено спірну постанову №0317/209000015/17.

Позивачу інкриміновано заявлення у митній декларації неправдивих відомостей щодо дати виготовлення спірного транспортного засобу, що, за позицією відповідача, має значення для застосування певної ставки акцизного податку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавець з розміром ставки акцизного податку пов'язує саме період використання транспортного засобу, тобто дату його первинної реєстрації, а не дату виготовлення. Відтак, позивач, вказавши під час ввезення в Україну дату реєстрації транспортного засобу, яка збігається з датою, що зазначена у реєстраційному свідоцтві, не вчинив порушення митних правил, передбаченого диспозицією статті 485 Митного кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII з 1 січня 2015 року пункт 215.3 статті 15 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 215.3.5-2, за змістом якого ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40 для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з коефіцієнтом - 50.

За змістом пункту 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року №1118, датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

В ході судового процесу встановлено, що позивач у митній декларації зазначив дату першої реєстрації транспортного засобу (30 грудня 2010 pоку), яка збігається з датою згідно реєстраційного свідоцтва, поданого разом з митною декларацією. Відтак позивач не вчинив заявлення неправдивих відомостей у митній декларації, як про це зазначає митний орган, посилаючись на відповідь офіційного дилера Даймлер АГ у Львові та Львівській області, згідно якої спірне авто виготовлене 28 січня 2009 року.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що диспозиція статті 485 Митного кодексу передбачає декілька варіантів об'єктивної сторони правопорушення, і той її варіант, що інкримінований позивачу (заявлення неправдивих відомостей у митній декларації) не носить триваючого характеру, оскільки є вчиненим з моменту подання відповідної декларації. Тобто у даному випадку з моменту подання декларації ймовірно протиправні дії більше не вчиняються, відтак інкримінований позивачу склад діяння не носить триваючого характеру.

Таким чином, адміністративне стягнення на позивача накладено поза межами встановленого законом строку.

Щодо стягнення з митного органу судового збору на підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15 грудня 2017 року, Суд вважає в цій частині висновки суду першої інстанції помилковими, позаяк із сукупного аналізу положень статей 287, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито», Закону України «Про судовий збір» №3674 від 8 липня 2011 року висновується, що у даній категорій справ сторони звільнені від сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 27 червня 2017 року №461/3158/17 змінити шляхом виключення з її резолютивної частини третього абзацу щодо стягнення судового збору.

В іншій частині постанову Галицького районного суду м. Львова від 27 червня 2017 року №461/3158/17 залишити без змін.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у справі №461/3158/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер