Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.10.2019 року у справі №812/729/15
Ухвала КАС ВП від 04.10.2018 року у справі №812/729/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Київ

справа № 812/729/15

адміністративне провадження К/9901/21140/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

Суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 812/729/15

за позовом ОСОБА_2

до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька,

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості, моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року (головуючий - Басова Н.М.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Василенко Л.А., суддів - Казначеєва Е.Г., Ханової Р.Ф.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі;

- стягнути з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька 3860,06 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати;

- стягнути з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 30040,24 грн.;

- стягнути з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька моральну шкоду в сумі 4000 грн.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

26 жовтня 2015 року Луганський окружний адміністративний суд вирішив:

- адміністративний позов задовольнити частково;

- визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2;

- стягнути з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 55145,94грн. з урахуванням належних відрахувань;

- постанову в частині стягнення на користь ОСОБА_2 з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 4559,48грн. з урахуванням належних відрахувань допущено до негайного виконання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду справи було встановлено та підтверджено належними доказами наявність заборгованості відповідача перед ОСОБА_2 по виплаті заробітної плати та порушення строків виплат, належних позивачу на день звільнення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

31 січня 2017 року Донецький апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року - без змін.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка у лютому 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить:

- скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року;

- прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

Скаржник зазначає, що суди не прийняли до уваги те, що заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем відсутня, а тому і відсутні підстави для виплати ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу третьої особи без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 01.08.2007 року до 21.10.2014 року працював на посадах головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу та начальника юридичного відділу УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

З розрахункового листа за листопад 2014 року встановлено, що борг УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька перед ОСОБА_2 при звільненні складає 3860,05 грн.

Оскільки відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, останній вважає, що має право на невиплачену суму заборгованості по заробітній платі при звільненні та на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Конституція України (далі - Конституція)

Частини 1,2,7 статті 43 Конституції. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі Закон №108/95-ВР)

Стаття 1 Закону №108/95-ВР. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 4 Закону №108/95-ВР. Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII (далі - КЗпП).

Частина 1 статті113 КЗпП. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Стаття 115 КЗпП. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Стаття 116 КЗпП. Цією статтею визначені строки розрахунку при звільненні. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Пункт 1-2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з розрахункового листа за листопад 2014 року встановлено, що борг УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька перед ОСОБА_2 при звільненні складає 3860,05 грн.

Таким чином зазначена сума заборгованості підлягає стягненню з УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд не приймає до уваги доводи третьої особи щодо можливо неправильного розрахунку заборгованості по заробітній платі з огляду перебування позивача на лікарняному в серпні, вересні, жовтні 2014 року, оскільки представник третьої особи не надав іншого розрахунку заборгованості по заробітній платі та не надав будь-яких доказів, що заробітна плата позивача за спірний період може бути меншою ніж обрахував суд першої інстанції.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що відмова в задоволенні клопотання скаржника про залучення до участі в справі в якості другого відповідача Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності потягла за собою неправильне з'ясування обставин справи та, як наслідок, винесення незаконного рішення.

Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 26 жовтня 2015 року законно обґрунтував відсутність правових підстав для залучення у якості другого відповідача Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Отже, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що отримання заробітної плати - це гарантоване Конституцією України право громадянина України і жодний нормативно-правовий акт не повинен звужувати передбачені Конституцією права.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич