Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.07.2019 року у справі №855/223/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2019 року

Київ

справа №855/223/19

адміністративне провадження №А/9901/170/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лещенко Т.П.,

представника скаржника - Торбєєва М.О.,

представника позивача - Галинської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за апеляційною скаргою кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №208 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року ОСОБА_1 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року, прийняте в складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за позовом ОСОБА_2 до Центральної виборчої комісії про визнання незаконною і скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

28 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), у якому просив суд:

- визнати незаконною і скасувати постанову ЦВК від 25 червня 2019 року №1324 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати України ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , висунутих у порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі №208 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» в частині відмови в реєстрації ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ЦВК, відмовляючи в реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати, дійшла безпідставних висновків про наявність у його автобіографії істотних недоліків, що дають підстави вважати її неподаною.

На думку позивача сама по собі неможливість ЦВК зв`язатися з особою за номером телефону, зазначеним в автобіографії, не може вважатися недоліком, що спростовує її юридичне значення.

ІІ. Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до ЦВК із заявою про реєстрацію кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №208 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Розглянувши заяву та приєднані до неї документи, ЦВК прийняла постанову від 25 червня 2019 року №1324, якою, серед інших, відмовила ОСОБА_2 в реєстрації кандидатом у народні депутати в одномандатному виборчому окрузі №208 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Постанова в оспорюваній частині мотивована тим, що автобіографія ОСОБА_2 , приєднана до заяви про реєстрацію кандидатом у народні депутати, містила контактний номер телефону, зв`язатися за допомогою якого з ОСОБА_2 було неможливо.

Не погоджуючись з указаною постановою, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Зміст рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року адміністративний позов задоволений:

- визнано протиправною і скасовано постанову Центральної виборчої комісії від 25 червня 2019 року №1324 у частині відмови в реєстрації ОСОБА_2 ;

- зобов`язано Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №208 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що частиною третьою статті 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» встановлено імперативну заборону відмовляти в реєстрації кандидатом у народні депутати України через помилки чи неточності, виявлені в автобіографії.

Тому незазначення особою, яка виявила бажання балотуватися у народні депутати, в автобіографії контактного номеру телефону чи зазначення його з помилкою не може слугувати підставою уважати автобіографію неподаною.

IV. Провадження в суді апеляційної інстанції

02 липня 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року, в якій скаржник, стверджуючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що висновок суду першої інстанції про зміст юридичних наслідків, що настають у випадку незазначення в автобіографії відомостей, перелічених у пункті 2 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», є помилковим.

Апелянт наполягає на тому, що за умови відсутності в автобіографії обов`язкових відомостей вона втрачає юридичне значення для цілей реєстрації особи кандидатом у народні депутати України і вважається неподаною.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи та надав їм правильну правову оцінку.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що автобіографія позивача не відповідає вимогам, установленим пунктом 2 частини другої статті 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України», що виключає можливість реєстрації позивача кандидатом у народні депутати.

V. Джерела права й акти їх застосування

Відповідно до статті 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року №4061-VI (далі - Закон №4061-VI) передбачено, що депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років.

Згідно з частиною другою статті 55 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема автобіографії кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону №4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, зокрема в разі відсутності документів, зазначених у частині першій статті 54 чи частинах першій або другій статті 55 цього Закону.

Частиною третьою статті 60 Закону №4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

VI. Позиція Верховного Суду

Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване статтею 38 Конституції України.

Відповідно до параграфа 24 Документа Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом і таке обмеження є розумним і співрозмірним цілям й завданням закону.

Як було встановлено судом першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_2 в реєстрації кандидатом в народні депутати, ЦВК в оспорюваній постанові керувалася тим, що вказаний в автобіографії контактний номер телефону є недійсним, оскільки зв`язатися за його допомогою з ОСОБА_2 було неможливо.

З урахуванням викладеного ЦВК уважала автобіографію ОСОБА_2 , додану до заяви про реєстрацію кандидатом у народні депутати, неподаною.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані обставини не могли слугувати підставою вважати автобіографію неподаною та/або для відмови у реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати.

Суд зазначає, що дотримання вимог Закону №4061-VI є беззаперечно важливим для принципу правової визначеності, проте таке дотримання повинно відповідати меті, встановленій Законом, а перевірка дотримання цих норм не повинна зводитися до виключно формальних дій з боку органу, уповноваженого здійснювати контроль за дотриманням Закону, та позбавляти особу права бути обраним.

Зміст частини третьої статті 60 Закону №4061-VI у взаємозв`язку з частиною першою вказаної статті дає підстави стверджувати, що законом установлено імперативну заборону відмовляти в реєстрації кандидатом у народні депутати України через помилки чи неточності, виявлені в поданому комплекті документів.

З аналізу частини третьої статті 60 Закону №4061-V у поєднанні зі змістом завдань і функцій ЦВК випливає, що ЦВК як орган державної влади, що забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України, виявивши помилку в документі, що перешкоджає реєстрації кандидатом у народні депутати, зобов`язана повідомити заявника про суть недоліків і надати час, необхідний для їх усунення.

Спосіб усунення неточностей і помилок має узгоджуватися з їхнім змістом і забезпечувати приведення документа у відповідність до вимог, установлених Законом №4061-VI.

З урахуванням того, що Закон №4061-VI не містить застережень щодо шляхів подолання недоліків у поданих документах, помилки і неточності, які не можуть бути усунуті шляхом унесення виправлень до цього документа, повинні усуватися шляхом повторного складання документа з урахуванням зауважень ЦВК.

Суд зазначає, що в спірних правовідносинах ЦВК не було встановлено обставин, які б свідчили, що позивач зазначив у своїй автобіографії недостовірні відомості або ж не зазначив обов`язкових відомостей, перелік яких визначено в пункті 2 частини другої статті 55 Закону №4061-VI.

Та обставина, що ЦВК не змогла зв`язатися з позивачем за номером, указаним в автобіографії, сама по собі не може слугувати підставою вважати автобіографію неподаною.

Під неподанням документів для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 60 Закону №4061-VI, якою визначені підстави для відмови в реєстрації кандидата в депутати, слід розуміти виключно фізичну відсутність будь-якого з документів, передбаченого у частині другій статті 55 цього ж Закону.

Таким чином, підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у депутати міг бути саме факт неподання автобіографії, а не відсутність можливості зв`язатися з особою за номером телефону, який вона вказала в автобіографії.

Зауваження апелянта з приводу того, що автобіографія позивача містила недостовірні відомості про партійну належність як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції Суд відхиляє, оскільки недоліків чи неточностей у цій частині у постанові ЦВК від 25 червня 2019 року № 1324, яка є предметом справи, встановлено не було.

З приводу аргументів апелянта про те, що реєстрація ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати створює перешкоди виборцям у здійсненні усвідомленого вибору внаслідок збігу прізвищ кандидатів, зареєстрованих у межах одного виборчого округу, Суд зазначає таке.

Конституція України гарантує кожному громадянину України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років, право балотуватися у народні депутати.

Визначений у частині першій статті 60 Закону №4061-VI перелік підстав для відмови в реєстрації кандидата в народні депутати України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Положення указаної статті виключають можливість відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати за умови повного або часткового збігу імені (прізвища, власного імені та по батькові) особи з іменем раніше зареєстрованого кандидата.

Водночас дії щодо перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або діяльності іншого суб`єкта виборчого процесу становлять об`єктивну сторону злочину, відповідальність за який встановлена статтею 157 Кримінального кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 61 Закону №4061-VI у випадках виявлення порушень, передбачених частиною другою цієї статті, чи інших порушень, за які законом встановлено кримінальну або адміністративну відповідальність, відповідна виборча комісія повідомляє правоохоронні органи для перевірки і реагування відповідно до закону.

Отже, виявлення обставин, що свідчать про перешкоджання особою у реалізації виборцями активного виборчого права або перешкоджання діяльності іншого суб`єкта виборчого процесу є підставою для звернення до правоохоронних органів для відповідного реагування, у тому числі для вжиття заходів кримінально-правового характеру.

Самі лише припущення апелянта про те, що реєстрація ОСОБА_2 мала на меті введення в оману виборців не можуть бути підставою для обмеження виборчих прав останнього.

Беручи до уваги, що за наслідками обробки комплекту документів позивача, поданих для реєстрації кандидатом у народні депутати України, ЦВК не було виявлено їх відсутності, а інших перешкод для реєстрації ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України не встановила, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність постанови ЦВК від 25 червня 2019 року №1324 у частині, яка стосується ОСОБА_2 .

Ураховуючи, що визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання ЦВК розглянути подані позивачем документи не призвела б до повного захисту прав позивача, оскільки реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язати ЦВК зареєструвати ОСОБА_2 кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №208 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції, яке є предметом перегляду в цій справі, законне та обґрунтоване, висновки цього суду відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду відсутні.

VII. Судові витрати

Частиною дев`ятою статті 273 КАС України передбачено, що суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, установлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, <…> ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Під час звернення до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 768,00 грн (сімсот шістдесят вісім) грн, у зв`язку з чим апелянт під час подачі апеляційної скарги мав сплатити 1152,60 грн (одну тисячу сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. судового збору.

Беручи до уваги, що доказів сплати судового збору апелянт до апеляційної скарги не приєднав, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з нього 1152,60 грн. (одну тисячу сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. судового збору.

Керуючись статтями 272, 273, 278, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, Суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2019 року в справі №855/223/19 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО:) 899998; рахунок отримувача: 31219207026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); символ звітності банку: 207) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко