Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.11.2020 року у справі №760/16920/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2020 року

Київ

справа №760/16920/16

адміністративне провадження №К/9901/29516/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів - Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року (колегія суддів: Коротких А. Ю., Ганечко О. М, Літвіна Н. М. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Запорізький обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в кому просив визнати неправомірною відмову Міністерства оборони України у направленні його документів до комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням 2 групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та зобов'язати його здійснити нарахування та провести виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено повністю.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 12 серпня 2016 року, оформлене протоколом № 58 в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, інвалідність якого пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що документи позивача повернуті на доопрацювання, оскільки ним не подана довідка чи інший документ про обставини поранення. Позивачем не надано жодних доказів, що позивач проходив службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого, утвореного відповідно до Законів України військового формування чи правоохоронних органів. Вказує, що апеляційний суд підмінив функції та повноваження суб'єкта владних повноважень та зобов'язала призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, незважаючи на те, що відповідачем не приймалось рішення про відмову в її виплаті.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2017 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Справу передано до Верховного Суду.

У зв'язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є учасником бойових дій та інвалідом війни ІІ групи, приймав участь у бойових діях на території інших країн, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, копією військового квитка, довідкою МСЕК.

Відповідно до копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1604 від 12.04.2016) поранення (контузія) та захворювання полковника у відставці ОСОБА_1 пов'язано з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

31 травня 2016 року позивач отримав ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 20.10.2016 серії АВ № 0548438.

Позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби.

Відповідно до копії витягу з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міноборони №58 від 12 серпня 2016 року, документи відносно ОСОБА_1 були повернені на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення, передбачені п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, повертаючи документи на доопрацювання діяв у відповідності до Порядку № 975, оскільки довідка про обставини поранення є обов'язковою в переліку документів, передбачених вказаним порядком для отримання одноразової грошової допомоги.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно вимагалася довідка про обставини поранення, оскільки інвалідність настала внаслідок поранення та пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, а позивачем надано весь необхідний пакет документів.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 16, пп. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IІ групи.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

При цьому, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок № 975).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Частиною 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи (підпункт 1 пункту 6 Порядку).

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу зазначений у пункті 11 Порядку № 975.

Такими документами відповідно до пункту 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Застосовані Судом норми права дають підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law3~.

Подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ~law4~ (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ~law5~, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18.

З огляду на відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.

Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Згідно п. 13 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Тобто вказаний Порядок регламентує чіткий алгоритм та послідовність дій щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформлює та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України затверджений п. 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених п. 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Міноборони не прийняло одне з двох передбачених чинним законодавством рішень - про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Водночас зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є передчасними, оскільки документа, що підтверджує обставини поранення позивачем не надано.

Стосовно застосованого способу судового захисту, шляхом зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, колегія суддів зазначає таке.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Проте, для вирішення питання для призначення одноразової грошової допомоги передує, визначена Порядком процедура, призначення її в судовому порядку, без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Однак ефективний спосіб захисту, на який посилається та застосував суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов повністю, можливий був би при наявності рішення Міноборони про відмову у призначенні допомоги за умови наявності на її призначення права у позивача. Водночас в даному випадку документи повернуто на доопрацювання, а тому належним способом захисту є зобов'язання Міноборони розглянути документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплатити одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності відповідно до ~law6~ та Порядку № 975, а відтак постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Відповідно до частини 1 -3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву та подані документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності у відповідності до Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №
975.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук