Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2019 року

Київ

справа №807/68/17

провадження №К/9901/24531/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Калашнікової О. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Закарпатської області про визнання незаконним наказу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду, прийняту 29 березня 2017 року у складі головуючого судді - Луцовича М.М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, постановлену 19 червня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Пліша М.А., суддів: Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.,

І. Суть спору

1. У січні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до прокуратури Закарпатської області (надалі також відповідач), в якому просив:

1.1. визнати незаконним та скасувати наказ №1189к прокуратури Закарпатської області від 14 грудня 2015 року про його звільнення з посади прокурора прокуратури Перечинського району та органів прокуратури Закарпатської області у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури 14 грудня 2015 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України;

1.2. поновити його на посаді прокурора Ужгородської місцевої прокуратури до територіальної юрисдикції якої за статтею 12 та Додатку до Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, що набрали чинності з 15 грудня 2015 року, належить Перечинський район, де до дня звільнення працював ОСОБА_1 прокурором прокуратури Перечинського району.

2. Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, оскаржуваним наказом, у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури звільнив позивача з посади прокурора прокуратури Перечинського району Закарпатської області без дотримання вимог законодавства, з порушенням вимог Закону України «Про прокуратуру».

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову зазначив, що наказом Генерального прокурора України №79ш від 23 вересня 2015 року припинено діяльність міських, районних та міжрайонних прокуратур та з 15 грудня 2015 року утворено місцеві прокуратури, в тому числі припинено діяльність прокуратури Перечинського району, а на територію Перечинського району поширено юрисдикцію Ужгородської місцевої прокуратури, у штатному розписі якої встановлено 45 одиниць (посада керівника, першого заступника керівника, 2 посади заступника керівника, 2 посади начальника відділу, 31 посада прокурорів прокуратури та 8 посад державних службовців і службовців).

3.1. Позивач за результатами двох етапів тестування, проведеного у відповідності до підпункту 1 «в» пункту 5№ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» зайняв позицію у рейтингу під номером 45, що унеможливило його подальше призначення на посаду прокурора вказаної місцевої прокуратури та слугувало підставою для винесення оскаржуваного наказу про звільнення. Наказ про звільнення позивача вважає таким, що винесено правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Позивач з 01 листопада 2007 року працював в органах прокуратури України.

5. 11 лютого 2011 року прийняв присягу працівника прокуратури.

6. Наказом №658к від 17 липня 2014 року позивача призначено на посаду прокурора прокуратури Перечинського району Закарпатської області.

7. 23 вересня 2015 року наказом Генерального прокурора України за №79ш, у зв`язку із утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Закарпатської області, виключено штатні розписи, в тому числі, прокуратури Перечинського району та включено, в тому числі, Ужгородську місцеву прокуратуру, юрисдикція якої поширена на територію Перечинського району.

8. 30 вересня 2015 року позивача попереджено про звільнення із займаної посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року.

9. Наказом Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 79ш у штатному розписі Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області встановлено 45 одиниць (посада керівника, першого заступника, 2 посади заступника керівника, 2 посади начальника відділу, 31 посада прокурорів та 8 посад державних службовців і службовців).

9.1. За результатами проведення тестування для зайняття посад прокурорів місцевої прокуратури до рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів Ужгородської місцевої прокуратури, затвердженого протоколом робочої групи Львівського регіонального центру від 8 грудня 2015 року, включено 48 осіб, з яких 1 призначено на адміністративну посаду - керівника місцевої прокуратури, 2 відмовились від зайняття посад у місцевій прокуратурі.

9.2. В результаті цього з рейтингового списку виключено 3 осіб.

9.3. Отже, на посади прокурорів в Ужгородську місцеву прокуратуру відповідно до кількості штатних одиниць та з урахуванням підсумкового балу кандидата (від вищого до нижчого), могло бути призначено 33 особи включених до рейтингового списку (з 1 до 36 включно).

9.4. Відповідно до рейтингових списків Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області, які надійшли з робочої групи Львівського регіонального центру тестування, ОСОБА_1 посідав позицію під порядковим номером 45 з підсумковим балом за результатами обох етапів тестування 64,3.

10. 14 грудня 2015 року оскаржуваним наказом прокурора Закарпатської області за №1189к звільнено юриста 1 класу ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Перечинського району та з органів прокуратури Закарпатської області у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури 14 грудня 2015 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

11. Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача та вказаним наказом про його звільнення звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 29 березня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, в позові відмовив.

13. Такі свої рішення суди мотивували тим, що з врахуванням підсумкового балу позивача (64,3) та його рейтингового місця (45) у рейтинговому списку на зайняття посад прокурорів Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області, та кількості штатних одиниць у вказаній місцевій прокуратурі, які підлягали зайняттю особами, які успішно пройшли тестування, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для призначення позивача на посаду в Ужгородській місцевій прокуратурі, оскільки такі посади підлягали зайняттю особами, що отримали вищий підсумковий бал та, відповідно, вище місце у рейтинговому списку.

13.1. Суди дійшли висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки наказ за №1189к від 14 грудня 2015 року про звільнення ОСОБА_2 є обґрунтованим та прийнятим в порядок та спосіб, що визначені Законом.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

16. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

19. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом № 1697-VII, яким визначено, що з 15 грудня 2015 року припиняється функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення у системі органів прокуратури України місцевих прокуратур, перелік і територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

20. Таким чином, запроваджено ряд принципово нових підходів до питань призначення на посади прокурорів місцевої прокуратури, основою якого є якісне оновлення керівного та кадрового складу.

21. Відповідно до пункту 5№ розділу ХІІІ «Перехідні положення» вказаного Закону до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону, прокурорами місцевих прокуратур призначаються:

а) особи, які не мають досвіду роботи в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування та подальшого стажування строком до одного року. На таких осіб поширюються вимоги частин першої та п`ятої статті 27 цього Закону, крім вимоги щодо наявності стажу роботи в галузі права;

б) особи, які мають досвід прокурорської діяльності, проте на день набрання чинності цим Законом не працюють в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування;

в) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

22. Отже, з 15 грудня 2015 року міські, районні, районні у містах та міжрайонні прокуратури, у тому числі і прокуратура Перечинського району Закарпатської області, ліквідуються та утворюються місцеві прокуратури, а прокурорами вказаних прокуратур призначаються особи відповідно до пункту 5№ Закону № 1697-VII.

23. Наказом Генерального прокурора України від 20 липня 2015 року № 98 затверджено Порядок проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників (надалі - Порядок), відповідно до пункту 1.2 якого на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.

24. За правилами пунктів 3.11-3.14 Порядку кожен кандидат після проходження професійного тесту ознайомлюється з кількістю набраних ним балів. Результат фіксується у відомості про результати тестування на знання законодавчої бази (професійний тест), форма якого наведена у додатку 1 цього Порядку, та засвідчується підписами кандидата та члена робочої групи.

Усі кандидати після складання тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) переходять на наступний етап - тестування на загальні здібності.

Кожен кандидат після проходження тестування на загальні здібності ознайомлюється з кількістю набраних ним балів. Результат фіксується у відомості про результати тестування загальних здібностей, форма якого наведена у додатку 1 цього Порядку, та засвідчується підписами кандидата та члена робочої групи.

25. Пунктами 3.16-3.17 Порядку передбачено, що на підставі відомостей про результати тестування робоча група регіонального центру формує рейтинговий список, форма якого наведена у додатку 2 цього Порядку, по кожній місцевій прокуратурі окремо.

Рейтинговий список затверджується на засіданні робочої групи простою більшістю голосів, про що складається відповідний протокол, який підписується керівником та секретарем.

26. Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 Порядку рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності. Рейтинговий список формується робочою групою окремо для кожної місцевої прокуратури за загальним для двох тестів підсумковим балом - від більшого до меншого.

27. Пунктами 9.4, 9.5 Порядку визначено, що робоча група спрямовує рейтинговий список керівнику відповідної регіональної прокуратури. Керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі. Призначення кандидатів на посади прокурорів відбувається після призначення їх керівників, перших заступників та заступників. Аналогічна процедура визначення результатів конкурсу передбачена Порядком проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 20 липня 2015 року № 98.

28. Як уже зазначено, за результатами відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників затверджено рейтинговий список із 45 кандидатів на зайняття адміністративних посад у Ужгородській місцевій прокуратури Закарпатської області, у якому ОСОБА_2 зайняв 45 місце, у зв`язку з чим на відповідні посади рекомендований не був.

29. Також слід зазначити, що у випадку, що розглядається, відбулась ліквідація органу прокуратури шляхом припинення діяльності міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур і фактичне скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

30. Відповідно до статті 222 КЗпП особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

31. Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону № 1697-VII є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

32. У силу частини четвертої статті 16 цього Закону прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

33. Відповідно до правовою позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16.

34. За такого правового врегулювання, призначення особи на посаду прокурора і звільнення прокурора із займаної посади може відбуватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому Законом № 1697-VII, який є спеціальним для правовідносин з приводу проходження публічної служби прокурорами.

35. Так, відповідно до статті 28 указаного Закону добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами першою та п`ятою статті 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог цього Закону.

36. Статтею 51 Закону № 1697-VII визначено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, згідно з пунктом 9 частини першої якої прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

37. Таким чином, зважаючи на результати зазначеного вище конкурсу, в якому позивач узяв участь, Верховний Суд погоджується з висновками судів про правомірність оскаржуваного наказу про звільнення позивача з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про скасування відповідного наказу та похідних від неї позовних вимог.

VІ. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

38. За наведеного правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року у справі № 807/68/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

О. В. Калашнікова