Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2018 року у справі №806/1438/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 серпня 2018 року

Київ

справа №806/1438/16

адміністративне провадження №К/9901/7734/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року (головуючий суддя - Гурін Д.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року (головуючий суддя - Шевчук С.М., судді - Бучик А.Ю., Майор Г.І.) у справі

за позовом ОСОБА_3

до Військової частини А3091

про стягнення грошових коштів за неотримане речове майно, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 3 серпня 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 із позовом до Військової частини А3091 про стягнення грошових коштів за неотримане речове майно у розмірі 10685 грн 39 коп.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу за контрактом та отримував речове майно і перебував на грошовому забезпеченні у Військової частини А 3091. 4 серпня 2011 року був звільнений з військової служби за віком з правом носіння військової форми одягу. Проте, при звільненні з військової служби відповідачем не було видано речове майно повністю чи виплачено грошову компенсацію замість не отриманого речового майна, чим порушено статтю 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час. Просив стягнути з Військової частини А3091 грошові кошти у сумі 10685 грн. 39 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Військової частини А3091 про стягнення грошових коштів за неотримане речове майно відмовлено.

4. Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 (далі - Положення №1444) було передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Проте, Положення №1444 втратило чинність 4 березня 2016 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року №328-V у редакції до 1 січня 2008 року (набрав чинності з 1 січня 2007 року) статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції, а також доповнено статтею 9-1, якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Отже, Закон України №2011-ХІІ не передбачає права компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які звільнені з військової служби, а пункт 27 Положення №1444 не застосовується, оскільки суперечить Закону України №2011-ХІІ.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

6. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі № 806/1438/16 - без змін.

7. Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги позивача, висновки суду першої інстанції підтримав. Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби. Щодо застосування правових норм Положення № №1444, суд зазначив, що у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. 02 грудня 2016 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року .

9. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, а саме, не взяті до уваги положення ст.ст.3, 22, 46, 48, 64, п.1, 6 ст.92 Конституції України, що гарантують права позивача. Також, судами під час ухвалення спірних судових рішень було порушено принцип верховенства права.

11. Відповідачем до Суду не надано заперечень на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України з 1993 року. У період з 18 жовтня 1993 року до 4 серпня 2011 року ОСОБА_3 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині А3091.

14. Наказом командира військової частини А1494 (по особовому складу) від 26 липня 2011 року №47-ПМ ОСОБА_3 був звільнений з військової служби за пунктом "в" частини 6 статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (за віком).

15. Відповідно до довідки-розрахунку №13 від 12 березня 2012 року про виплату грошової компенсації замість належного речового майна, що підлягає видачі старшому сержанту ОСОБА_3, військовослужбовцю не видано 34 предмети на загальну суму 10175 грн. 14 коп.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

16. Частина друга статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, яка була чинною до 11 березня 2000 року): військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

17. Стаття 2 Закону України від 17 лютого 2000 року № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів": призупинено дію частини другої статті 9 Закону №2011-XII у частині в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна &ln;…&gз;.

18. Підпункти 7, 8 пункту 2 розділу 1 Закону України від 3 листопада 2006 року № 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб": статтю 9 Закону № 2011-ХІІ викладено в новій редакції &?о;…&g ;, а також цей Закон доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року) продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів &?а;…&?а;.

19. Пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 (далі - Положення №1444) : військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. Положення №1444 втратило чинність 4 березня 2016 року.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

23. Колегія суддів погоджує висновки судів першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях стосовно того, що положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

24. Щодо застосування правових норм Положення № №1444, то Суд зазначає, що у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

25. Таким чином, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку стосовно того, що на момент звернення позивача стосовно отримання грошової компенсації замість речового майна, Закон № 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону № 2011-XII.

26. Правова позиція щодо стягнення грошової компенсації замість речового майна військовослужбовцям звільненим з військової служби, викладена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 31 березня 2015 року у справі №21-79а15, від 24 червня 2014 року у справі №21-253а14, від 19 березня 2013 року у справі №21-38а13 та зводиться до того, що Закон України №2011-ХІІ не передбачає права компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які звільнені з військової служби, а пункт 27 Положення №1444 не застосовується, оскільки суперечить Закону України №2011-ХІІ.

27. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку всім доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

28. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

30. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

31. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

32. В задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 - відмовити.

33. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року - залишити без змін.

34. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В.М. Шарапа