Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №808/3490/17

адміністративне провадження №К/9901/6329/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року (суддя Калашник Ю.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (судді: Мельник В.В. (головуючий), Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі № 808/3490/17 за поданням Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке спеціалізоване монтажне управління» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - контролюючий орган) звернулось до суду із поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке спеціалізоване монтажне управління» (далі - ТОВ «Запорізьке спеціалізоване монтажне управління») про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, подання повернено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивоване тим, що контролюючим органом не було сплачено судовий збір за звернення до суду із поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке спеціалізоване монтажне управління» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Не погодившись із судовим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року та прийняти нове рішення, яким направити подання контролюючого органу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі контролюючий орган посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз судами обставин справи та оцінку поданих доказів, а також на те, що судами попередніх інстанцій не було враховано майнового стану контролюючого органу та, у зв'язку з чим, неправомірно відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору та повернуто подання.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 частини першої ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року подання Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до ТОВ «Запорізьке спеціалізоване монтажне управління») про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків було залишено без руху на підставі ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття судом процесуального рішення; далі - КАС України) та надано строк до 17 листопада 2017 року (до 10 год. 30 хв.) для усунення недоліків подання шляхом надання суду документу про сплату судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

На виконання вимог вказаної ухвали про залишення подання без руху контролюючим органом до суду першої інстанції було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду по суті. Суд першої інстанції ухвалою від 17 листопада 2017 року відмовив у його задоволенні та повернув подання Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до ТОВ «Запорізьке спеціалізоване монтажне управління») про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Суд першої інстанції, з думою якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що подання визначено як форму звернення до суду контролюючого органу при здійсненні ним передбачених законом повноважень, а тому за подання має сплачуватись судовий збір.

Проте колегія суддів проаналізувавши норми ст. 183- 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення з поданням) та норми Закону України «Про судовий збір» з таким висновком судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У розумінні ст. 2 вказаного Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи,організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання визначено як форму звернення до суду органів Державної фіскальної служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень.

Отже, подання як форма звернення до суду передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.

Вказане подання Закон України «Про судовий збір» не відносить до об'єктів, за який справляється судовий збір.

Таким чином, подання органу Державної фіскальної служби, передбачене ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, не є об'єктом справляння судового збору.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області має сплати судовий збір за звернення до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, а відповідно суд першої інстанції безпідставно повернув подання контролюючого органу.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України направленню до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 808/3490/17 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду