Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.09.2019 року у справі №240/4982/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 240/4982/19

адміністративне провадження №К/9901/24777/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І. В.,

суддів: Коваленко Н. В., Стеценка С. Г.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Залімського І. Г., суддів: Смілянця Е. С., Сушка О. О. від 30.07.2019

у справі №240/4982/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України,

третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат,

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 35 рішення Міністерства оборони України про відмову йому як особі, звільненій з військової служби за контрактом, у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи з 20.07.2018 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 24.12.2018 №133;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому як особі, звільненій з військової служби за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи з 20.07.2018 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
25.12.2013 №975, (далі також - Порядок №975) з урахуванням проведених виплат.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 35 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності ІІ групи з
20.07.2018 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 24.12.2018 №133; зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як особі, звільненій з військової служби за контрактом, одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням йому інвалідності ІІ групи з 20.07.2018 внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на
01.01.2018, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975, з урахуванням проведених виплат.

4. У серпні 2019 року відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.05.2019.

5. Ухвалою Верховного Суду від 14.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

6.27.11.2019 від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині польова пошта В2010 Збройних Сил України та з
03.09.2015 виключений зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення.

8. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №206480 позивачу з 29.04.2015 при первинному огляді встановлено III групу інвалідності.

9. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №207416 позивачу при повторному огляді встановлено з 23.07.2015 ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, у зв'язку з чим ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 182 700
грн.

10. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від
01.08.2018 серії 12 ААБ №101243 позивачу з 20.07.2018 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини.

11.02.08.2018 у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини, позивач звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.

12. Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного у протоколі від 24.12.2018 №133, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність правових підстав для виплати. В обґрунтування вказаної відмови зазначено, що згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а ОСОБА_1 вищу групу інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

13. Позивач вважає, що Міністерство оборони України протиправно відмовило йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи, а тому звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.

15. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що підстави для задоволення позову відсутні, адже з моменту первинного встановлення інвалідності позивачу до встановлення вищої групи інвалідності минуло більше двох років.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. В розглядуваному ж випадку дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше двох років.

17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності. Отже, позивач станом на час звернення до відповідача мав право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, а тому відповідач протиправно відмовив у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги. Належним способом захисту порушеного права позивача, а також гарантією того, що спір між сторонами буде вирішено та не потребуватиме додаткового втручання суду, є зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплат позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

18. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом помилково застосовано норми матеріального права та неправильно обґрунтовано норму щодо термінів виплати (доплати) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві протягом двох років в контексті пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У спірних правовідносинах дана умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу III групи інвалідності та встановленням II групи інвалідності минуло більше двох років.

19. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а відтак не підлягає скасуванню. При постановленні рішення у даній справі необхідно врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

23. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

24. Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають право на її отримання.

25. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

26. Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" статтею 16-3 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI).

27. З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №975.

28. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

29. Згідно з пунктом 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент встановлення первинно позивачу третьої групи інвалідності) та абзацу 1 зазначеного пункту (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

30. Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені, починаючи з 01.01.2014.

31. Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка набрала чинності з
01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

32. Положення ~law22~ застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014

33. У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) ~law24~ доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

34. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 зазначив наступне: "Змістовно абзац другий ~law25~ є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий ~law26~ встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців".

35. Ухвалюючи вказану постанову, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені ~law28~ обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

36. Правовідносини у даній справі щодо первинного встановлення інвалідності виникли після набрання чинності ~law29~, тому ~law30~ застосовується до позивача.

37. Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (29.04.2015) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

38. З дня первинного встановлення інвалідності (29.04.2015) до дня встановлення другої групи інвалідності (20.07.2018) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

39. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18 та у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого.

40. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі є помилковими, а відтак суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

41. Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18, оскільки, як зазначено вище, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 відступив від таких.

42. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

43. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

44. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

45. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

46. У зв'язку із викладеним, враховуючи положення статті 352 КАС України, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 необхідно скасувати, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від
10.05.2019 залишити в силі.

47. Оскільки суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь суб'єкта владних повноважень, то, враховуючи відсутність документально підтверджених доказів щодо понесених суб'єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, у відповідності до статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 скасувати.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Н. В. Коваленко

С. Г. Стеценко