Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.07.2019 року у справі №855/222/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2019 року

м. Київ

справа № 855/222/19

адміністративне провадження № А/9901/169/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І.В., Шишова О. О.,

за участю: секретаря судового засідання Бугаєнко Н. В.,

представника позивача: ОСОБА_1

представника апелянта ОСОБА_8.: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 ОСОБА_8 на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі № 855/222/19 за позовом ОСОБА_3 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії від 25 червня 2019 року № 1324 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , висунутих в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 208 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року»;

- зобов`язати Центральну виборчу комісію зареєструвати ОСОБА_3 , кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що на виконання вимог Закону України «Про вибори народних депутатів України» позивачем подано всі передбачені ч. 2 ст. 55 вказаного Закону документи. Відтак, ЦВК, порушуючи вимоги п. 2 ч. 2 ст. 55, ч. 3 ст. 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України» відмовила позивачу у реєстрації через допущену технічну помилку, а саме зазначення в тексті автобіографії власного імені « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 ». Позивач також відзначив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є рідними братами, які балотуються по одномандатному округу № 208, і при виготовленні автобіографії позивача була допущена технічна помилка в імені кандидата в народні депутати України, яка жодним чином не впливає на правильність змісту поданих документів.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову ЦВК від 25 червня 2019 року № 1324 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , висунутих в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 208 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» в частині, що стосується ОСОБА_3 .

Зобов`язано ЦВК зареєструвати ОСОБА_3 кандидатом у народні депутати, який балотується в одномандатному виборчому окрузі № 208 шляхом самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 червня 2019 року у справі № 855/150/19 виходив з того, що спірна постанова № 1324 про відмову позивачу у реєстрації кандидатом в народні депутати України є протиправною, оскільки виявлені неточності або недоліки в поданих кандидатом на реєстрацію документах (автобіографії) не можуть свідчити про відсутність таких документів відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України», і є підставою для їх виправлення.

Задовольняючи вимогу позивача про зобов`язання ЦВК зареєструвати ОСОБА_3 кандидатом у депутати, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи у ЦВК відсутні повноваження щодо розгляду документів для реєстрації кандидатом у депутати внаслідок спливу строку, встановленого чинним законодавством. Враховуючи наявність факту порушення прав позивача у зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права буде найефективнішим.

ІІІ . Провадження в суді апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 ) звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем при подачі документів для реєстрації його в кандидати народних депутатів, в автобіографії було зазначене невірне ім`я позивача, а саме як ОСОБА_3 », а не дійсне ім`я « ОСОБА_3 ».

Тому, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 55, ч. 1 ст. 60 Закону України «Про вибори народних депутатів України», ЦВК обґрунтовано такі обставини розцінила як таке, що в документі (автобіографія) відсутні обов`язкові відомості, а тому такий документ не можна було вважати, що був поданий для реєстрації. В зв`язку з чим, відповідачем цілком на законних підставах відмовлено у реєстрації позивача в кандидати в народні депутати України.

Крім того, апелянт наголошує на тому, за дотримання скаржником правил та порядку здійснення процедури подачі документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України, і недотримання їх з боку іншого суб`єкта виборчого процесу - позивача, який також виявив намір бути кандидатом у народні депутати України у тому ж одномандатному виборчому окрузі №208, ставлять їх у нерівні умови участі в виборчому процесі, що грубим чином порушує принцип рівного виборчого процесу. В такому випадку, допускається до виборчого процесу у статусі кандидата у народні депутати особа, що є по суті двійником діючого народного депутата України - апелянта. Вбачається, очевидне зловживання позивачем своїх виборчих прав та умисні дії спрямовані на незаконний вплив на вільне волевиявлення виборців в межах 208 округу, де також балотується апелянт. Зазначені обставини порушують права апелянта щодо належної участі у виборчому процесі, тому просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник ОСОБА_11 підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на їх задоволені. Наголошував на законності прийнятої відповідачем постанові про відмову у реєстрації позивача кандидатом в народні депутати. Наявність помилки в зазначені в автобіографії ім`я, є підставою для відмови у такій реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що допущена, через поспішне подання документів до ЦВК в останній день, помилка в автобіографії, не давало підстав для відмови у реєстрації. Поданий письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач погодився з її доводами та вимогами, просив скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати.

IV. Фактичні обставини справи

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду встановлено, що 20 червня 2019 року до ЦВК було подано заяву позивача про самовисування кандидатом у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року. Вказаний документ поданий саме від імені ОСОБА_3 .

Разом із зазначеною заявою позивачем подано автобіографію, за змістом якої вбачається, що позивачем у заголовку цього документу вказано власне ім`я « ОСОБА_3 », наразі у першому рядку автобіографії було зазначено інше власне ім`я « ОСОБА_3 » (а. с. 28)

Постановою Центральної виборчої комісії від 25 червня 2019 року № 1324 «Про відмову в реєстрації кандидатів у народні депутати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , висунутих в порядку самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 208 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року» Позивачу відмовлено в реєстрації кандидатом у народні депутати України (далі - постанова № 1324).

Прийняте рішення обґрунтовано тим, що в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 55 Закону України «Про вибори народних депутатів України» в автобіографії позивача не зазначено обов`язкового реквізиту - власного імені (всіх власних імен), а тому згідно з п. 2 ч. 1 ст. 60 цього Закону, відмовлено у реєстрації.

Зазначені та встановлені судами обставини справи не є спірними між сторонами. Основним спірним питанням в межах справи, є правомірність прийняття Постанови ЦВК від 25 червня 2019 року № 1324, з підстав наведених у такому рішенні.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Частинами другою та третьою статті 76 Конституції України встановлено, що народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п`яти років. Положення цієї норми Конституції України кореспондується з ч. 1 ст. 9 Закону України Про вибори народних депутатів України»№ 4061-VI.

Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 77 Конституції України порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом

Спеціальним законом, який регламентує основні засади, організацію та порядок проведення виборів народних депутатів України є Закон України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон № 4061-VI).

Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія реєструє кандидата у депутати, який балотується в одномандатному окрузі в порядку самовисування, за умови пред`явлення ним особисто одного із документів, передбачених пунктами 1 або 2 частини третьої статті 2 цього Закону, та отримання нею таких документів, зокрема автобіографії кандидата в депутати на паперовому носії та в електронному вигляді, що обов`язково повинна містити: прізвище, власне ім`я (всі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, громадянство із зазначенням часу проживання на території України, відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (у тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім`ї, адресу місця проживання, контактний номер телефону, відомості про наявність чи відсутність судимості.

На підставі частини першої статті 59 Закону № 4061-VI кандидати у депутати в одномандатних округах реєструються Центральною виборчою комісією за умови подання їй документів, передбачених ст. 55 цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 60 Закону № 4061-VI Центральна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати, зокрема, в разі відсутності документів, зазначених у ч. 1 ст. 54 чи частинах 1 або 2 ст. 55 цього Закону;

Згідно з ч. 2 ст. 60 Закону № 4061-VI рішення про відмову в реєстрації кандидата (кандидатів) у депутати повинно містити вичерпні підстави відмови.

Частиною третьою статті 60 Закону № 4061-VI передбачено, що помилки і неточності, виявлені в поданих кандидатами на реєстрацію документах, підлягають виправленню і не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати.

Роз`яснення щодо застосування деяких положень Закону України «Про вибори народних депутатів України» під час реєстрації кандидатів у народні депутати, затверджені постановою Центральної виборчої комісії від 29 травня 2019 року №909, із змінами внесеними постановами ЦВК від 07 червня 2019 року № 962, від 11 червня 2019 року № 983 (далі Роз`яснення ЦВК № 909)

VI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, як ОСОБА_3 - позивач по справі, так і ОСОБА_8 - апелянт по справі дійсно реалізували своє право бути обраними народними депутатами України на позачергових виборах 21 липня 2019 року, шляхом самовисування в одномандатному виборчому окрузі № 208 та подачею відповідних документів до ЦВК.

Матеріалами справи підтверджено та визнано сторонами по справі, що автобіографія позивача була подана у складі комплекту документів для реєстрації кандидатом у народні депутати України.

Так, як вбачається з автобіографії позивача, у першому її рядку позивачем зазначено власне ім`я « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_3 ». Зауважень до інших поданих документів у ЦВК не було.

Визначальним для вирішення даної справи є встановлення судом ступеню недоліків у документах, поданих позивачем до ЦВК, з огляду на те, що відповідач вважає їх суттєвими настільки, що вказані документи з точки зору їх інформативності не можуть вважатися поданими взагалі.

Оцінюючи недоліки і неточності в автобіографії позивача, з точки зору наявності чи відсутності визначених у Законі № 4061-VI підстав для відмови в реєстрації кандидатом у народні депутати, колегія суддів зазначає таке.

Зміст ч. 3 ст. 60 Закону № 4061-VI у взаємозв`язку з ч. 1 вказаної статті дає підстави стверджувати, що законом установлено імперативну заборону відмовляти в реєстрації кандидатом в народні депутати України через помилки чи неточності, виявлені в поданому комплекті документів.

З аналізу ч. 1 ст. 60 Закону № 4061-VI у поєднанні зі змістом завдань і функцій ЦВК, випливає, що ЦВК як державний орган, що забезпечує реалізацію і захист виборчих прав громадян України, виявивши помилку в документі, що перешкоджає реєстрації кандидатом у народні депутати, зобов`язана повідомити заявника про суть недоліків і надати час, необхідний для їх усунення.

У спірних правовідносинах ЦВК, виявивши недолік, який полягав у невідповідності автобіографії позивача переліку відомостей, що визначені у пункті 1 Роз`яснень ЦВК № 909, надані їй повноваження не реалізувала, принаймні не довела перед судом іншого, а натомість прийняла постанову, якою фактично усунула позивача від участі у виборах.

У звітах Місії зі спостереження за виборами ОБСЄ/БДІПЛ на виборах до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року; на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ вказало на системну проблему під час проведення указаних виборів, яка полягала в тому, що, незважаючи на свої повноваження забезпечувати виборчі права громадян, ЦВК уважала будь-яке подання, що не містило всі дані, передбачені законом, таким, що не подавалося, та відмовляла у реєстрації кандидатів з підстав відсутності відповідних документів.

Подібна практика не була сумісною з пунктом 24 Копенгагенського документа ОБСЄ, відповідно до якого обмеження прав і свобод у демократичному суспільстві повинно бути пов`язане з однією з цілей відповідного закону та бути суворо співрозмірним меті цього закону.

Колегія суддів зазначає, що з моменту публікації указаних звітів, ЦВК так і не запровадила єдиний і передбачуваний підхід до оцінки документів кандидатів у депутати та правових наслідків у разі виявлення недоліків і продовжує здійснювати практику, несумісну з її завданнями.

Слід відзначити, що Закон №4061-VI не містить застережень щодо шляхів подолання недоліків у поданих документах, помилки і неточності, які не можуть бути усунуті шляхом внесення виправлень до цього документа, повинні усуватись шляхом повторного складання документа (заяви, автобіографії) з урахуванням зауважень ЦВК.

Колегія суддів вважає такими, що засновані на довільному тлумаченні Закону № 4061-VI висновки ЦВК щодо документа, який не містить певних реквізитів чи відомостей, і уважається неподаним.

Під неподанням документів для цілей застосування п. 2 ч. 2 ст. 60 Закону № 4061-VI, якою визначені підстави для відмови в реєстрації кандидата в депутати, слід розуміти фізичну відсутність будь-якого з документів, передбаченого у ч. 2 ст. 55 цього ж Закону. Явно допущена помилка або інша технічна описка у поданому документі за звичайних умов, не є встановленою Законом № 4061-VI підставою вважати такий документ не поданим, або допущення порушень прав іншої особи кандидата, яка подала документи без таких помилок.

Таким чином, підставою для відмови в реєстрації позивача кандидатом у народні депутати міг бути саме факт неподання автобіографії, а не її оформлення з недоліками, об`єктивних перешкод для усунення яких у спірних правовідносинах не існувало.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зазначення у першому рядку автобіографії позивача власного імені «ОСОБА_3» замість « ОСОБА_3 » поза розумним сумнівом є неточністю / опискою, оскільки решта поданих позивачем у ЦВК документів (заява про прийняття документів від 20 червня 2019 року № 21-36-22747, заголовок автобіографії, заява про відсутність заборгованості по аліментах, квитанція № 140 від 20 червня 2019 року, копія паспорту № НОМЕР_1 , передвиборна программа кандидата у народні депутати України та довідка про прийняття документів - вказують на те, що вони подані від імені ОСОБА_3 , а описка у власному імені «ОСОБА_3» є одиничною та є власним іменем брата заявника.

Як раніше зазначалося, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 Закону № 4061-VI автобіографія кандидата в депутати обов`язково повинна містити власне ім`я, наразі заголовок автобіографії позивача очевидно містить його власне ім`я « ОСОБА_3 ».

Колегія судів апеляційної інстанції вважає правильним висновком суду першої інстанції, що допущення позивачем однократної помилки у зазначені власного імені в автобіографії не може бути перешкодою для розуміння змісту викладених у ній даних, та не спотворює визначення стороннім спостерігачем автора пакету документів, поданих позивачем для реєстрації у ЦВК, а тому не може впливати на можливість реєстрації цієї особи кандидатом у народні депутати України. Допущена позивачем описка є лише підставою для внесення до цього документу належного виправлення.

Беручи до уваги, що за наслідками обробки комплекту документів позивача, поданих для реєстрації народним депутатом України, ЦВК не було виявлено їх відсутності, а інших перешкод для реєстрації позивача кандидатом у народні депутати України не встановила, отже колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про протиправність постанови ЦВК № 1324.

Обставини цієї справи дають підстави констатувати, що застосований ЦВК підхід до оцінки відомостей, зазначених в автобіографії, був суто формальним та виходячи із змісту постанови ЦВК № 1324 та приписів ч. 2 ст. 60 Закону № 4061-VI, єдиною підставою для відмови позивачу у реєстрації його кандидатом у народні депутати були недоліки поданої ним автобіографії.

Ураховуючи, що визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання ЦВК розглянути подані позивачем документи не призведе до повного захисту його прав, оскільки реєстрація кандидатів у народні депутати України закінчилася, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ЦВК зареєструвати ОСОБА_3 кандидатом у народні депутати, який балотується в одномандатному виборчому окрузі № 208 шляхом самовисування на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року.

Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта ОСОБА_8. про те, що реєстрація кандидата у депутати ОСОБА_4, порушує визначені Законом № 4061-VI принципи вільних виборів щодо його права та законні інтереси, як кандидата у депутати.

Право бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (пасивне виборче право) гарантоване ст. 38 Конституції України.

Відповідно до параграфа 24 Документа Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру ОБСЄ від 29 червня 1990 року, наведене право особи може бути обмеженим, якщо це передбачено законом і таке обмеження є розумним і співрозмірним цілям й завданням закону.

Також, у відповідності з п. 7.5 названого Документа Копенгагенської наради ОБСЄ, процедури реєстрації кандидатів не повинні бути дискримінаційними. Тобто підстави для відмови в реєстрації мають бути засновані на об`єктивних критеріях і чітко визначені в законі.

Відповідно до ст. 3 Закону № 4061-VI усі кандидати у народні депутати України (далі - кандидати у депутати) мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.

Відповідно до ст. 10 Закону № 4061-VI право висування кандидатів у депутати належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через партії або шляхом самовисування відповідно до цього Закону.

Отже, право самовисування у народні депутати належить громадянам України, які мають право голосу, на день виборів досягли двадцяти одного року та проживають в Україні протягом останніх п`яти років.

Посилання апелянта на те, що незаконна, на його думку реєстрація кандидата у народні депутати України позивача, порушує право ОСОБА_8 як кандидата, не є належними, та не є правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що реєстрація кандидатів з однаковим прізвищем та по-батькові не заборонена виборчим законодавством. Виборче законодавство не встановлює обмеження для осіб з однаковим прізвищем та по-батькові балотуватися шляхом самовисування у депутати на одному одномандатному виборчому окрузі. Таке обмеження, може бути наслідком суттєвого звуження конституційних прав такої особи, зокрема, права бути обраним до органів влади.

Таким чином, жодних законодавчо обумовлених підстав для задоволення апеляційної скарги не має. При цьому, ОСОБА_8 в апеляційній скарзі не наведено жодної з обставин визначених ст. 60 Закону № 4061-VІ, яка б слугувала підставою для прийняття постанови суду першої інстанції протилежного рішення.

Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Судове рішення не може бути скасовано з формальних підстав.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

VII. Судові витрати

При зверненні з апеляційною скаргою, апелянт ОСОБА_8 не сплатив судовий збір за її подачу. Розмір судового збору, із врахуванням норм ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» становить 1152,60 грн. Враховуючи результати апеляційного розгляду, вказана вище сума підлягає стягненню з ОСОБА_8 .

Керуючись статтями 271, 272, 273, 278, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 208 ОСОБА_8 залишити без задоволення, а рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року у справі № 855/222/19 - без змін.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов