Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 520/8241/23

адміністративне провадження № К/990/32993/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року (суддя: Полях Н.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року (судді: Калиновський В.А., Мінаєва О.М., Кононенко З.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Харківської обласної прокуратури, третя особа - Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - відповідач -1), Харківської обласної прокуратури (далі - відповідач - 2), третя особа Офіс Генерального прокурора, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 2 від 15 лютого 2022 року про неуспішне проходження позивачем атестації;

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Харківської обласної прокуратури № 431-к від 19 травня 2022 року про звільнення позивача з посади прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та з органів прокуратури;

- поновити позивача на посаді прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та в органах прокуратури;

- стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 травня 2022 року по день постановлення судом рішення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року позовну заяву залишено без руху через пропуск позивачем строку звернення до суду та надано строк для подачі заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску.

На виконання ухвали суду про залишення позову без руху, позивач звернувся із заявою про усунення недоліків та просив поновити строк на звернення до адміністративного суду з цим позовом. В обґрунтування заяви зазначив, що він разом з дружиною та неповнолітніми дітьми виїхав до міста Ізюм, Харківської області, де проживали його батьки, що підтверджується копією паспорту матері та з 26 лютого 2022 року перебував у місті Ізюмі. З початку березня 2022 року, внаслідок окупації російськими військами м. Ізюма, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 75 від 25 квітня 2022 року (зі змінами), позивач був позбавлений можливості постійного зв`язку з керівництвом відділу. Евакуюватися з міста Ізюму на той час для позивача було неможливо. В подальшому позивачу вдалося евакуюватися з міста Ізюму до країн Європейського союзу, що підтверджується інформацією Державної прикордонної служби Латвії про перетин кордону позивачем 29 липня 2022 року. 13 березня 2023 року на електронну адресу позивача надійшов лист з відділу кадрової роботи та державної служби Харківської обласної прокуратури, яким сповіщено його про звільнення з займаної посади та органів прокуратури з 19 травня 2022 року, відповідно до наказу керівника Харківської обласної прокуратури № 431-к від 19 травня 2022 року, виданого на підставі рішення кадрової комісії № 2 від 15 лютого 2022 року про неуспішне проходження атестації, разом з копією рішення та наказу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву повернуто позивачу.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач звернулася до адміністративного суду з цим позовом 13 квітня 2023 року (документ сформований в системі «Електронний суд» 12 квітня 2023 року). В обґрунтування дотримання строку звернення до суду позивач стверджував, що спірні рішення були отримані ним лише 17 березня 2023 року, тому вважав, що строк звернення до суду з цим позовом не пропущений.

За висновками суддів попередніх інстанцій позивач дізнався про неуспішне проходження ним іспиту не пізніше 07 лютого 2022 року, оскільки 07 лютого 2022 року після завершення ним другого етапу тестування та 08 і 18 лютого 2022 року звертався із заявами до кадрової комісії з питання надання йому можливості пройти іспит повторно, обґрунтовуючи це некоректною роботою комп`ютерної техніки. Результати складання позивачем іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації) відображені у відповідній відомості, в якій останній поставив власний підпис (а.с. 54).

Також суди вказали, що звернення позивача від 18 лютого 2022 року надійшло до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур після ухваленого 15 лютого 2022 рішення комісії про неуспішне проходження позивачем атестації.

При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора у розділі: «Атестація прокурорів регіональних прокуратур 2022 рік» оприлюднено інформацію, що за результатами складення 07 лютого 2022 року іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки набрали 93 і більше балів 66 прокурорів регіональних прокуратур, та додано список таких прокурорів. Прізвище позивача у цьому списку відсутнє. У подальшому на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора оприлюднено графіки проведення співбесід, що проходитимуть з 15 лютого 2022 року по 18 лютого 2022 року. У цих графіках прізвище позивача також відсутнє.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій зауважили, що враховуючи, що ОСОБА_1 вчиняє всі свої дії у цій справі через систему «Електронний суд» у позивача наявна технічна можливість користуватися мережею «Internet», тому останній мав можливість дізнатися з офіційної веб-сторінки Офісу Генерального прокурора, що не склав іспит.

Також суди попередніх інстанцій, посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021року у справі № 340/1673/20 та від 30 листопада 2021 року у справі № 440/3399/20 зазначили, що твердження позивача про наявність у нього проблем із здоров`ям та неможливістю у зв`язку з цим належно пройти тестування, є безпідставними та свідчать про намагання спростувати отриманий негативний результат.

За таких обставин суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач, як фаховий правник, не міг мати законних очікувань щодо надання йому можливості повторного проходження другого етапу атестації та не міг не усвідомлювати, що кадровою комісією за результатами проходження ним іспиту буде прийняте рішення про неуспішне проходження атестації.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свої вимоги мотивує тим, що твердження суддів попередніх інстанцій про те, що позивач міг ознайомитися 07 лютого 2022 року з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації на офіційно опублікованому сайті Офісу Генерального прокурора є помилковим та не відповідає обставинам справи, оскільки таке рішення прийнято кадровою комісією лише 15 лютого 2022 року та не опубліковувалося на офіційному сайті офісу Генерального прокурора, а про його існування позивачу стало відомо лише 17 березня 2023 року.

На переконання скаржника, строк оскарження рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації не може відраховуватися з 07 лютого 2022, як зазначено судами попередніх інстанцій, оскільки 07 лютого 2022 року спірного документа не існувало.

Також, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не надано правової оціни доводам позивача про результати розгляду його заяв від 07 лютого 2022 року, від 08 лютого 2022 року та 18 лютого 2022 року.

Скаржник, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі 580/442/23 наголошує, що суди попередніх інстанцій жодної оцінки дотримання позивачем строку звернення до суду щодо оскарження наказу керівника Харківської обласної прокуратури № 431к від 19 травня 2022 року про звільнення його з займаної посади та з органів прокуратури не надали, у той час як така вимога була заявлена у позові та є основною, оскільки винесення наказу Харківською обласною прокуратурою стало наслідком прийнятого кадровою комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.

Водночас, посилаючись на правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а скаржник зазначає, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому, на переконання скаржника, обчислення, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України процесуального строку звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження рішення кадрової комісії від 15 лютого 2022 року № 2 та наказу про звільнення від 19 травня 2022 року № 431-к припало на час перебування позивача у місті Ізюмі, Харківської області до 29 липня 2022 року, яке було тимчасово окуповане російськими військами до вересня 2022 року.

Скаржник вказує, що відповідач доказів щодо обізнаності позивача з рішенням комісії про неуспішне проходження ним атестації та наказу Харківської обласної прокуратури про звільнення, які б свідчили про порушення позивачем строку звернення до суду не надав.

Також скаржник зазначив, що лист відділу кадрової роботи та державної служби Харківської обласної прокуратури № 07-142 вих-23 від 17 березня 2023 року, яким позивачу запропоновано з`явитися до відділу кадрової роботи та державної служби Харківської обласної прокуратури для ознайомлення із наказом про звільнення, спірним рішенням кадрової комісії, та отримання трудової книжки, а також про необхідність повернення службового посвідчення не досліджений судами попередніх інстанцій.

Тому, на переконання позивача, строк звернення до суду з цим позовом не пропущений.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін. Відповідач зазначає, що позивач у спірних правовідносинах знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не розуміти приписів Закону № 113-ІХ та Порядку № 221, а також не усвідомлювати юридичних наслідків непроходження відповідного етапу атестації. Також зауважує, що ні Закон № 113-ІХ на Порядок № 221 не передбачають надсилання рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокуророві, стосовно якого воно прийнято.

У відповідь на відзив Офісу Генерального прокурора позивач просив відмовити у задоволенні відзиву на касаційну його скаргу з підстав викладених у касаційній скарзі.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.), відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року (суддя: Полях Н.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2023 року призначено справу до розгляду.

ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Суд виходить із такого.

У цій справі спірні правовідносини виникли, у зв`язку із прийняттям рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації та наказу про звільнення позивача з посади прокурора.

За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З аналізу положень статей 123 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач заявив декілька позовних вимог, серед яких, зокрема, предметом оскарження були рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 2 від 15 лютого 2022 року про неуспішне проходження позивачем атестації та наказ керівника Харківської обласної прокуратури № 431-к від 19 травня 2022 року про звільнення позивача з посади прокурора відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області та з органів прокуратури.

Повертаючи позовну заяву з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду, суди попередніх інстанцій надали оцінку дотримання позивачем строку звернення до суду, пов`язуючи його лише із вимогами щодо оскарження рішення про неуспішне проходження позивачем атестації та не наданням оцінки дотримання позивачем строку звернення до суду щодо оскарження наказу керівника Харківської обласної прокуратури № 431к від 19 травня 2022 року про звільнення його з займаної посади та з органів прокуратури, у той час як така вимога була заявлена у позові та на думку позивача, є основною, оскільки винесення наказу Харківською обласною прокуратурою стало наслідком прийнятого кадровою комісією рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.

При цьому позивач стверджував, що листом відділу кадрової роботи та державної служби Харківської обласної прокуратури № 07-142 вих-23 від 17 березня 2023 року позивачу запропоновано з`явитися до відділу кадрової роботи та державної служби Харківської обласної прокуратури для ознайомлення із наказом про звільнення, спірним рішенням кадрової комісії, та отримання трудової книжки, а також про необхідність повернення службового посвідчення не досліджений судами попередніх інстанцій.

Натомість суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний адміністративний суд, виокремивши в предмет цього позову лише оскаржуване рішення кадрової комісії, сфокусувалися лише на оцінки строків звернення до суду у цій частині позовних вимог, при цьому повернув позовну заяву, в тому числі і щодо інших позовних вимог, передчасно застосувавши наслідки, визначені частиною другою статті 123 КАС України.

Питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у №757/30991/18-а.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд наголосив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду обставини могли унеможливити дотримання такого строку з огляду на наведення ним конкретних фактів, як саме введення воєнного стану та перебування останнього до 29 липня 2022 року у місті Ізюмі, Харківської області, яке було тимчасово окуповане російськими військами до вересня 2022 року. Зазначені обставини об`єктивно могли вплинути на пропуск такого строку.

При цьому, Суд зазначає, що твердження суддів попередніх інстанцій про те, що позивач міг ознайомитися 07 лютого 2022 року з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації на офіційно опублікованому сайті офісу Генерального прокурора є помилковим та не відповідає обставинам справи, оскільки таке рішення прийнято кадровою комісією лише 15 лютого 2022 року.

Суд першої інстанції не посилається на докази про обізнаність позивача із рішенням кадрової комісії від 15 лютого 2022 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про відсутність обставин, пов`язаних із дійсно істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення звернення позивача до суду із цим позовом.

У той же час судом першої інстанції не надано оцінку сумлінності дій або бездіяльності позивача, який би мав цікавитися своїм правовим статусом в органах прокуратури, не виконуючи посадові обов`язки протягом тривалого часу.

Суд апеляційної інстанції на вище вказане уваги не звернув внаслідок чого дійшов помилкового висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви, що призвело до порушення норм процесуального права, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

При застосуванні процесуальних норм потрібно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року скасувати.

Справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов