Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2018 року

Київ

справа №804/5288/17

касаційне провадження №К/9901/53968/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області (далі - Управління) на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді - Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 20.09.2017 позов задовольнив у повному обсязі.

10.05.2018 згідно відбитку календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на поштовому конверті Управління оскаржило це рішення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Також Управління подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтувало тим, що вперше Управління подало апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору, однак податковим органом вживались заходи щодо усунення недоліків апеляційної скарги, тому у найкоротші строки було сплачено судовий збір та повторно подано апеляційну скаргу.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.05.2018 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що наведені апелянтом в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження доводи є такими, що не підтверджують дотримання строку на апеляційне оскарження і будь-яких поважних причин для поновлення такого строку не вбачається.

Управління оскаржило ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 16.08.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки первісно Управління звернулось до суду апеляційної інстанції у визначений законодавством строк, проте суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доводам податкового органу про те, що Управління не є розпорядником коштів для сплати судового збору, з огляду на що не змогло сплатити судовий збір у визначений судом строк.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.09.2018 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 11.09.2018.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, для застосування наслідків, передбачених у пункті 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги), обов'язковою умовою є залишення апеляційної скарги без руху за правилами частини третьої статті 298 цього Кодексу, зокрема, визнавши неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені скаржником, суд повинен був залишити апеляційну скаргу без руху для надання скаржнику права вказати інші підстави для його поновлення.

Отже, суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив Управлінню у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) без дотримання вимог частини третьої статті 298 цього Кодексу.

За таких обставин та з огляду на завдання адміністративного судочинства, у тому числі і щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи, визначені статтями 2, 13 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, постановивши ухвалу від 21.05.2018 про відмову у відкритті апеляційного провадження, порушив норми процесуального права, у зв'язку з цим його рішення підлягає скасуванню із передачею справи для продовження розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає задоволенню, а ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Т.М. Шипуліна